Справа № 711/366/25
Номер провадження 1-кп/711/273/25
06 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
представника цивільного відповідача - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси кримінальне провадження № 12024250310004029 від 11.12.2024 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Озерне Житомирської області, громадянина України, працює водієм тролейбусу (пасажирського) 1 класу дільниці електротранспорту в КП «Черкасиелектротранс» ЧМР, має на утриманні непрацездатного батька ОСОБА_9 , 1937 року народження, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_6 , 11 грудня 2024 року, близько 06:28 години, керуючи тролейбусом АКСМ 321, реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочавши рух у м. Черкаси по проїзній частині вул. В'ячеслава Чорновола від зупинки громадського транспорту «Нарбутівська», поблизу будинку № 85, у напрямку від вул. Садова до вул. Надпільна, проявив неуважність та порушив вимоги пунктів 2.3.б, 10.1., 21.4. Правил дорожнього руху України. Зокрема, під час руху тролейбуса, здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту № 10, для здійснення посадки (висадки) пасажирів зупинився на зупинці громадського транспорту «Нарбутівська», поблизу будинку № 85, що по вул. В'ячеслава Чорновола у напрямку від вул. Садова до вул. Надпільна. У цей же час пасажир ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою здійснення посадки підійшла до середніх дверей тролейбусу, а водій ОСОБА_6 , грубо порушуючи вказані вище правила дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, а саме не зачинив двері тролейбусу, та розпочав рух, не дочекавшись посадки до салону тролейбуса пасажира ОСОБА_10 , внаслідок чого відбулося випадіння пасажира ОСОБА_10 із салону тролейбуса на дорожнє покриття проїзної частини вул. В'ячеслава Чорновола з наїздом правим заднім колесом тролейбуса на останню з подальшим її волочінням по дорожньому покриттю.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_10 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/17 від 13.01.2025 отримала тілесні ушкодження: відкритий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.
Спричинення потерпілій ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень відповдіно до висновку судової автотехнічної експертизи № СТ/404Е-24 від 24.12.2024 знаходиться в причинному зв'язку з порушенням водієм тролейбусу АКСМ 321, реєстраційний номер 395, ОСОБА_6 вимог п. 10.1. та п. 21.4. Правил дорожнього руху України.
ДіїОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, заявлений потерпілою цивільний позов визнав частково, в обсязі, викладеному у відзиві на позов, погодився надавати показання суду.
Прокурор в судовому засіданні зазначила, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений визнав свою вину та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а тому вважала за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене, просила суд обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів цивільного позову, доказів, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються процесуальних витрат, долі речових доказів та вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.
Інші учасники кримінального провадження проти запропонованого прокурором порядку та обсягу дослідження доказів не заперечували.
Оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд роз'яснив учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо порядку та обсягу дослідження доказів, суд здійснив судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів цивільного позову, доказів, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються процесуальних витрат, долі речових доказів та вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини чи визнає їх під примусом.
Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених під час досудового розслідування у кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повідомив, що на зупинці «вул. Нарбутівська», біля кінотеатру «Мир», де сталася подія, пасажири зазвичай так рано не сідають до тролейбуса. Того ранку була погана видимість на дорозі через дощ, темряву, до того ж зупинка не освітлювалася. Під час руху він дивився в обидва бокові дзеркала. На зупинці стояло 2-3 людини, однак ніхто не виявляв наміру зайти до тролейбусу. Оскільки руху пасажирів не було, ОСОБА_6 розпочав рух тролейбуса від зупинки. Раптом йому почали кричати пасажири у салоні: «Стій, стій!!». Він одразу ж зупинив тролейбус, відчинив двері до салону. Виявилось, що під колесами тролейбуса опинилася людина. Він підклав потерпілій під голову подушку і одразу ж, діючи за службовою інструкцією, повідомив про ДТП диспетчера тролейбусного депо, щоб той викликав швидку допомогу.
Відповідаючи на запитання прокурора, ОСОБА_6 уточнив, що подія сталася 11 грудня 2024 року, близько 06 години ранку, по вул. В'ячеслава Чорновола. Він працює водієм тролейбуса на 10-му маршруті. Тролейбус рухався з підбором попутніх пасажирів з відправної точки Річковий вокзал. Рухаючись маршрутом, він має право підбирати пасажирів, для чого повинен зупинятися. На зупинці він бачив кількох людей, однак потерпілої серед них не було. Тролейбус має троє дверей і пасажири, в тому числі потерпіла, повинні заходити через середні двері. Уже після подій у нього склалося враження, що потерпіла вийшла з-за зупинки. Нормативів часу перебування на зупинці у маршрутного тролейбуса немає. Відповідно до внутрішніх інструкцій, він як водій повинен зачинити усі двері і тільки потім рушати. До цього він постійно керував іншим тролейбусом, на якому встановлені блокувальні елементи: доки не зачиниш двері тролейбус не зможе поїхати. Цього разу він керував не своїм звичним тролейбусом, оскільки той перебував у ремонті. На момент початку його руху двері саме зачинялися. Він не бачив як потерпіла заходила до салону і як випала з нього. До цього у салоні тролейбуса перебувало близько 5 осіб. Після криків пасажирів він одразу зупинився, тролейбус взад-вперед не рухав, і вийшов через двері з боку водія. Потерпіла лежала на дорозі головою до зупинки, ногами до дороги. ОСОБА_6 вважав, що в тій ситуації зробив усе, що міг: запитав у потерпілої про її самопочуття та що в неї з ногою, потім візуально пересвідчився, що в неї перелом ноги, оскільки вона була неприродньо зігнута; під голову потерпілій, яка лежала більше на боку, підклав подушку. Того ж вечора він поїхав до лікарні, щоб дізнатися про стан здоров'я потерпілої, де йому повідомили, що їй проведена операція. Проте безпосередньо із ОСОБА_10 він не бачився, а приніс свої вибачення її дочці, яку там зустрів. Наступного дня дочка ОСОБА_10 йому зателефонувала і сказала, що він має їм сплатити 5 тисяч євро, а якщо з матір'ю щось станеться, то вони його посадять. Таких коштів, як хотіла дочка потерпілої, він не має, однак у подальшому поштовим переказом відправив ОСОБА_10 21 тисячу гривень.
Також ОСОБА_6 зазначив, що працює в тролейбусному парку з 1994 року і це його єдине місце роботи, інших доходів окрім зарплати він не має. Його дочка є студенткою очної форми навчання, і він допомагає їй матеріально. Крім того, з ним мешкає його 88-річний батько, який через стан здоров'я потребує постійного стороннього догляду і допомоги.
Його оглянули на стан сп'яніння поліція на місці та лікар у лікарні. Від початку руху він проїхав близько 1 м. Потерпіла після зупинки тролейбуса лежала біля середніх дверей і не була придавлена колесом чи корпусом транспортного засобу, слідів її волочіння також не було. Візуально було зрозуміло, що їй дуже боляче. Того дня він більше не сідав за кермо.
ОСОБА_6 визнав, що мав розпочати рух тільки після закриття дверей тролейбуса, проте зрушив з місця при незачинених дверях, в цьому полягала його неуважність. Не помітивши руху в салоні і на зупинці, він був упевнений, що до тролейбуса ніхто не сідає.
У відповідь на питання представника потерпілого ОСОБА_5 . ОСОБА_6 зазначив, що має право їздити на тролейбусах тієї марки, на якій проходив стажування. До свого постійного тролейбуса він призвичаївся, знав технічні нюанси його роботи, знав, що той рухається повільно і в ньому повільно зачиняються двері. Двері тролейбуса мають два ідентифікатора - закрито і відкрито, проміжного значення немає. Дверима водій може керувати однією загальною кнопкою або самостійно окремими кнопками на кожні двері. Вони всі розміщені поруч, тому водій механічно натискає їх усі разом. Також на тролейбусі є трекер руху. Висновок про те, що потерпілій дуже боляче, він зробив з її сильних стогонів. Він особисто як водій не завжди може адекватно і швидко викликати швидку допомогу, тому зробив це не сам, а діяв за службовою інструкцією, в першу чергу повідомив про подію їхнього диспетчера, а той, у свою чергу, викликав поліцію та швидку допомогу.
Ключовим у спілкуванні з дочкою ОСОБА_10 для нього стало те, що спочатку вона хотіла від нього відшкодування в сумі 5 тисяч євро, а потім почала погрожувати, що посадить його в тюрму. У відповідь він зазначив, що такої суми не має і розраховує виключно на свою зарплату. Реквізитів банківських родичі потерпілої йому не надавали. Кошти для потерпілої він особисто переказував готівкою у відділенні пошти і щоб полегшити їх отримання замовив послугу доставку кур'єром додому потерпілій. З пошти переказані гроші йому не поверталися. Незважаючи на те, що із ОСОБА_10 та її родичами він особисто не спілкувався, про стан її здоров'я він дізнавався у слідчого.
Про подальшу долю грошового переказу ОСОБА_10 йому не відомо, жодні повідомлення з цього приводу з пошти йому не надходили.
Також на запитання свого захисника ОСОБА_6 відповів, що з моменту відкриття дверей тролейбус стояв на зупинці близько 15-30 секунд. Зазвичай це середній проміжок часу, якого пасажирам вистачає, щоб зайти в тролейбус. З тієї обстановки, що склалась на зупинці, він не розраховував, що хтось зайде до салону, і, фактично, крім потерпілої, ніхто й дійсно не заходив до тролейбуса. Натомість потерпіла зайшла в останню мить, коли ОСОБА_6 вже розпочав рух з місця і закривав двері тролейбуса. При цьому, він дивився переважно у ліве дзеркало.
На підставі поданого відзиву на позов, ОСОБА_6 зазначив, що витрати на лікування потерпілої у розмірі 21 000 грн має нести страхова компанія, витрати на правову допомогу потерпілій варто зменшити до 5 000 грн, а моральна шкода має бути стягнута не з роботодавця, а безпосередньо з ОСОБА_6 , який визнає її на суму 40 000 грн.
Загалом обвинувачений зазначив, що дуже шкодує про те, що сталося, неодноразово просив вибачення в учасників провадження та потерпілої, її родичів та представника, в тому числі у судових засіданнях, намагався у доступний йому спосіб хоч якось полегшити стан потерпілої відразу після події, а в подальшому частково відшкодував завдану ОСОБА_10 шкоду шляхом поштового грошового переказу. ОСОБА_6 каявся у своїй неуважності, демонстрував розуміння наслідків вчиненого та тяжкості спричинених потерпілій ушкоджень, зазначив, що виправив би усе, якби міг. Просив за можливості не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки водій тролейбуса - це єдина його спеціальність, він тривалий час працює на одному місці і втрата роботи вплине на його можливість матеріально забезпечувати родину та подальше відшкодування потерпілій завданої шкоди.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Суд відповідно до встановленого порядку дослідив та долучив до матеріалів судового провадження надані стороною обвинувачення докази, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються процесуальних витрат, речових доказів, вжитих заходів забезпечення, зокрема:
- постанову від 16.12.2024, якою визнано та приєднано до кримінального провадження речовий доказ лазерний диск «Axent CD-R» з відеозаписом ДТП із камер спостереження, які охоплюють проїзну частину вул. Вячеслава Чорновола поблизу зупинки громадського транспорту «Нарбутівська»;
- довідку, відповідно до якої витрати на проведення експертизи обставин та механізму ДТП становлять 1514,56 грн;
- копію паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_6 ;
- копію медичної довідки серії МДТ № 190309 щодо придатності ОСОБА_6 до керування транспортним засобом (зокрема, трамваями та тролейбусами), виданої 27.11.2024 і дійсної до 27.11.2025;
- копію посвідчення водія ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 з відкритою 10.03.1995 категорією Т;
-довідки з КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» про те, що обвинувачений ОСОБА_6 під наглядом лікаря психіатра не перебуває та за медичною допомогою до лікаря нарколога не звертався;
-вимоги про відсутність у ОСОБА_6 судимостей;
-висновок КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» № 681 від 11.12.2024 щодо результатів огляду ОСОБА_6 з метою виявлення стану сп'яніння з діагнозом «Тверезий»;
-характеристику водія тролейбусу (пасажирського) 1 класу дільниці електротранспорту ОСОБА_6 , надану КП «Черкасиелектротранс», відповідно до якої обвинувачений працює на підприємстві з 01.11.1994 по теперішній час, трудові обов'язки і робочі інструкції виконує чітко та сумлінно, має високий рівень культури обслуговування пасажирів, авторитет серед колег, зарекомендував себе з позитивної сторони; закріплений за ним тролейбус утримує в належному стані, порушень трудової дисципліни не допускав;
-копію висновку ЛКК КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_9 , 1937 року народження, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, не здатний до самообслуговування;
-копію свідоцтва серії НОМЕР_3 про смерть 25.09.2020 дружини обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-постанову від 11.12.2024 про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу - тролейбуса марки АКСМ 321, реєстраційний номер 395;
-ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2024 у кримінальному провадженні № 12024250310004029 від 11.12.2024 за ч. 1 ст. 286 КК України про накладення арешту на майно (справа № 712/14792/24) - тролейбус марки АКСМ 321, реєстраційний номер 395.
Також судом досліджено надані стороною захисту докази, що характеризують особу обвинуваченого:
- копію довідки № 4-к від 17.02.2025, видану ОСОБА_6 КП «Черкасиелектротранс» про те, що він працює на посаді водія тролейбуса пасажирського з 02.11.1994 (наказ від 01.11.1994) по теперішній час;
- копію довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 30.01.2025 про те, що ОСОБА_12 є студенткою 3 курсу денної форми здобуття освіти бакалаврського рівня вищої освіти спеціальності 091 Біологія, термін навчання з 01.09.2022 по 30.06.2026;
-копію висновку ЛКК КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 08.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_9 , 1937 року народження, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, не здатний до самообслуговування;
-копію свідоцтва серії НОМЕР_4 про смерть 31.08.1994 ОСОБА_13 ;
-копію свідоцтва серії НОМЕР_3 про смерть 25.09.2020 дружини обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-копію (скріншот) від 06.06.2025 скерованого ОСОБА_6 електронного листа до АТ «Укрпошта» про те, чи була проінформована ОСОБА_10 про поштовий переказ за № 3251388535 на суму 21 000 грн від 08.03.2025 від ОСОБА_6 ;
-копію від 06.06.2025 електронного листа АТ «Укрпошта» (скріншот) у відповідь на запит ОСОБА_6 від 29.05.2025, з інформацією про те, що поштовий переказ за № 3251388535 готовий до виплати, та питанням чи звертався адресат до відділення для отримання коштів;
-копії від 06.06.2025 фотозображень (скріншотів) текстового листування адвоката ОСОБА_7 з адвокатом ОСОБА_5 за 07.03.2025, відповідно до якого адвокат ОСОБА_7 запитує реквізити потерпілої для відшкодування заподіяної шкоди, а адвокат ОСОБА_5 зазначає, що запропонована сума не влаштовує потерпілу, тому доречним вважає погодити загальну суму та порядок відшкодування, а потім перейти до його виконання;
-копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0310 від 08.03.2025 АТ «Укрпошта» про здійснення ОСОБА_6 переказу з доставкою отримувачу ОСОБА_10 коштів у сумі 21 000 грн;
-копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0621 від 12.06.2025 АТ «Укрпошта» про здійснення ОСОБА_6 переказу з доставкою отримувачу ОСОБА_14 коштів у сумі 5 000 грн.
Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об'єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, доведена повністю.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.
За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно працевлаштований протягом тривалого часу на комунальному підприємстві, робота водієм тролейбусу є постійним і стабільним джерелом його доходу, має на утриманні батька похилого віку, що свідчить про наявність стійких соціальних зв'язків, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, не є особою з інвалідністю, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій і спричинені наслідки, щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу своїх дій, вибачився перед потерпілою та вживав заходів на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, поведінку обвинуваченого після скоєння кримінального правопорушення, а саме намагання полегшити фізичний стан потерпілої та повідомлення диспетчера служби про факт дорожньо-транспортної пригоди, тобто вчинення всіх дій необхідних і можливих задля усунення негативних наслідків своїх дій життю і здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу своїх неуважних дій, критично їх оцінював та висловлював готовність нести відповідальність за злочин, що свідчить про розуміння особою тяжкості наслідків своїх дій та демонструє щире розкаяння, оскільки обвинувачений вжитими заходами та ставленням до вчиненого і до потерпілого підтвердив, що дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Його позиція з приводу повного визнання вини і надання детальних показань щодо вчиненого є послідовною, сформована під час досудового розслідування і підтверджена у судовому засіданні.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність, видачу знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, сприяння у встановленні істини.
Як встановлено судом, обвинувачений невідкладно після події повідомив про вчинене диспетчера тролейбусного парку, перебував на місці події до приїзду поліції та швидкої допомоги, повідомив органам поліції всю відому йому інформацію, співпрацював у подальшому зі слідством, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду надав правдиві показання про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується наданими суду доказами та викладено безпосередньо в обвинувальному акті.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до положень ст. 67 КК України, не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують його покарання суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого суд не вбачає у зв'язку з відсутністю передумов, за яких ці правові норми можуть бути застосовані.
Разом з тим, виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що за вказаних вище обставин призначення ОСОБА_6 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням викладених вище обставин справи, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його поведінку після дорожньо-транспортної події, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати його до особи, оскільки це покарання у санкції носить альтернативний характер і не є обов'язковим для застосування судом.
Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Наявність цієї обставини потребує більш виваженого підходу під час обрання відповідного виду покарання для особи, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Такий підхід щодо призначення додаткового покарання виді у позбавлення права керувати транспортними засобами узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.08.2021 у справі № 137/807/20 та від 08.02.2018 у справі № 361/2704/16-к.
Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_6 з 01.11.1994 працює на комунальному підприємстві «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, перебуває на посаді водія тролейбусу (пасажирського) 1 класу дільниці електротранспорту, його трудова діяльність безпосередньо пов'язана з керуванням тролейбусом, тобто громадським транспортом, та перевезенням пасажирів відповідно до визначеного та затвердженого робочого графіка і маршруту, що охоплює територію міста Черкаси. Оскільки офіційне працевлаштування є єдиним джерелом його доходів і потребує постійного користування транспортними засобами, неможливість виконання обов'язків, пов'язаних з керуванням транспортними засобами, безпосередньо вплине на працевлаштування обвинуваченого, його матеріальне забезпечення та рівень спроможності подальшого здійснення матеріального відшкодування потерпілому.
Представник потерпілого при висловленні позиції щодо покарання ОСОБА_6 покладався на розсуд суду, на позбавленні обвинуваченого права керування транспортними засобами не наполягав.
Така ж позиція щодо незастосування додаткового покарання висловлена прокурором.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Розглядаючи заявлений потерпілою ОСОБА_10 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 , ПрАТ «Страхова компанія ЄВРОІНС Україна» та комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.
У підготовчому судовому засіданні 10.03.2025 адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , подала до суду цивільний позов, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 березня 2025 року, просила: стягнути із ПАТ «Страхова компанія ЄВРОІНС Україна» на її користь 21 545 грн заподіяної матеріальної шкоди, яка є витратами на лікування; стягнути з ОСОБА_6 на її користь 30 000 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою; стягнути з комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради моральну шкоду, яка за оцінкою позивача становить 300 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що у зв'язку із вчиненням щодо неї кримінального правопорушення їй завдано матеріальну шкоду, яка складається з витрат на курс лікування в сумі 21 545 грн, що підтверджується фіскальними чеками, долученими до позовної заяви.
Також, в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що обвинувачений не цікавився станом її здоров'я, не намагався допомогти та не спілкувався з нею, на період лікування та відновлення залишив потерпілу без будь-якої фінансової підтримки та в безпорадному стані. Через тяжкий стан здоров'я і продовження лікування потерпіла не могла самостійно забезпечувати свої потреби і вимушена звертатись до дочки для здійснення догляду за собою. В результаті ДТП порушився її звичний спосіб життя, вона тривалий час не має можливості працювати за основним місцем роботи - медичною сестрою КНП «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка ЧОР». Внаслідок отриманих травм потерпіла втратила працездатність і не може повернутися до своїх функціональних обов'язків. Раніше потерпіла проживала сама, однак через отримані травми вимушена буде переїхати до дочки за догляду за собою, оскільки для найму людини для догляду за потерпілою потрібні додаткові немалі витрати. Від отриманого стресу у потерпілої погіршився стан здоров'я, вона страждає на головний біль, зміни тиску, має острах перед громадським транспортом. У подальшому вона потребує відновлення та реабілітації, що, зважаючи на її вік, є тривалим процесом. Також вона позбавлена можливості у повному обсязі вести домашнє господарство, доглядати за житлом, займатись онуками, що негативно відображається на її моральному та фізичному стані. Оцінити її моральні страждання у грошовому еквіваленті надзвичайно важко, однак, враховуючи всі вищевказані фактори, заподіяну їй моральну шкоду оцінює у розмірі 300 000 гривень.
Крім того, потерпіла вказує, що з метою захисту своїх прав понесла витрати на послуги адвоката, вартість яких складає 30 000 грн та підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, договором та актом виконаних робіт.
До цивільного позову потерпілою додано: копії фіскальних чеків аптечних закладів на суму 21 545 грн; копію страхового полісу № 024002-2201-1000088 ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», страхувальником в якому є КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради; довідку КНП «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка ЧОР» від 27.01.2025 про те, що ОСОБА_10 працює на посаді молодшої медичної сестри з 06.05.2009 по теперішній час; копію повідомлення ОСОБА_15 на адресу ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілої ОСОБА_10 11.12.2024 на зупинці громадського транспорту, та про відшкодування витрат на лікування в розмірі 21 545 грн; довідку КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» від 03.01.2025 про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_10 з 11.12.2024 по теперішній час з діагнозом «Відкритий багатоуламковий перелом с3 діафізу великогомілкової та малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням уламків». Рекомендовано продовжити лікування в умовах травматологічного відділення; копію листка лікарських призначень ОСОБА_10 за період з 10.01.2025 по 24.01.2025.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_10 долучено до позову: копію укладеного між ОСОБА_15 та адвокатом ОСОБА_5 договору № 005/25-к від 14.01.2025 про надання правової допомоги матері замовниці, ОСОБА_10 ; копії паспорта громадянина України та пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_10 ; копію прибуткового касового ордера № 1 від 14.01.2025 про прийняття адвокатом ОСОБА_5 від ОСОБА_15 коштів в сумі 30 000 грн; копії акта наданих послуг від 28.01.2025.
Відповідно до копії акта наданих послуг, складеного 28.01.2025, клієнтом ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_5 узгоджено, що адвокатом витрачено загалом 15 годин 30 хвилин на: надання консультації щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди (1 година вартістю 1000 грн/год на суму 1000 грн); ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в приміщенні ЧРУП ГУНП в Черкаській області шляхом фотографування (30 хвилин вартістю 2000 грн/год на суму 1000 грн); виїзну консультацію з потерпілою ОСОБА_10 до лікарні, визначення суми збитків та підписання документів (2 години вартістю 2000 грн/год на суму 4000 грн); вивчення матеріалів кримінального провадження та формулювання правової позиції (3 години вартістю 2000 грн/год на суму 6 000 грн); вивчення аналогічних справ та практики Верховного Суду (1 година вартістю 1000 грн/год на суму 2000 грн); складання цивільного позову (4 години вартістю 2000 грн/год на суму 8000 грн); участь в підготовчому судовому засіданні (1 година вартістю 2000 грн/год на суму 2000 грн); участь в судових засіданнях з урахуванням визнання вини обвинуваченим (3 години вартістю 2000 грн/год на суму 6000 грн). На підставі переліченого загальна вартість послуг адвоката складає 30 000 гривень.
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року вищевказаний цивільний позов прийнято до спільного розгляду з кримінальним провадження, визнано потерпілу ОСОБА_10 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_6 , комунальне підприємство «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» цивільними відповідачами у цьому кримінальному провадженні. Відповідачам роз'яснено право та надано строк на подання відзиву на позовну заяву, позивачу відповіді на відзив.
04 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив представника цивільного відповідача ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , з подальшими доповненнями від 10.04.2025, з позицією про часткове задоволення позовної заяви.
Так, відповідач вказує, що відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту№ 06-215/2108 від 21.08.2024, укладеного між відповідачами ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, предметом договору є страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу (у тому числі відповідальність перевізника). Об'єктом добровільного страхування (п. 1.2) є майнові інтереси, пов'язані із відшкодуванням Страхувальником, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих - третіх осіб, внаслідок експлуатації забезпечених транспортних засобів. Перелік забезпечених транспортних засобів наведений у додатку № 1 до договору, до нього включений тролейбус марки АКСМ 321, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_6 . Відповідно до розділу 2 договору страховими випадками є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Загальна страхова сума складає 25 200 000 грн, страховий платіж - 579 600 грн. Як вказано у п. 9.5 договору, виплата страхового відшкодування здійснюється на основі рішення суду, що набрало законної сили. За таких обставин відповідач у подальших письмових доповненнях від 10.04.2025 вважає, що виплата страхового відшкодування в розмірі 21 545 грн ПАТ «Страхова компанія ЄВРОІНС Україна» буде здійснена відповідно до умов договору після ухвалення судом остаточного рішення.
Щодо стягнення з ОСОБА_6 30 000 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, відповідач, з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, проаналізувавши зміст акта виконаних робіт, долученого до позову, вважає, що заявлена сума є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом правової допомоги, витраченим на надання правової допомоги часом, і не відповідає критерію реальності таких витрат, тому просив їх зменшити.
Щодо стягнення з комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради моральної шкоди, яка за оцінкою позивача становить 300 000 гривень, відповідач погодився з потребою у моральній компенсації потерпілій, зумовленій порушенням звичного способу її життя, необхідності її лікування та відновлення стану здоров'я у зв'язку з отриманими травмами. Разом з тим, на думку відповідача, сума 300 000 грн не підтверджена належними та достатніми доказами, тому, з урахуванням майнового стану ОСОБА_6 , вказав на обґрунтованість суми моральної шкоди в розмірі 40 000 грн, часткове її відшкодування на суму 26 000 грн, а залишок в розмірі 19 000 грн має намір відшкодувати найближчим часом.
З урахуванням доводів, викладених у відзиві від 04.03.2025, з доповненнями від 10.04.2025, представник відповідача просив позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково, а саме: зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 30 000 грн до 5000 грн, в решті інших позовних вимог відмовити як необґрунтованих.
До відзиву стороною захисту долучено копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0310 від 08.03.2025 АТ «Укрпошта» про здійснення ОСОБА_6 переказу з доставкою отримувачу ОСОБА_10 коштів у сумі 21 000 грн. Також 16.06.2025 стороною захисту подано до суду копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0621 від 12.06.2025 АТ «Укрпошта» про здійснення ОСОБА_6 переказу з доставкою отримувачу ОСОБА_14 коштів у сумі 5 000 грн.
09 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради ОСОБА_16 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає позовні вимоги щодо КП «Черкасиелектротранс» (КП «ЧЕТС») безпідставними та необґрунтованими. Так, представник відповідача зазначив, що на виконання пунктів 9.1, 9.2 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 06-215/2108 від 21.08.2024, укладеного між відповідачами ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, КП «ЧЕТС» направлено на адресу ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» заяву від 07.04.2025 про виплату страхового відшкодування. Також відповідач заперечував, що є належним відповідачем щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди. Згідно з додатком № 1 до вказаного вище договору ризики, пов'язані з експлуатацією тролейбуса АКСМ 321, реєстраційний номер 395, забезпечувалися договором. Відповідно до п. 3.1 договору, ліміт за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю третіх осіб, на один застрахований транспортний засіб становить 100 000 грн. Враховуючи положення договору № 06-215/2108 від 21.08.2024 та зміст ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких моральна шкода є складовою загальної шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаною особою, відповідальною за відшкодування моральної шкоди є відповідач ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна». Як зазначає відповідач, зважаючи на наявність повідомлення про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілої, від 24.01.2025, позивач та її представник були обізнаними про те, що ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» є Страховиком за договором, однак безпідставно ініціювали позов до КП «ЧЕТС». Крім того, у запереченні також викладені доводи щодо відсутності доказів наявності моральної шкоди та методології визначення її розміру, тому на підставі ст. 26-1Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач вважає заявлену до відшкодування суму моральної шкоди в розмірі 300 000 грн явно завищеною та необґрунтованою. З урахуванням викладеного просив позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково, в частині вимог до ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» про стягнення страхового відшкодування в сумі 21 545 грн задовольнити повністю, в частині вимог до КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради відмовити у повному обсязі.
До відзиву представником відповідача долучено документи, що підтверджують його повноваження на представництво інтересів юридичної особи, а також копію заяви про страхове відшкодування від 07.04.2025 № 251, направлене КП «Черкасиелектротранс» до ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» про виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою 11.12.2024; копію договору страхування № 06-215//2108 від 21.08.2024.
21 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» ОСОБА_17 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просив розгляд цивільного позову здійснювати за його відсутності, у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» відмовити повністю. Зокрема, представник ОСОБА_17 посилається у відзиві на норми статей 979-980 ЦК України та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 06-215/2108 від 21.08.2024, укладений між відповідачами ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради. Представник зазначив, що договір укладено щодо добровільного страхування цивільної відповідальності, а положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюються на правовідносини, що виникли між ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» та КП «Черкасиелектротранс», оскільки тролейбус АКСМ 321, реєстраційний номер 395, яким керував ОСОБА_6 , не є та не міг бутиназемним транспортним засобом, який би підлягав обов'язковому страхуванню. До правовідносин, заснованих на договорах добровільного страхування, застосовують положення цивільного законодавства та Закону України «Про страхування», зокрема, частини 1-4 статті 102 останнього. 21.01.2025 до ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» звернулася ОСОБА_10 із заявою про страхове відшкодування, а 24.01.2025 ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_10 подане повідомлення про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілої особи. Згідно з п. 11.3 договору страхування у разі тимчасової втрати Застрахованою особою працездатності за кожну добу здійснюється страхова виплата у розмірі 0,2 відсотка страхової суми на одну застраховану особу, але не більше 50 відсотків страхової суми. Відшкодування Страховиком витрат, понесених потерпілою третьою особою на лікування внаслідок події, яка може бути страховим випадком, договором страхування не передбачено. У цьому випадку розмір можливої страхової виплати визначається у порядку та розмірі, передбаченому п. 11.3 договору. На підставі наданої виписки № 24704 про період лікування ОСОБА_10 , представником відповідача розраховано кількість днів тимчасової втрати потерпілою працездатності за період з 11.12.2024 по 10.03.2025, що складає 89 днів. З урахуванням порядку розрахунку, страхова виплата ОСОБА_10 розрахована у розмірі 16 800 грн. Решта позовних вимог на думку представника ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна», у тому числі щодо відшкодування витрат на лікування, підлягає стягненню з КП «Черкасиелектротранс», з яким ОСОБА_6 на момент ДТП перебував у трудових відносинах.
До відзиву представником додано документи, що підтверджують його повноваження на представництво інтересів юридичної особи, а також копії договору страхування № 06-215/2108 від 21.08.2024 з додатками, повідомлення ОСОБА_15 № 245290/1 про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілої особи, від 24.01.2025, виписки № 24704 про період лікування ОСОБА_10 , заяви про страхове відшкодування від 21.01.2025, страхового полісу № 024002-2201-000000/072, повідомлення № 245290 КП «Черкасиелектротранс» про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілої особи, технічного паспорта тролейбуса та документів ОСОБА_6 .
На спростування доводів представника ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» представником відповідача КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради ОСОБА_16 25 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення, в яких зазначено, що згідно з положеннями пунктів 1.1-1.2, 2.1 договору страхування, статті 89 Закону України «Про страхування» об'єктом страхування може бути відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну, а страхування здійснюється на підставі договору, загальні умови якого включають, у тому числі, винятки із страхових випадків та обмеження страхування. При цьому, укладений між ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» та КП «Черкасиелектротранс» договір страхування не містить обмежень щодо видів витрат, які підлягають відшкодуванню за шкоду, заподіяну здоров'ю, на які не поширюється дія страхового захисту за договором страхування. Оскільки Закон України «Про страхування» не містить прямої норми, якою визначено поняття шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілої особи, у цьому випадку варто застосовувати ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, п. 11 договору не містить порядку розрахунку та умов здійснення страхових виплат за шкоду, завдану майну потерпілого, хоча предмет договору прямо передбачає таке відшкодування. З огляду на це, представник КП «Черкасиелектротранс» вважав доводи представника ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» такими, що суперечать меті укладеного договору страхування, у зв'язку з чим підтверджена шкода здоров'ю позивача підлягає відшкодуванню «СК «ЄВРОІНС Україна».
Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд дійшов наступних висновків.
Як вказав Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страхової компанії про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, згідно зі ст. 129 КПК України, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як вказує ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи вищевикладене, оскільки дорожньо-транспортна подія, в результаті якої постраждала ОСОБА_10 , відбулася з вини водія тролейбуса АКСМ 321, реєстраційний номер 395, ОСОБА_6 , суд вважає, що саме на останнього покладено обов'язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок вищевказаної ДТП.
Закон України «Про страхування» регулює загальні засади функціонування ринку страхування та діяльності його учасників, особливості державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку страхування, а також захисту прав та законних інтересів клієнтів (ч. 1 ст. 2).
Разом з тим, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 (в редакції від 01.01.2024), що діяв на час вчинення кримінального правопорушення та настання страхового випадку, регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
З огляду на спеціальну сферу регулювання вказаного закону, суд вважає, що положення саме цього нормативного акта мають бути застосовані при вирішенні питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Статтею 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) визначено, що наземними транспортними засобами є пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону, страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму.
Як встановлено, між ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, у трудових відносинах з яким перебуває ОСОБА_6 , укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 06-215/2108 від 21.08.2024. Згідно з додатком № 1 до вказаного вище договору ризики, пов'язані з експлуатацією тролейбуса АКСМ 321, реєстраційний номер 395, забезпечувалися договором. Відповідно до п. 3.1 договору, ліміт за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю третіх осіб, на один застрахований транспортний засіб становить 100 000 грн.
Отже, цивільна відповідальність ОСОБА_6 як водія тролейбуса пасажирського АКСМ 321, реєстраційний номер 395, на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» відповідно до полісу № 024002-2201-000000/072. Ліміт відповідальності страховика по даному полісу за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, на одного потерпілого складає 100 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну потерпілих третіх осіб - 200 000 гривень. Франшиза за даним полісом становить 1% від ліміту, тобто 1 000 гривень за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, і 2000 грн за шкоду майну.
Згідно зі ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як визначено п. 1.12 ст.1 Закону, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Під час судового розгляду встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 11.12.2024 відбулася саме з вини водія забезпеченого транспортного засобу, у зв'язку з чим настав страховий випадок, та ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» відповідно до лімітів його відповідальності за названим полісом, повинне відшкодувати оцінену шкоду, яка заподіяна у результаті ДТП.
Внаслідок вищевказаної ДТП, яка, як встановлено судом, сталася з вини ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, та звернулася з вимогою, зокрема, щодо відшкодування їй майнової шкоди, яка пов'язана з витратами на лікування.
За змістом ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати на лікування, посилене харчування, сторонній догляд.
Статтею 23 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, в тому числі, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я .
Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Виходячи з роз'яснень, наданих у п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Відповідно до виписки № 24704 із медичної картки стаціонарного хворого, складеної КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» 10.03.2025, що долучена до відзиву ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна», ОСОБА_10 перебувала на стаціонарному лікуванні з 11 грудня 2024 року по 10 березня 2025 року із встановленим діагнозом, що відповідає переліку травм, отриманих внаслідок ДТП. Проведено хірургічні операції 11.12.204, 13.12.2024, 16.12.2024, 27.12.2024, 31.12.2024, 02.01.2025, 06.01.2025, 11.01.2025, 31.01.2025, 12.02.2025, в тому числі первинна та повторна хірургічна обробка раневих поверхонь та місцева пластика шкіри, некректомія, монтаж та ремонтаж АЗФ, закрита репозиція перелому. Отримувала медикаментозне лікування. Призначено медичні препарати Бетадин, Ксарелто, Дексалгін, Фленокс, Аторвастатин, Раміприл, Небівалол.
Відповідно до листка лікарських призначень, що долучений представником потерпілого до позовної заяви, ОСОБА_10 у період з 10.01.2025 по 24.01.2025 призначено лікування наступними медичними препаратами: фленокс, кетолонг, омепразол, цефатоксим, NaCl, аміцил.
У долученій 02.07.2025 адвокатом ОСОБА_5 виписці № 8366 із медичної карти стаціонарного хворого, складеної КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» 25.06.2025, ОСОБА_10 перебувала на лікуванні з 29 квітня по 25 червня 2025 року із встановленим діагнозом, що відповідає переліку травм, отриманих внаслідок ДТП. 01.05.2025 проведено хірургічну операцію, видалено металоконструкції із кісток стегна, демонтаж АЗФ з правої стегнової кістки, монтаж системи скелетного витягу, 01.06.2025 виконано інтрамедулярний металоостеосинтез великогомілкової кістки штифтом зліва, закриту репозицію кісток гомілки блокованим стержнем. Рекомендовано продовжити амбулаторне лікування, надано перелік лікувальних і трудових рекомендацій, із переліком лікувальних засобів (препарати кальцію, знеболюючі, Ксарелто, Омепразол, Детралекс).
Інших відомостей про призначені медичні препарати за період лікування ОСОБА_10 потерпілою та її представником не надано.
Як вбачається з досліджених судом копій квитанцій та чеків з аптечних закладів, долучених позивачем до позовної заяви, у період 12.12.2024, 16.12.2024, 15.12.2024, 17.12.2024, 18.12.2024, 19.12.2024, 24.12.2024, 25.12.2024, 26.12.2024, 28.12.2024, 29.12.2024, 30.12.2025, 31.12.2024, 01.01.2025, 03.01.2025, 06.01.2025, 08.01.2025, 09.01.2025, 12.01.2025, 13.01.2025, 14.01.2025, 15.01.2025, 16.01.2025, 17.01.2025, 18.01.2025, 19.01.2025, 21.01.2025, 22.01.2025, 23.01.2025 були придбані медичні препарати та засоби, які за своїм видом і призначенням - натрію хлорид, системи для вливання та інфлюзії розчинів, шприци різної ємності, пелюшки гігієнічні поглинаючі, підгузки для дорослих, борна кислота, розчини для інфузій (ін'єкцій), Фленокс, Кетолонг, Аміцил, Цефотаксим, розчин Рінгера, Інфулган, Судокрем, Детралекс, Лінекс Форте, відповідають лікарським призначенням і можуть бути використані при лікуванні подібних за походженням ран як у потерпілої. Відповідно до наданих довідок та виписок щодо термінів стаціонарного лікування, потерпіла ОСОБА_10 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» з 11.12.2024 по 10.03.2025 та з 29.04.2025 по 25.06.2025. Отже, період придбання медичних засобів відповідно до чеків з аптечних закладів відповідає періоду стаціонарного та післяопераційного лікування потерпілої, а види і призначення придбаних медичних засобів безпосередньо пов'язані з проведенням потерпілій оперативного втручання та післяопераційним лікуванням, що, на думку суду, в сукупності свідчить про обґрунтованість та доведеність витрат, понесених потерпілою на лікування, у розмірі 21 545 грн, у зв'язку з чим вони підлягають стягненню на користь потерпілої у повному обсязі.
При підрахунку сум, які були витрачені потерпілою у період з 12 грудня 2024 року по 23 січня 2025 року, тобто за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, та подальшої реабілітації згідно з призначеннями, на придбання медичних препаратів та товарів, що підтверджуються поданими нею чеками та квитанціями з аптечних пунктів та відповідають переліку медичних препаратів та товарів, що зазначені у виписках, листках призначень та рекомендацій лікарів, судом встановлено, що така сума складає 21 545,65 грн. Разом з тим, до відшкодування потерпілою заявлено витрати на лікування у розмірі 21 545 грн.
Отже, документально підтверджені та встановлені судом витрати ОСОБА_10 на лікування, що є наслідком вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини ОСОБА_6 , цивільна відповідальність якого застрахована, у загальному розмірі 21 545 грн, із врахуванням положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягають стягненню виключно з ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна».
Пунктом 3 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 06-215/2108 від 21.08.2024 та п. 7 страхового полісу до цього договору встановлена безумовна франшиза у розмірі 1% від ліміту, який становить 100 000 грн за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю потерпілих осіб (тобто, 1000 грн), та 200 000 грн за шкоду, заподіяну майну потерпілих третіх осіб (тобто, 2000 грн).
Відповідно до п. 77 ч. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Статтею 94 вказаного Закону визначено, що у договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об'єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо, а також передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком . Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.
Зважаючи на вказане, витрати потерпілої на лікування в сумі 21 545 грн, відшкодування яких покладається на страховика - ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна», підлягають зменшенню на суму встановленої за договором франшизи у розмірі 1000 грн як 1% від ліміту 100 000 грн за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю потерпілих осіб, та остаточно становлять 20 545 грн.
Позовна вимога щодо стягнення франшизи у складі страхової виплати потерпілою та її представником не була заявлена, тому суд при вирішенні питання про стягнення витрат на лікування у цьому випадку обмежений заявленими стороною вимогами та положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України та ст. 128 КПК України.
Також, як вказує потерпіла ОСОБА_10 , внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_6 їй завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 300 000 гривень та просить стягнути з комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради.
Відповідно до статей 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їхніх прав і свобод та законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Разом з тим, згідно з п. 2 ч. 2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав; у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків; у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Отже, виходячи із системного аналізу норм закону, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що наслідок неправомірних дій обвинуваченого - цивільного відповідача ОСОБА_6 - потерпіла ОСОБА_10 , яка є цивільним позивачем, отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вказаний факт безпосередньо підтверджений обвинуваченим під час судового розгляду шляхом визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення та всіх фактичних обставин, зазначених в обвинувальному акті, тим самим підтвердивши факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.
Оцінюючи вимоги ОСОБА_10 щодо заявленого відшкодування моральної шкоди, суд враховує наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_6 та шкодою, яка заподіяна здоров'ю потерпілої у виді тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя, в результаті яких потерпілій завдано моральних та душевних страждань, що негативно вплинуло на її звичайний спосіб життя; характер та обсяг фізичних страждань потерпілої, морально-психологічні хвилювання у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, внаслідок яких ОСОБА_10 були проведені численні оперативні втручання та місцева пластика шкіри; не відновлений дотепер її фізичний стан, оскільки потерпіла до цього часу постійно відчуває біль внаслідок отриманих травм, змушена була тривалий час проходити лікування, внаслідок чого не мала змоги займатися своїми звичними справами та здійснювати свої трудові обов'язки на посаді молодшої медичної сестри КНП «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка», яку займала на час ДТП.
Вищевказані обставини свідчать про беззаперечне завдання кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_10 моральної шкоди.
Оцінюючи ступінь доведеності позовних вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 300 000 грн, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Як випливає з роз'яснень положень п.9 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність і тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності, виходить з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, суд розглядає достатньо переконливі з погляду розумності доводи потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Захисник обвинуваченого вказав у відзиві на відсутність достатніх та належних доказів заподіяння моральних страждань потерпілій.
Однак суд звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що є джерелом національного законодавства (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 18966/02, рішення у справі «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, заява № 41984/98).
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (рішення у справі «Антипенко проти російської федерації» від 15 жовтня 2009 року, заява № 33470/03, постанова у справі «Пшеничний проти російської федерації» від 14 лютого 2008 року, заява № 30422/03).
Суд зважає на вимоги розумності, справедливості та співмірності завданої моральної шкоди потерпілій та бере до уваги, що здоров'ю потерпілої ОСОБА_10 внаслідок тяжких тілесних ушкоджень було заподіяно значну шкоду, вона зазнала фізичного болю та страждань, вона та її родичі змушені були протягом тривалого часу докласти чимало зусиль для відновлення попереднього стану її здоров'я, однак досягти повного одужання до цього часу їй повністю не вдалося. Крім того, потерпіла, без сумніву, зазнала сильного емоційного стресу через отримані травми; не мала можливості внаслідок отриманих травм та протягом реабілітаційного періоду виконувати трудові функції та отримувати доходи, працюючи на займаній посаді як молодша медична сестра; назавжди порушено її звичайний ритм життя; значно погіршився її психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань; а також перенесла численні оперативні втручання та потребує подальшого лікарського спостереження і нагляду лікарів. У зв'язку із викладеним, на думку суду, обґрунтований розмір спричиненої моральної шкоди у цьому випадку становить 150 000 гривень. Відшкодування такого розміру моральної шкоди на думку суду буде не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої, та не призведе до її безпідставного збагачення, що відповідає позиції ВП ВС, висловленій у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц.
При цьому, суд враховує вимоги ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Так, розмір страхової виплати ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_10 , яка визнана обґрунтованою та підтверджена в суді, становить 21 545 грн, у зв'язку із чим страховиком має бути відшкодована потерпілій моральна шкода у сумі 1077,25 грн.
Крім того, статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
За змістом довідки № 4-к від 17.02.2025, виданої КП «Черкасиелектротранс», ОСОБА_6 працює на підприємстві на посаді водія тролейбуса пасажирського з 02.11.1994 по теперішній час. Під час судового розгляду встановлено, що на час вчинення дорожньо-транспортної події 11.12.2024 ОСОБА_6 як водій тролейбуса здійснював рух за встановленим маршрутом № 10, в тому числі біля зупинки громадського транспорту, тобто безпосередньо виконував свої трудові обов'язки.
З огляду на це, інша частина визнаного судом розміру моральної шкоди в сумі 148 922,75 грн підлягає стягненню з КП «Черкасиелектротранс».
Разом з тим, як стверджували ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , обвинувачений здійснив два поштові адресні грошові перекази на користь потерпілої ОСОБА_10 у загальному розмірі 26 000 грн як частину завданої ним моральної шкоди, що підтверджується копіями квитанцій АТ «Укрпошта» до платіжних інструкцій № 0310 від 08.03.2025 та № 0621 від 12.06.2025, та не заперечувалось представником потерпілої.
Натомість представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 заперечила факт отримання потерпілою ОСОБА_10 таких грошових переказів з об'єктивних причин, а саме через безпосереднє перебування останньої в умовах стаціонарного лікування у закладі охорони здоров'я. Крім того, потерпіла та її представник категорично не погоджуються із визначеним обвинуваченим за власною ініціативою розміром відшкодування заподіяної моральної шкоди та не схвалюють обраного ОСОБА_6 способу відшкодування, який не був узгоджений із ними.
Не зважаючи на наявність квитанцій про відправлення грошових переказів, стороною захисту не надано до суду доказів, які б підтверджували фактичне отримання потерпілою ОСОБА_10 грошових переказів на суму 26 000 грн.
У долучених захисником обвинуваченого та представником потерпілого під час судового розгляду документах відсутні будь-які відомості про належне повідомлення отримувача поштовим оператором про перекази, їхній стан та строк зберігання, а також фактичну виплату відправлених ОСОБА_6 грошових переказів.
У зв'язку з наведеним суд при вирішенні питання про стягнення з роботодавця обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди позбавлений підстав для врахування розміру відправлених обвинуваченим із власної ініціативи грошових переказів.
Щодо вирішення питання про відшкодування потерпілій витрат на професійну правову допомогу суд дійшов наступних висновків.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Так, згідно зі ст. 118 КПК України, ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правову допомогу. До вказаних витрат за ч. 2 ст. 120 КПК України належать витрати на правову допомогу, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, та їх несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. У цьому провадженні йдеться про вирішення питання, пов'язаного із процесуальними витратами у зв'язку зі здійсненням кримінального провадження, а не у зв'язку з вирішенням цивільного позову. При цьому процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (пункт 3 частини першої статті 91 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.
Як вказано у ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, положення ч. 2 ст. 137 ЦПК України щодо розподілу зазначених витрат між сторонами суперечать ч. 1 ст. 124 КПК України, тому процесуальні витрати потерпілої на правову допомогу підлягають стягненню із засудженого (постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 02.11.2023 у справі № 686/28824/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі, оскільки у подальшому застосована Верховним Судом у постановах від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24) та від 30 вересня 2020 у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Так, потерпіла, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_6 витрат на правову допомогу у розмірі 30 000 гривень, надала копії наступних документів: договору № 005/25-к від 14.01.2025 про надання правової допомоги матері замовниці, ОСОБА_10 , укладений між ОСОБА_15 та адвокатом ОСОБА_5 ; паспорта громадянина України та пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_10 ; прибуткового касового ордера № 1 від 14.01.2025 про прийняття адвокатом ОСОБА_5 за договором про надання правничої допомоги від ОСОБА_15 коштів в сумі 30 000 грн, акта наданих послуг від 28.01.2025, складеного ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_18 .
Як вбачається з копії акта наданих послуг від 28.01.2025, між клієнтом ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_18 узгоджено, що адвокатом витрачено загалом 15 годин 30 хвилин на: надання консультації щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди (1 година вартістю 1000 грн/год на суму 1000 грн); ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в приміщенні ЧРУП ГУНП в Черкаській області шляхом фотографування (30 хвилин вартістю 2000 грн/год на суму 1000 грн); виїзну консультацію з потерпілою ОСОБА_10 до лікарні, визначення суми збитків та підписання документів (2 години вартістю 2000 грн/год на суму 4000 грн); вивчення матеріалів кримінального провадження та формулювання правової позиції (3 години вартістю 2000 грн/год на суму 6 000 грн); вивчення аналогічних справ та практики Верховного Суду (1 година вартістю 1000 грн/год на суму 2000 грн); складання цивільного позову (4 години вартістю 2000 грн/год на суму 8000 грн); участь в підготовчому судовому засіданні (1 година вартістю 2000 грн/год на суму 2000 грн); участь в судових засіданнях з урахуванням визнання вини обвинуваченим (3 години вартістю 2000 грн/год на суму 6000 грн). На підставі переліченого загальна вартість послуг адвоката складає 30 000 гривень.
Натомість обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_7 висловлено позицію про безпідставне завищення адвокатом потерпілої витрат на правову допомогу.
Так, у відзиві на позовну заяву стороною захисту зазначено, що з приводу п. 1 акта виконаних робіт відсутні відомості кому саме надано консультацію адвокатом - замовниці ОСОБА_15 чи потерпілій ОСОБА_10 . ОСОБА_6 визнав свою вину у повному обсязі, надав усі необхідні показання, його вина підтверджується зібраними у справі доказами, тому надання подібних консультацій не було необхідним у цій справі. Щодо пункту 2 акта вказано на завищення вартості ознайомлення з матеріалами провадження шляхом фотографування. Оскільки визначення суми збитків полягало у підрахуванні зазначених у чеках аптечних закладів сум, заявлену у п. 3 акта суму 4000 грн захисник обвинуваченого також вважає завищеною. Він також не погодився з п. 4 акта, адже правову позицію у кримінальному провадженні обґрунтовувала сторона обвинувачення шляхом повідомлення про підозру та висунення обвинувачення. З приводу п. 5 акта, стороною захисту вказано, що позивач не навів аргументів з якою метою здійснювалося вивчення практики Верховного Суду та як саме її використано у кримінальному провадженні чи позовній заяві. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика у такій категорії справ є усталеною і однотипною. Зміст підготовленої позовної заяви адвокат обвинуваченого не вважав складним або таким, що потребував заявленого представником потерпілої часу тривалістю 4 години (пункт 6). Розмір витрат, передбачених пунктами 7-8 акта, на думку адвоката ОСОБА_7 не визначений умовами договору, тому є необґрунтованим. Загалом, сторона захисту вважала обґрунтованими вимоги щодо відшкодування потерпілій витрат на правову допомогу в межах 5000 грн.
Заперечень чи спростувань щодо наведених стороною захисту доводів з приводу зменшення суми витрат на правову допомогу потерпілою та її представником не надано.
