Справа № 703/7118/25
2/703/2403/25
09 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березняківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березняківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в побудованому ними в 1953 році будинку АДРЕСА_1 , який перебував в режимі спільної сумісної власності подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_2 являлись його дружина (мати позивача) ОСОБА_3 та він - ОСОБА_1 , як його син.
Він не вчиняв жодної із передбачених законом дій для прийняття спадщини після смерті батька, до нотаріуса із відповідною заявою не звертався, постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав, а тому є таким, що від спадщини відмовився.
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина (мати позивача) ОСОБА_3 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою спадкового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Березняківської сільської ради Сунківського старостинського округу № 318 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 разом із ним була зареєстрована та постійно проживала його дружина ОСОБА_3 , що підтверджує встановлену законом презумпцію прийняття нею спадщини.
Згідно погосподарської книги № 3 Березняківської сільської ради Сунківського старостинського округу житловий будинок АДРЕСА_1 було побудовано (введено в експлуатацію) в 1953 році.
Відповідно до технічного паспорта від 10.10.2025 будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 має загальну площу 37,4 кв.м., житлову площу 16,4 кв.м., складається з житлового будинку - «А-1», прибудови «а1», літньої кухні-сарая «Б», сараю «В», погрібу «Г», вбиральні «Д», огорожі № 1, № 2, колодязю № 3.
ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Він, позивач, є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 і прийняв цю спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини.
Він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва в зв'язку із відсутністю державної реєстрації майнових прав на заявлене спадкове майно на ім'я спадкодавиці.
Враховуючи викладене позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в прядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою судді від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання позивач не з'явився, однак звернувся до суду із клопотанням про проведення підготовчого засідання за його відсутності, зазначив, що у разі визнання позову відповідачем, просив ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні.
Представник відповідача в підготовче судове засідання також не з'явився, від представника відповідача надійшла заява, в якій останній просив провести розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення по справі.
За ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та враховуючи визнання позову відповідачами, ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.
Суд вивчивши матеріали справи, надані докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача та копією свідоцтва про його одруження, після укладення шлюбу позивач змінив прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 від 19 липня 2023 року, виданого повторно.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_2 були його дружина ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 , його син.
Як стверджує позивач, він не вчиняв жодної з передбачених законом дій для прийняття спадщини після смерті батька - до нотаріуса із відповідною заявою не звертався (вимога ст.1269 ЦК України), постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав (вимога ч.3 ст. 1268 ЦК України), а тому є таким, що від спадщини відмовився (ч.1 ст. 1272 ЦК України).
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина (мати позивача) ОСОБА_3 в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою спадкового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Березняківської сільської ради Сунківського старостинського округу № 318, гідно якої на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 разом з ним була зареєстрована та постійно проживала його дружина ОСОБА_3 , що підтверджує встановлену законом презумпцію прийняття нею спадщини.
Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N56 від 13 грудня 1995 року.
Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Вказаною інструкцією обов'язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Згідно листа № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно- правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на придбане, побудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Відповідно до Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. при вирішення спорів щодо нерухомого майна судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності.
Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, хоча самі погосподарські книги та виписки з них не є правовстановлювальними документами на об'єкти нерухомого майна.
Згідно погосподарської книги № 3 Березняківської сільської ради Сунківського старостинського округу житловий будинок АДРЕСА_1 було побудовано (введено в експлуатацію) в 1953 році.
Відповідно до технічного паспорта від 10.10.2025 року будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 має загальну площу 37,4 кв.м., житлову площу 16,4 кв.м., складається з житлового будинку- «А-1», прибудови «аі», літньої кухні-сарая «Б», сараю «В», погрібу «Г», вбиральні «Д», огорожі №1, №2, колодязю №3.
Дані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що вказане домоволодіння належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі, відповідно до діючого на той час законодавства.
Право власності, згідно ст.328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, ОСОБА_3 набула право власності на побудований в 1953 році будинок, 1/2 частина якого належала їй як частка в спільному майні подружжя, а 1/2 частину якого вона успадкована після смерті чоловіка в порядку, який існував на час його придбання (підстава виникнення права власності - записи в погосподарській книзі), і яким не передбачалось обов'язкової державної реєстрації цього майна.
ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18 грудня 2021 року.
Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї..
Позивач ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 та прийняв цю спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, що підтверджується копією рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2025 року, яке набрало законної сили 17.09.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
На виконання вимог ч.1 ст. 1297 ЦК України позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Однак, приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Компанієць О.Г. у видачі свідоцтва про право на успадкований житловий будинок позивачу було відмовлено в зв'язку із відсутністю державної реєстрації майнових прав на заявлене спадкове майно на ім'я спадкодавиці.
Згідно роз'яснень ВСУ в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Оскільки позивач позбавлений можливості оформити свої права у визначеному законом порядку, єдиним способом реалізації ним своїх спадкових прав є визнання права власності на це майно у судовому порядку.
З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі. При цьому, суд враховує, що відповідач визнав позов у повному обсязі.
За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392, 1217, 1218, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Березняківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в прядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 09 грудня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Березняківська сільська рада, юридична адреса: вул. Центральна, буд. 6, с. Сунки, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ- 04408904.
Головуючий: Ю. В. Крива