Справа № 570/1434/25
номер провадження 1-кп/570/219/2025
05 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 , особи, щодо якої внесено клопотання ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 1202518180000012 від 05.01.2025 р. за клопотанням прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. м. Свебодзін, Польща, громадянина України, реєстр. та прож. АДРЕСА_1 , з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні 1 неповнолітня дитина, раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
05 січня 2025 року приблизно о 07 год. 20 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи в стані неосудності, тобто не усвідомлюючи свої дії та не маючи можливості керувати ними, вчинив суспільно небезпечне діяння, в ході якого керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 519, державний реєстраційний номерм НОМЕР_1 , по авто дорозі Н-25 «Городище-Рівне-Старокостянтинів» від північного заїзду до міста Рівне Рівненської області, що являє собою кільце кругового руху в напрямку м. Львів, та не виконував законних вимог працівників Національної: поліції України про зупинку транспортногозасобу, в ході руху ОСОБА_8 призупинив вищевказаний транспортний засіб, внаслідок чого з метою зупинки подальшого руху транспортного засобу та припинення вчинення протиправних дій, до водійськйх дверей автомобіля підбіг інспектор взводу 1 роги 3 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 , який виконував свої службові обов'язки перебуваючи в форменому одязі із знаками розрізнення, та намагався зупинити небезпечні дії ОСОБА_8 витягнувши ключі із замка запалювання. В цей час ОСОБА_8 з метою уникнення відповідальності, здійснюючи супротив законним вимогам працівника поліції та припинення його дій, розпочаврух транспортного засобу в напрямку м. Львів, з працівником поліції ОСОБА_4 на підніжні водійських дверей зазначеного автомобіля та через відчинене вікно почав завдавати кулаками рук удари по голові останньому, внаслідок чого, від отриманих ударів, під час руху транспортного засобу, працівникм поліції ОСОБА_4 впав на асфальтобетонне покриття, а автомобіль здійснив наїзд на нього.
Внаслідок вищевказаних дій, ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку поєднана із зовнішніми проявами ушкоджень голови: поверхневе садно в лівій лобній ділянці голови на межі з волосистою частиною; ушкодження в ділянці обличчя: крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи по центру з крайовими із-вивихами та зламами 1-го правого різця та 2-го лівого різця на верхній щелепі, перелому кореня 1-го верхнього лівого зуба, крововиливу на слизовій оболонці нижньої губи по центру; закритої травми грудної клітки у вигляді переломів 3-4-5-6 ребра зліва, ускладненої малим лівобічним пневмотораксом; ушкодження в ділянці правої кисті: поверхневого садна з крововиливом під нігтем на 4-му пальці правої кисті по тильній поверхні в ділянці дистальної фаланги, поверхневого садна у проекції кістково-фалангового суглобу 2-го пальця по тильній поверхні правої кисті, крововиливу по долонній поверхні 5-го пальця правої кисті на проксимальній фаланзі; поверхневого садна по тильній поверхні лівої кисті в ділянці зап'ястя; ушкодження живота та нижніх кінцівок: поодиноких точкових крововиливів в правій лобковій ділянці по передній поверхні живота, осаднення в ділянці правої сідниці, поверхневого садна по внутрішній поверхні верхньої третини правого стегна, синця в середній третині правого стегна по зовнішній поверхні, синця по внутрішній поверхні середньої третини правого стегна, синця з поверхневим садном на фоні у верхній третині по зовнішній поверхні правої гомілки, двох синців по внутрішній поверхні середньої третини правого стегна, двох поверхневих саден по передній поверхні правого колінного суглобу, перелому латеральної кісточки правого гомілковостопного суглобу, поєднаного із забійною раною в його проекції та осаднення ділянки правого колінного суглобу; забою лівого колінного суглобу, які відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкодження по критерію тривалого (більше 21 дня) розладу здоров'я.
Вчинення ОСОБА_8 вказаного суспільно небезпечного діяння підтверджується наступними доказами.
