"09" грудня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/20943/25
провадження № 2/755/14980/25
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Пархоменко К.В.,
учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_1 ,,
представник відповідача - Якименко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей.
03.12.2025 року на електронну адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 (вх.. № 13922 від 05.12.2025 року) про відвід судді.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти заяви про відвід заперечила, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.
Представник відповідача Якименко М.М. в судовому засіданні заяву про відвід судді підтримав в повному обсязі з підстав, що містить її зміст.
Вивчивши матеріали заяви про відвід, суддя дійшов наступних висновків.
Так, 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX), який був розроблений для запровадження обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, оскільки особи, які за законом зобов'язані зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС, зволікають з виконанням свого обов'язку.
Статтею 14 ЦПК України, зокрема, передбачено, що у судах функціонує Єдина судова Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
У постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі № 922/4478/16, від 23.11.2018 у справі № 5023/1668/11 наголошено, що ці приписи кореспондуються з положеннями статті 14 ЦПК України про те, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам в електронній формі, такі документі скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина восьма цієї статі).
Частинами п'ятою, шостою статті 43 ЦПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пунктів 24, 25 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, який затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС) підсистема «Електронний суд» (далі - Електронний суд) - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний був подати заяву про відвід: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету), - що відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 944/6062/23)
Разом з тим, відповідачем подано заяву про відвід судді на електронну адресу суду, що суперечить вищенаведеним висновкам Верховного Суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей, та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого розгляду на 25 листопада 2025 року на 12.00 годину.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Підготовче засідання 25 листопада 2025 року о 12.00 годині було проведено без звукозапису судового процесу у зв'язку із відсутністю сторін в судовому засіданні, оскільки представником позивача ОСОБА_1 було подано заяву про розгляд підготовчого засідання за її відсутності та про закриття підготовчого засідання, а відповідач ОСОБА_2 та його уповноважений представник Якименко М.М. в підготовче засідання не з'явились, про день, час та місце засідання повідомлялись належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та додатками АТ «Укрпошта» повернуто на адресу суду «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, доводи відповідача про те, що суд не впевнився належним чином у тому, чи був належним чином повідомлений відповідач про день та час підготовчого засідання, - не відповідають дійсності.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті позовних вимог.
Крім того, суд визнає необґрунтованими твердження заявника про відсутність у його адвоката доступу через підсистему Електронний суд, оскільки Дніпровським районним судом м. Києва такий доступ надається всім учасникам судових процесів без винятку та такий доступ надано представнику відповідача Якименку М.М. , який, здійснюючи захист прав відповідача ОСОБА_2 , реалізував свій обов'язок щодо ознайомлення із матеріалами справи лише 03 грудня 2025 року, в той час як провадження у справі відкрито 29 жовтня 2025 року, та проведено підготовче засідання 25 листопада 2025 року.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Також учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Частиною другою статті 2 ЦПК України встановлено, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.
В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами звернення відповідача ОСОБА_2 із заявою про відвід, суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав у задоволенні заяви, оскільки відсутність організації у підготовці до розгляду справи свого клієнта з боку представника відповідача Якименка М.М. , його неявка або запізнення в підготовче засідання, невчасна реалізація обов'язку надання клієнту якісну правничу допомогу під час розгляду справи в суді не є встановленою законом підставою для відводу судді, оскільки сторони наділено процесуальним правом оскарження ухвал суду окремо від судового рішення та/або правом подачі заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, шляхом включення таких заперечень до апеляційної скарги на судове рішення.
Крім того, відповідно до положень статті 107 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників .
Адвокат зобов'язаний перевірити факти, що можуть тягнути за собою дисциплінарну відповідальність судді, до подання відповідної дисциплінарної скарги.
Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя.
Таким чином, суд визнає можливим здійсненням тиску на суд долучення заявником ОСОБА_2 до заяви про відвід судді Галагану В.І. скарги на суддю Галагана В.І. до Вищої ради правосуддя, оскільки остання подана до Вищої ради правосуддя саме під час здійснення правосуддя та у зв'язку із здійсненням правосуддя. Таким чином, ініціюючи питання відповідальності судді під час здійснення ним правосуддя у справі, - є тиском на суд, що заборонено Законом України «Про судоустрій та статус суддів», та вказана заборона є відомою представнику заявника ОСОБА_2 адвокату Якименку М.М.
Таким чином, підстави звернення із заявою про відвід судді - є суб'єктивною оцінкою заявника та не можуть бути підставами для відводу, за відсутності доказів протилежного.
Крім того, слід зауважити, що учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об'єктивності суддів. Він вправі висловлювати ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід, проте повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок.
Згідно положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 252 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Визнати заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей, - необґрунтованою.
Передати заяву про відвід для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя: В.І. Галаган