ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21094/25
провадження № 2-а/753/373/25
09 грудня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючої судді Цимбал І.К., при секретарі Козін В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Безнюк Катерини Русланівни, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва із позовом до лейтенанта поліції Безнюк Катерини Русланівни, про скасування постанови серія ЕНА № 5823493 від 28 вересня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.09.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою ЕНА №5823493 від 28.09.2025 року про порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху (надалі ПДР) - перевищення встановленого обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год. Згідно вказаної постанови до неї застосовано адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн. Як слідує з копії Постанови, інспектором 3 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Безнюк Катериною Русланівною складено Постанову, час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 28.09.2025 о 12 год. 47 хв. в с. Крупець на а/д М-06 Київ-Чоп 423 км, водій керуючи т/з перевищив встановлене обмеження швидкості руху біль як на 50 км/год, а саме в н.п. Крупець, що позначений дорожніми знаками 5.49, 5.50, рухався із швидкістю 114 км/год. Швидкість руху вимірювалсь лазерним вимірювачем руху Trukam LTI20/20 TC000762. Відеофіксація велася на технічний пристрій бодіукамери 476433, чим порушим п. 12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Позивач зазначає, що при триманні приладу вимірювання швидкості в руках з'вляються вібрації, коливання, зміни кута огляду. Як наслідок, це приводить до похибок у вимірюваннях, спотворення даних та ненадійність поуказнь. З врахуванням наведеного, просила скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №58223493 від 28.09.2025 року; стягнути з відповідача судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явилася, до початку розгляду справи надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
17.11.2025 від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, в якому зазначено, що лейтенант поліції Безнюк К.Р. є неналежним відповідачем у справі.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за № 724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаних справах виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем заявлено позовні вимоги до лейтенанта поліції Безнюк Катерини Русланівни.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, може бути Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, від імені якого виступає інспектор взводу 3 3 бат. Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Безнюк К.Р.
Разом з тим, клопотання про залучення Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, позивачем не подавалось, клопотання позивача про заміну неналежного відповідача також до суду подано не було.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - інспектора взводу 3 3 бат. Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції Безнюк К.Р.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Згідно матеріалів справи оскаржувану постанову складено інспектором взводу 3 3 бат. Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Безнюк К.Р.
Посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову перебуває у трудових відносинах саме з Управління патрульної поліції в Рівненській області. Оскільки, УПП, в якому проходить службу інспектор, є відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції.
Так, відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються» затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Відповідно, лейтенант поліції Безнюк К.Р.не є належним відповідачем за позовом при оскаржені постанови про адміністративне правопорушення.
Тому належним відповідачем по даній справі має бути саме Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції або Департамент патрульної поліції.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинен нести інший орган а не той, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таким чином, враховуючи викладене, належним відповідачем у даній справі є Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції або Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого інспектором винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Тобто, у даному випадку за правилами ст. 48 КАС України суд першої інстанції може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги допустити заміну первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача.
Поряд з цим, за вимогами закону за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості залучити в якості належного відповідача Департамент патрульної поліції.
Так, за приписами ч. ч. 3 - 6 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Із наведеної вимоги закону слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно за клопотанням позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що адміністративний позов було заявлено до неналежного відповідача, позивачем в ході розгляду справи не було заявлено про заміну відповідача на належного та/або залучення в якості співвідповідача належного відповідача у даному спорі, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх пред'явлення до неналежного відповідача, оскільки, в силу вимог процесуального закону, суд із власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання сторони позивача позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що вона не позбавлена права звернутися із позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про Національну поліцію", ст. ст. 247, 283 - 285 КУпАП України, ст.ст. 242 - 246, 250, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Безнюк Катерини Русланівни, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.12.2025.
Головуючий: