Справа № 640/5610/22 Суддя (судді) першої інстанції: Врона Олена Віталіївна
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0079261/0706 від 02.11.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 2165586 грн. 00 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду передано адміністративну справу № 640/5610/22.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення №0079261/0706 від 02.11.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 2165586 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час перевірки позивача встановлена нереальність господарських операцій з контрагентами з ТОВ «АЙРОН ПРОФІ» і ТОВ «БІЗСТ ГРУП».
Щодо взаємовідносин з ТОВ «АЙРОН ПРОФІ», то перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» вимог п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1083969,55 грн.
Зокрема, неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних засобів, що економічно необхідні для виконання діяльності, а також неможливо підтвердити виконання робіт та поставки товарів по ланцюгу постачання від контрагентів - постачальників до ТОВ «АЙРОН ПРОФІ», а в подальшому до ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН».
Щодо взаємовідносин з ТОВ «БІЗСТ ГРУП», то перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» вимог п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 732 469,55 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві позивач зазначає, що відповідач належними доказами не обґрунтував підстави прийняття оскаржуваного рішення, зокрема те, яких саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження та розвантаження продукції не надано платником, та яким чином вказане могло вплинути на обов'язок платника податків зареєструвати податкову накладну при отриманні авансу за послуги які надаються в майбутньому.
Також відповідачем не доведено, що надані позивачем документи мали такі недоліки форми або змісту, що виключали можливість реєстрації податкової накладної.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 03 грудня 2025 року.
Представник відповідача (апелянта) - Лущий Вероніка Сергіївна підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У своїх поясненнях представник відповідача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі.
Представник позивача - Марченко Олександр Олександрович у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У своїх поясненнях представник позивача зазначив, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо реальності здійснення господарських операцій з контрагентами позивача. У зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.08.2021 №6746-п, виданого на підставі ст.ст. 20, 77, 82 ПК України зі змінами і доповненнями, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу ІV, ст. 25 розділу VІ Закону України від 08 липня 2010 року №2464- VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями та відповідно до постанови КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», направлень від 14.09.2021 №16424/26-15-07-06-01-18, №16425/26-15-07-06-01-18, №16426/26-15-07-07-01, №16493/26-15-07-09-06, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 07.12.2017 по 30.06.2021.
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено 11.10.2021 Акт №76574/Ж5/26-15-07-06-01-10/41786637 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» (код 41786637)».
За висновками акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН»: п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1732469 грн., у тому числі по періодах: за липень 2019 року -6228 грн., за серпень 2019 року -76576 грн., за вересень 2019 року - 116045 грн., за листопад 2019 року -205567 грн, за грудень 2019 року -679553 грн., за березень 2021 року -648500 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято 02.11.2021 податкове повідомлення-рішення №0079261/0706 (форма «Р») про стягнення з ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 2165586,00 грн.
У податковому повідомленні-рішенні зазначено про непідтвердження взаємовідносин з ТОВ «Айрон Профі» (код 42924800) і ТОВ «Бізст Груп» (код 42615717), період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення: липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2019 року, березень 2021 року.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 18.01.2022 №882/6/99-00-06-01-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.11.2021 №0079261/0706, а скарга ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» - без задоволення.
Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає, що воно прийнято за результатами неправомірних висновків перевірки, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що встановлені у справі обставини, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують, що позивач від своїх контрагентів отримав товари та роботи для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. У зв'язку з чим, прийняте відповідачем спірне податкове-повідомлення рішення є протиправним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п.75.1.ст. 75 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Відповідно до підп.75.1.2. п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
За визначенням у пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з визначенням у абзацах 5, 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію
За ч.2 ст.3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до підп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Суд першої інстанції достовірно встановив, що відповідно до кодів КВЕД видами діяльності ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН», є зокрема: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний); 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.
Господарські відносини позивача з ТОВ «АЙРОН ПРОФІ» відбувались на підставі договору поставки №01/0619 від 01.06.2019.
На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано видаткові накладні, які підтверджують на адресу позивача поставку металопродукції: №1 від 16.06.2019, №6 від 16.08.2019, №3 від 19.07.2019, №5 від 01.08.2019, №8 від 16.08.2019, №9 від 01.09.2019, №11 від 16.09.2019, №13 від 16.09.2019, №14 від 16.09.2019, №15 від 16.10.2019, №16 від 01..11.2019, №17 від 05.11.2019, №18 від 05.11.2019, №21 від 05.11.2019, №23 від 02.12.2019, №25 від 02.12.2019, №26 від 02.12.2019, №27 від 02.12.2019, №28 від 02.12.2019, №29 від 02.12.2019, №30 від 02.12.2019, №31 від 16.12.2019.
Матеріали справи містять копії рахунків на оплату по замовленню постачальника ТОВ «АЙРОН ПРОФІ».
Перевезення поставленої металопродукції ТОВ «АЙРОН ПРОФІ» на замовлення позивача підтверджується товарно-транспортними накладними: №1365 від 02.12.2019, №1634 від 02.12.2019, №1768 від 02.12.2019, №1830 від 02.12.2019, №2349 від 02.12.2019, №2706 від 02.12.2019, №2711 від 02.12.2019, №1834 від 05.11.2019, №1923 від 05.11.2019, №1320 від 16.09.2019, №1822 від 16.09.2019, №5833 від 16.09.2019.
27.08.2019 між ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» (Замовник) і ТОВ «АЙРОН ПРОФІ» (Підрядник) укладений договір підряду №2708/1, за яким Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботи з влаштування навісу, а Замовник зобов'язався прийняти цю роботу і оплатити .
Виконання робіт за вказаним договором підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг №12 від 16.09.2019 , №19 від 05.11.2019.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що твердження відповідача про те, що відсутність у ТОВ «АЙРОН ПРОФІ» у достатній кількості трудових та матеріальних ресурсів є свідченням неможливості поставки позивачеві певного товару чи виконання робіт, послуг, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, оскільки ймовірна відсутність достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не може слугувати підставою для визнання господарської операції фіктивною.
При цьому, чинним законодавством України не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. Крім того, підприємство не позбавлене можливості залучати виробничі та трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів. Також у законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.
Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.01.2018 року у справах №820/4648/13-а, №826/1398/14.
Також у постанові від 09.10.2020 у справі №815/2969/15 Верховний Суд зазначив, що дії, які вчиняються підрядниками для виконання робіт за договорами підряду, у тому числі і по залученню для цих цілей сторонніх осіб, не можуть обмежувати права замовника, як платника податку на додану вартість, на формування податкового кредиту внаслідок придбання товарів, робіт чи послуг.
Щодо посилання відповідача на інформацію про ТОВ «АЙРОН ПРОФІ» в інформаційно-аналітичних базах ДПС, то колегія суддів звертає увагу, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.
Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено
Щодо взаємовідносин з ТОВ «БІЗСТ ГРУП», колегія суддів зазначає, що господарські відносини ТОВ «ПУЛЬСАР КОНТРАКШН» з ТОВ «БІЗСТ ГРУП» підтверджуються договором підряду №01/03/2021 від 01.03.2021, за яким позивач як замовник доручив ТОВ «БІЗСТ ГРУП»-підряднику виконати комплекс монтажних робіт до наданої документації по об'єкту «Комплекс індивідуальної шокової заморозки, сортування та зберігання плодово-овочевої продукції» за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Поліське.
Позивачем також надані акт приймання-передачі металоконструкцій №1 від 02.03.2021 загальною вагою 255,33 тони, акт приймання-передачі металопродукцій №2 від 20.03.2021 загальною вагою 6,568 тони.
ТОВ «БІЗСТ ГРУП» були складені і зареєстровані за господарськими операціями з ТОВ «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» податкові накладні.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ПК України).
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця (позивача) таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податків -продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Датою виникнення податкових зобов'язань є дата , яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 ст. 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов'язань платник податків зобов'язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов'язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Відповідно до абз. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Отже, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, у постанові від 12.11.2019 у справі №816/2183/18.
Суд першої інстанції достовірно встановив, що всі податкові накладні за фактом виконання операцій позивача з його контрагентами зареєстровані Державною податковою службою України, тому податковим органом засвідчений факт здійснення господарських операцій.
При цьому, факт реєстрації податкових накладних відповідачем в акті перевірки не заперечується.
Необґрунтованим є твердження відповідача про те, що складання двох або більше податкових накладних у разі оплати товару однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг не відповідає умовам ПК України та не дає можливості ідентифікувати операції.
Так, за приписами п.201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, в якій, зокрема, зазначається ціна постачання товарів/послуг. Тобто, якщо покупець сплачує аванс за товари/послуги, які мають бути йому поставлені, то податкова накладна складається на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок постачальника, оскільки саме на цю дату відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України виникнуть податкові зобов'язання з ПДВ.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Вказані норми не встановлюють окремих вимог щодо кількості податкових накладних, які повинен скласти платник ПДВ за кожною операцією з постачання товару/послуги, якщо вони були сплачені одним платежем.
Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.
Згадані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При укладенні договорів сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.
Отже, первинні документи з відображення господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.
У свою чергу, відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, виконання робіт, надання послуг меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Факт реалізації укладених позивачем з переліченими вище контрагентами договорів відповідачем не спростований.
На час здійснення господарських операції з позивачем вказані контрагенти мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у них спеціальної податкової правосуб'єктності.
У силу положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а отже за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.
Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.
Таку ж правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами.
Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Матеріали цієї справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Крім того, жодною нормою законодавства України не передбачений обов'язок платників податків покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.
Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
У постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо справжнього стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи або послуги), не дивлячись на те, що контрагенти, можливо, і мають намір порушити податкове законодавство.
У свою чергу контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
З огляду на викладене, доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій з поставки товару, виконання робіт вказаними вище контрагентами, а висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно контрагентів позивача.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано скасував податкове повідомлення рішення №0079261/0706 від 02.11.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬСАР КОНСТРАКШН» податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 2165586 грн. 00 коп.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 08 грудня 2025 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма