справа № 691/1424/24
провадження № 2/691/218/25
04 квітня 2025 рокум. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді Синиці Л. П., за участю секретаря судового засідання Харук Л. Ю., сторін у справі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Семенюк О. Г. (участь в судовому засіданні в режимі відеконоференції з власних технічних засобів), відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Кучеренко Н. В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання представника відповідача про залишення позову без руху, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
В грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Городищенського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, який ухвалою суду від 18 грудня 2024 року призначений до підготовчого засідання на 10 січня 2025 року, відкладено.
09.01.2025 відповідач ОСОБА_2 до суду подав відзив на позовну заяву, в якому вказано, що заявлені вимоги, обставини, а також докази на які посилається позивач частково заперечує, а позовні вимоги не визнаються. У задоволенні заявлених вимог відмовити.
17.01.2025 від представника позивача адвоката Семенюк О. Г надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про поділ майна подружжя, вказує, що доводи викладені ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву слід відхилити, як такі, що є безпідставними та неаргументовані. Отримавши відзив на позовну заяву, позивач дізналася, що відповідач ОСОБА_1 визнає спільним сумісним майном автомобіль Volkswagen Sharan, 2000 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , і вважає, що будинок з відповідними надвірними будівлями та земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , належить лише йому. Представник позивача звертає увагу, що з 19.12.1987 року по 15 травня 2024 року сторони перебували у шлюбі. Будівництво будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочали в 1998 році. В період будівництва будинку, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_3 . В 2002 році на будинок було оформлено право власності за відповідачем. Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності. При цьому, тягар доказування, що вказане майно не належить до спільного сумісної власності, покладається на особу, яка заперечує факт набуття майна у спільну сумісну власність. Що стосується земельної ділянки, площею 0,0731 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, то вона також відповідно до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України, є спільною сумісною власністю подружжя.
12.02.2025 представник відповідача адвокат Кучеренко Н. В. подала заперечення на відповідь на відзив, про відхилення мотивів наведених у відповіді на відзив на позовну заяву, із зазначенням, що єдине на що може претендувати позивач, це 1/2 частка автомобіля Volkswagen Sharan, 2000 року випуску, д.н. НОМЕР_1 .
24.02.2025 представник позивача адвокат Кучеренко Н. В. до суду подала клопотання про залишення позову без руху та зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму частини ринкової вартості земельної ділянки площею 0,0731 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на яку претендує позивач ОСОБА_1 , з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 реалізував своє право на приватизацію вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд у 2009 році і в силу чинного законодавства вона є його приватною власністю. Тобто, спірна земельна ділянка, яку відповідач приватизував у період шлюбу, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. При умові, якщо позивач в ході судового розгляду спростує свідоцтво про право власності від 25.12.2002 року, видане на підставі рішення виконкому Городищенської міської ради від 24.12.2002 № 287, за яким відповідач набув права приватної власності в цілому на будинок, матимуть місце спеціальні підстави припинення права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок з надвірними спорудами.
Під час підготовчого судового засідання 04.04.2025 року представник відповідача Кучеренко Н. В., відповідач ОСОБА_2 вказали на часткове визнання позовних вимог, про що висловили думку у відзиві на позов. Вважають, що земельна ділянка не може визнаватися спільною сумісною власністю подружжя. У зв'язку з цим, заявляють та просили на даній стадії розгляду справи вирішити питання про залишення позову без руху, відповідно зобов'язати позивача визначити вартість даної земельної ділянки та внести на депозитний рахунок суду відповідну суму, і лише після цього продовжити підготовче судове засідання. Та, посилаються на постанову ВС від 11.12.2024 року у справі № 369/3056/21, який дійшов висновку, що за вимогою другого з подружжжя при припиненні права приватної власності відповідача на земельну ділянку (на частку у праві) судам слід вирішувати питання щодо попереднього внесення позивачем відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду за приписами ч. 5 ст. 71 СК України, що є гарантією відшкодування власнику вартості такої частки.
Позивач ОСОБА_1 , її представник адвокат Семенюк О. Г. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, заперечили щодо доводів викладених у відзиві відповідача. Вказуючи, що перераховане у позові майно, в тому числі земельна ділянка, являються спільною сумісною власністю подружжя. Клопотання представника відповідача про залишення позову без руху вважають необгрунтованим та передчасним, оскільки у позові йде мова про поділ земельної ділянки, яка розташована під житловим будинком, за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0731 га, а не про виділення її одному із сторін. Діючим законодавством, в такому випадку, передбачено внесення коштів на депозитний рахунок суду, при поділі майна ні. В задоволенні клопотання слід відмовити, та в подальшому вирішувати питання про призначення експертої оцінки спірного майна, про що вони і клопочують.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши зміст клопотання та матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 365 ЦК України, з посиланням на приписи якої посилається сторона у справі, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Так, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 зазначено, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації).
Частина 4, 5 статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 367/7792/16-ц зазначено: "рішеннями Європейського суду з прав людини неодноразово (зокрема, у справі "Андрій Руденко проти України", заява № 35041/05), зроблено висновок про порушення національними судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції з тих підстав, що суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку житла з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена статтею 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди".
За змістом позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить визнати спільним сумісним майном подружжя: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями; автомобіль Volkswagen Sharan, 2000 року випуску, д.н. НОМЕР_1 ; земельну ділянку, площею 0,0731 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та поділити його в рівних частинах за колишнім подружжям. Вимогу про компенсацію різниці вартості чи частки, при подачі позову, не заявлено, тому обов'язку внесення коштів на депозитний рахунок суду у неї не виникло. У зв'язку з чим клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 365 ЦК України, ст. 71 СК України, ст. ст. 185, 258, 261, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання предстанвика відповідача ОСОБА_2 адвоката Кучеренко Н. В. про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок грошову суму частини ринкової вартості земельної ділянки площею 0,0731 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на яку претендує позивач ОСОБА_1 , відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л. П. Синиця