Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/609/25
номер провадження 2/695/1004/25
02 грудня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Бруса С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2023 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний кредитний договір № 1952. За умовами договору, відповідач отримала кредитні кошти в сумі 5000,00 грн шляхом переказу на її платіжну карту №НОМЕР_1 , емітовану в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зі строком дії 365 днів до 17.12.2024, зі сплатою 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1277,5% річних). Кредитний договір був підписаний 18.12.2023 о 12.46 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 827193 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://kltcredit.com.ua/. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 03.02.2025 становить 68875,00 грн., із яких: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 63875,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.12.2023 по 17.12.2024.
Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1952 від 18.12.2023 станом 03.02.2025 у розмірі 68875,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.
06 березня 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Бруса С.М. надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому він зазначив, що не погоджується з нарахуванням стягнення за період з 18.12.2023 по 17.12.2024 відсотків за ставкою 3,5% в день, що становить 63 875,00 грн. 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. У зв'язку з цим, починаючи з 25.12.2023 максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1 %. При цьому, надавачі фінансових послуг, яким є позивач, зобов'язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін. У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Встановлено, що зміни поширюються на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності закону, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання його чинності. Однак позивач, незважаючи на те, що договір кредиту від 18.12.2023 продовжив свою дію після 24.12.2023, не привів свою діяльність, умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині щоденної процентної ставки та продовжив після 25.12.2023 нараховувати відсотки за договором відповідачу за щоденною ставкою 3,5 % на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. Відповідач погоджується з умовами договору кредиту щодо розміру щоденної ставки за період з 18.12.2023 по 24.12.2023 у розмірі 3,5 % на день (загальна сума за 7 днів * 175,00 грн./день = 1 225,00 грн.), що було узгоджено між сторонами. Представник відповідача зазначив, що за період з 25.12.2023 по 22.04.2024 (120 днів) позивач, виходячи з розміру кредиту 5 000,00 грн., має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 125 грн. на день (2,5% в день), а тому, розмір заборгованості по сплаті відсотків, на стягнення якого має позивач становить 15 000,00 грн. За період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) позивач, виходячи з розміру кредиту 5000,00 грн., має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 75 грн. на день (1,5% в день), а тому розмір заборгованості по сплаті відсотків, на стягнення якого має позивач становить 9 000,00 грн. За період з 21.08.2024 по 17.12.2024 (119 днів) позивач має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 50 грн. на день (1% в день), а тому розмір заборгованості по сплаті відсотків, на стягнення якого має позивач становить 5 950,00 грн. Виходячи з викладеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги про стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню, а саме: на суму 31 175,00 грн.
11 березня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» Руденка К.В., у якому він зазначив, що позивач просить стягнути заборгованість за простроченими процентами та сумою кредиту за період з 18.12.2023 по 17.12.2024. За договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2025 витребувано докази з АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Представник ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» у судове засідання не з'явився. У матеріалах справи є заява про розгляд справи без участі представника позивача.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн. отримала. Хотіла погасити заборгованість, однак у зв'язку із завищеними відсотками не сплачувала. Також не знала реквізити для сплати заборгованості за кредитним договором.
Представник ОСОБА_1 адвокат Брус С.М. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що позивач не врахував внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування». У зв'язку з цим нараховані відсотки за договором відповідачу за щоденною ставкою 3,5 % на день, перевищують максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки.
Заслухавши відповідача та її представника, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 18.12.2023 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний кредитний договір № 1952.
За умовами договору відповідачу було надано кредит в сумі 5000,00 грн., шляхом переказу на її платіжну карту №НОМЕР_1 , зі строком дії 365 днів до 17.12.2024, зі сплатою 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1277,5% річних).
Кредитний договір був підписаний 18.12.2023 о 12.46 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 827193 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://kltcredit.com.ua/.
Зазначений кредитний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», затверджених та розміщених на їх сайті:https://kltcredit.com.ua.
Відповідно до копії квитанції №706641750 відповідач отримала кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. за договором № 1952 від 18.12.2023 шляхом переказу на її платіжну карту №НОМЕР_2 .
Згідно детальному розрахунку за кредитним договором № 1952 від 18.12.2023 заборгованість відповідача станом на 03.02.2025 становить 68875,00 грн., із яких: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 63875,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 вказаного Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» норми вказаного Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та 18.12.2023 підписала кредитний договір № 1952 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання та не здійснювала платежі для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Так, згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1 277,5% річних).
Пунктом 1.3. договору визначена періодичність платежів зі сплати процентів що відображено в додатку №1 до цього договору, тобто визначено графік платежів.
Підпунктом 2.4.1. кредитного договору, передбачено, що позичальник зобов'язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 8 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (пункт 4.2 Договору)
Таким чином, у межах строку кредитування відповідачка зобов'язана сплачувати позивачу проценти.
Відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що свідчить про невиконання взятих на себе зобов'язань.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону № 1734-VIII (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1734-VIII (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1734-VIII», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно);
- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Приписами частини 3 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
Відповідно до положень частини 1 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3 статті 1056-1 ЦК України).
Таким чином, відповідно до статті 1056-1 ЦК України, статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору.
Як встановлено умовами Кредитного договору між відповідачкою та первісним кредитором, процентну ставку за користування кредитом є фіксованою.
Враховуючи вищевикладене, оскільки кредитний договір укладений між сторонами до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), підстав застосування приписів Закону № 3498-IX суд не вбачає.
Таким чином, до стягнення з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн. та за нарахованими процентами з 18.12.2023 по 17.12.2024 в розмірі 63875,00 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Представником позивача подано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., а саме: копію договору № 16/09/2024 від 16.09.2024 про надання юридичних послуг; копію свідоцтва № 2412 від 23.10.2018; копію довіреності, виданої ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» адвокату Руденку К.В.; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 06.01.2025; копію витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 2 від 06.01.2025; копію платіжного доручення про сплату витрат на правову допомогу.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.
Таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03.06.2020 (справа №211/1674/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на зазначене вище, виходячи з критерію реальності витрат на правову допомогу, враховуючи фактичний обсяг наданих ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» юридичних послуг, час, витрачений представником на виконання відповідних робіт (надання послуг), складність даної справи, враховуючи принцип розумності розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» слід присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн..
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛТ КРЕДИТ» (місцезнаходження: площа Солом'янська 2, прим. 04 м. Київ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40076206) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛТ КРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № 1952 від 18.12.2023 у розмірі 68 875 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛТ КРЕДИТ» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення буде складено 08.12.2025.
Суддя К. М. Ушакова