Так, відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги № 005/25 від 14.01.2025, укладеного між ОСОБА_15 та адвокатом ОСОБА_5 , гонорар адвоката визначається за домовленістю сторін та складає 30 000 грн за період судового розгляду.
Згідно з п. 3.8 вказаного договору, гонорар адвокату повинен бути сплачений відразу після підписання або у триденний термін після підписання договору готівкою або шляхом перерахування на карту відповідно до банківських реквізитів на рахунок адвоката.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).
Як свідчить прибутковий касовий ордер № 1 від 14.01.2025, ОСОБА_15 , яка уклала договір від 14.01.2025 про надання правової допомоги її матері ОСОБА_10 , сплатила адвокату ОСОБА_5 за вказаним договором кошти в сумі 30 000 грн.
З огляду на це, суд доходить висновку, що сума гонорару адвоката погоджена з клієнтом, і потерпілою подані всі передбачені законом докази на підтвердження витрат на правову допомогу, тому у суду відсутні підстави для відмови у їхньому стягненні.
Водночас, суд вважає слушними та частково погоджується з доводами заперечень обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про неспіврозмірність заявлених потерпілою до відшкодування витрат на правову допомогу з фактично витраченим адвокатом часом по її наданню.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що обов'язок доведення неспівмірності витрат, понесених потерпілими на правову допомогу та розумності їх розміру, з урахуванням складності справи, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, про що також висловився Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 735/845/17.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях статті 22 КПК України, відповідно до яких сторони самостійно обстоюють свої правові позиції передбаченими законом засобами, а отже саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
Відповідно до правового висновку, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Так, представник потерпілої просить стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 1000 грн витрат на надання консультації щодо обставин ДТП (1 година роботи); 1000 грн витрат за ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в приміщенні органу поліції шляхом фотографування (30 хвилин роботи); 4000 грн витрат на виїзну консультацію з потерпілою ОСОБА_10 до лікарні, визначення суми збитків та підписання документів (2 години роботи); 6000 грн витрат на вивчення матеріалів кримінального провадження та формулювання правової позиції (3 години роботи); 2000 грн витрат на вивчення аналогічних справ та практики Верховного Суду (1 година роботи); 8000 грн витрат на складання цивільного позову (4 години роботи).
Водночас зустріч із клієнтом, визначення суми збитків і підписання документів мають організаційний характер, є складовими підготовки позовної заяви та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга. У наданих представником потерпілої документах відсутнє підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а також кому саме була надана первинна консультація щодо обставин ДТП, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
Серед доданих до цивільного позову доказів відсутні докази на підтвердження дій адвоката із ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в приміщенні органу поліції шляхом фотографування. Суд звертає увагу, що 14.01.2025 слідчим було надано доступ сторонам, у тому числі потерпілій, до матеріалів досудового розслідування, і 14.01.2025 дочкою потерпілої укладено договір з адвокатом, однак відомостей про ознайомлення представника потерпілої з матеріалами кримінального провадження, зокрема, в межах виконання вимог ст. 290 КПК України, у справі не міститься, сторонами такі докази не надані, з огляду на що підстави для стягнення цього виду витрат також відсутні.
Вивчення матеріалів кримінального провадження з огляду на його обсяг (1 том), який не є надмірним чи винятковим, повне визнання обвинуваченим своєї вини під час досудового розслідування та залучення представника потерпілого лише 14.01.2025, тобто після надання органом досудового розслідування доступу потерпілій до матеріалів досудового розслідування, не свідчать про складність кримінального провадження та підготовки правової позиції з боку потерпілої, об'єктивно не потребували 3 годин часу, тому вартість таких послуг на загальну суму, що перевищує 1 000 грн, є завищеними та не відповідають критерію розумності розміру таких витрат.
На думку суду, враховуючи складність справи, 1 година є достатнім часом для виконання такої роботи адвокатом, що відповідно становить 1 000 грн винагороди.
Витрати у сумі 2000 грн за вивчення аналогічних справ та практики Верховного Суду, що містяться у відкритому публічному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень, та тривалість такої роботи у 2 години є також завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить критерію розумності розміру таких витрат. Крім того, представником потерпілого в п. 5 акта наданих послуг наведено вартість цієї послуги у розмірі 1000 грн за годину і вказано 1 годину часу, витрачену на таку допомогу, тому загальна сума 2000 грн витрат за пунктом 5 акта не відповідає навіть загальним математичним розрахункам, а тому не є належно розрахованою і не підлягає стягненню.
Представником потерпілої вказано, що час, витрачений адвокатом на складання цивільного позову, становить 4 години, що, відповідно, складає 8000 грн.
Як вбачається зі змісту цивільного позову, що поданий адвокатом в межах судового провадження, та обсягу викладеної в ньому інформації та обставин, цей документ викладений у типовій формі, містить фабулу кримінального правопорушення, перелік норм КПК, ЦПК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та загальний виклад позиції захисту, без детального аналізу норм чинного законодавства України та судової практики і обґрунтування логічними висновками, до яких дійшов адвокат внаслідок дослідження доказів та вказаного аналізу. Отже, такий документ не є складним у підготовці та написанні і не потребував заявленого адвокатом часу тривалістю 4 години.
Водночас, виходячи із конкретних обставин справи та її складності, достатнім часом, необхідним адвокату для підготовки цивільного позову у цій справі, на думку суду, є 1 година, що, відповідно, становить 2000 грн винагороди (2000 грн * 1 год).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №910/16322/18.
Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ОСОБА_10 на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, з метою недопущення покладення надмірного тягаря на відповідача із врахуванням його майнового стану, суд вважає за необхідне зменшити вказану суму витрат потерпілої на правову допомогу із складання адвокатом процесуальних документів та представлення інтересів потерпілої в суді під час судового розгляду кримінального провадження, до 11 000 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 , а у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід не застосовувався, клопотань про застосування запобіжного заходу не надходило, а тому, враховуючи вимоги статей 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2024 накладено арешт на тролейбус, тип Міський пасажирський класу І категорії МЗ, 2012 року випуску, модель АКСМ321, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради.
Зі змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Оскільки мета вказаного заходу досягнута, суд вважає, що накладений арешт на майно підлягає скасуванню.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні на залучення експерта суд вирішує на підставі статей 118-124 КПК України та вважає, що такі витрати підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 100, 118, 120, 122, 124, 128-129, 349, 368-371, 373-375, 392, 395 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_6 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь ОСОБА_10 завдану шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пов'язану з лікуванням, у сумі 20 545 грн (двадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень) та моральну шкоду у сумі 1077,25 грн (тисячу сімдесят сім гривень двадцять п'ять копійок), а всього 21 622,25 грн (двадцять одну тисячу шістсот двадцять дві гривні двадцять п'ять копійок).
Стягнути з комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_10 завдану моральну шкоду у сумі 148 922,75 грн (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять дві тисячі гривень сімдесят п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 витрати на правову допомогу в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_10 - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 1514,56 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень п'ятдесят шість копійок).
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2024 на тролейбус, тип Міський пасажирський класу І категорії МЗ, 2012 року випуску, модель АКСМ321, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Хіміків, 82).
Речові докази у справі:
-тролейбус, тип Міський пасажирський класу І категорії МЗ, 2012 року випуску, модель АКСМ321, реєстраційний номер 395, що переданий на відповідальне зберігання представнику КП «Черкасиелектротранс» ОСОБА_19 - залишити за належністю власнику КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради;
-лазерний диск «Axent CD-R» із відеозаписами - залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити учасникам судового процесу в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1