Справа №:755/12331/25
Провадження №: 1-кп/755/1352/25
"24" листопада 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025101110000475 від 09 квітня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької обл., українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників адвокатів ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 ,
в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110000475 від 09 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 27 частиною другою статті 28 частиною другою статті 194 КК України (справа № 755/12331/25, провадження № 1-кп/755/1352/25).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 06 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (окремо щодо кожного), оскільки останні обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, на даний час не відпали та продовжують існувати.
Зокрема, на думку прокурора, стосовно обвинувачених існують наступні ризики, передбачені:
1) пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України - можуть переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, оскільки, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за інкриміновані їм тяжкі злочини, в разі застосування запобіжного заходу не пов?язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що останні можуть переховуватися від суду;
2) пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України - можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення (записи з камер відеоспостереження, які могли зафіксувати факт вчинення злочину);
3) пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України - можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлені усі спільники обвинувачених у вчиненні даних кримінальних правопорушень, яким останні можуть повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їм в ході проведення судового розгляду, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки з приводу кримінального правопорушення, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб;
4) пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України - можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки злочинна діяльність останніх в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії РФ була спрямована на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, шляхом підпалу транспортних засобів, належних військовослужбовцям ЗС України.
Таким чином, прокурор вважає, що інші більш м?які запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх належну процесуальну поведінку.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави заперечував. Зокрема, захисник обвинуваченого зазначив, що клопотання не обґрунтоване, та на даний час, ризики, зазначені прокурором у клопотанні, значно зменшились, тому вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави заперечував. Зокрема, захисник обвинуваченого зазначив, що клопотання не обґрунтоване, ризики не доведені, а тому вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - підтримали думку та позицію своїх захисників.
За змістом частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до частини другої статті 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами статті 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині другій статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надані клопотання прокурора, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями частини другої статті 177, статті 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатись до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні в судовому засіданні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів проти основ національної безпеки України та проти власності за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, раніше не судимі, не одружені, зареєстровані на території активних бойових дій, проживають за різними з місцем реєстрації адресами, офіційно не працевлаштовані.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику втечі обвинувачених, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, їх, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, наявність у них постійного місця проживання та реєстрації, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Суд також враховує при вирішенні даного питання, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявні хвороби, які унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані і відповідні обмеження до обвинувачених застосовуються в передбаченому законом порядку згідно встановленої судової процесуальної процедури.
Крім того, в судовому засіданні стороною захисту не доводено наявності підстав, які б ставили під сумнів обґрунтованість підозри у розумінні частини п'ятої статті 132 КПК України.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог частини п?ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у статті 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотань, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотань ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та продовжити останнім запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Також згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти наявним і дійсним ризикам.
Керуючись статтями 3, 7, 9, 27, 128, 176-178, 181-183, 314-315, 369-376 КПК України, суд,-
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 22 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 22 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 15-40 годині 28 листопада 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1