Законний представник ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що зранку в день вони разом мали їхати із с. Мирне Рівненської області в м. Бердичів Житомирської області на (орендованому нею) вантажному мікроавтобусі щоб доставини товар (ритуальна атрибутика). Перед виїздом між ними виникла сварка на побутовому грунті, під час якої ОСОБА_8 почав поводити себе агресивно та неадекватно. На вчинений ОСОБА_8 галас сусіди викликали поліцію. На час приїзду поліції ОСОБА_8 перебував у згаданому автомобілі (ключі та документи від якого вона йому надала раніше). Поліцейські намагалися зупинити ОСОБА_8 , однак той незважаючи на вимогу поліцейських поїхав із вказаного місця. Після цього поліцейські на службовому автомобілі поїхали за ним. Очевидцем подальших подій вона не була. Про вказані обставини у даній справі, які вона й не заперчує, їй стало відомо пізніше. Пояснила також, що раніше ОСОБА_8 перебував на лікуванні у зв'язку із психічним захворюванням, але таких дій як за вказаних обставин він ніколи не вчиняв, така його поведінка для неї була неочікувана. Підтримала доводи захисника про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Позов визнала частково, зазначивши, що потерпілому вона добровільно відшкодувала визначену ним суму матеріальної шкоди та погоджується поступово виплачувати морльну шкоду.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні, своїми детальними поясненнями підтвердив вказані обставини вчинення ОСОБА_8 зазаначеного діяння щодо нього, як працівника поліції. В день події перебував на чергуванні в складі екіпажу патрульної поліції. Автомобіль, яким керував ОСОБА_8 , в ходій його переслідування (близко 5) службовими автомобілями поліції не зупинявся, протаранив створений затор у вигляді бетонного блоку, та продовжував рух по автодорозі Н-25 в напрямку автодороги М-06. На ділянці дороги з круговим рухом, поблизу с. Бармаки Рівненського району Рівненської області автомобіль, яким керував ОСОБА_8 , декілька разів призупинявся та через деякий час відновлював рух. В цей час він (поліцейський ОСОБА_4 будучи у форменому одязі) вискочив зі службового автомобіля поліції та здійснював переслідування автомобіля ОСОБА_8 біжучи за ним. Йому вдалося наздогнати автомобіль, він кричав ОСОБА_8 "стій поліція". Заскочивши на підніжку біля дверей водія через вікон (скло було розбите) намангався дістати ключ із замка запалювання, щоб унеможливити подальший рух автомлібля, однак в це момент ОСОБА_8 заблокував його руку, розпочав рух автомобілем та почав ноносити йому удари в обличчя. Через дякий час (коли машина була на ходу) він впав на асфальт та автомобіль переїхав його. Після цього ОСОБА_8 був затриманий на місці події. Внаслідок цієї події він отимав травми та перебував на лікуванні. Вкажко переніс та на даний час переносить отриманні травми, що пов'язано із виконанням ним, як поліцейським, своїх службових обов'язків. Підтвердив відшкодування законним представником ОСОБА_8 його дружиною ОСОБА_6 матеріальної шкоди, однак у зв'язку із недосягненням домовленостей про відшкодування моральної шкоди підтримує повністю поданий його представником адвокатом цивільний позов до ОСОБА_8 про стягнення із нього 1 млн. грн. моральної шкоди. Підтримав доводи прокурора та свого представника про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.
Показання потерпілого є логічними, послідовними, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами по справі. Відомості, які вказують про надання неправдивих показань з метою обмовити ОСОБА_8 не встановлено. Підстави для сумніву у правдивості таких показань в судовому засіданні не виявлено.
Крім того, судом повно та всебічно досліджено докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, які були надані суду стороною обвинувачення, зокрема:
1. З висновку судово-медичної експертизи № 87 від 28.02.2025 р. (а.с. к.п. 202-206), вбачається що у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:
- ушкодження в ділянці голови: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку поєднана із зовнішніми проявами ушкоджень голови: поверхневе садно в лівій лобній ділянці голови на межі з волосистою частиною;
- ушкодження в ділянці обличчя: крововилив на слизовій оболонці верхньої губи по центру з крайовими із вивихами та зламами 1-го правого різця та 2-го лівого різця на верхнійщелепі, перелом кореня 1-го верхнього лівого зуба, крововилив на слизовій оболонці нижньої губи центру; закрита травма грудної клітки у вигляді переломів 3-4-5-6 ребер зліва, ускладнена малим лівобічним пневмотораксом;
- ушкодження в ділянці правої кисті: поверхневе садно з крововиливом під нігтем на 4-му пальці правої кисті по тильній поверхні в ділянці дистальної фаланги, поверхневе садно у проекції кістково-фалангового суглобу 2-го пальця по тильній поверхні правої кисті, крововилив по долонній поверхні 5-го пальця правої кисті на проксимальній фаланзі;
-поверхневі садна по тильній поверхні лівої кисті в ділянці зап'ястя; ушкодження живота та нижніх кінцівок: поодинокі точкові крововиливи в правій лобковій ділянці по передній поверхні живота, осаднення в ділянці правої сідниці, поверхневе садно по внутрішній поверхні верхньої третини правого стегна, синець середній третині правого стегна по зовнішній поверхні, синець по внутрішній по середньої третини правого стегна, синець з поверхневим садном на фоні у верхнійтретині по зовнішній поверхні правої гомілки, два синці по внутрішній поверхні середньої третини правого стегна, два поверхневі садна по передній поверхні правого колінного суглобу, перелом латеральної кісточки правого гомілковостопного суглобу поєднаний із забійною раною в його проекції та осаднення ділянки правого колінного суглобу; забій лівого колінного суглобу. Це підтверджується певними відміченими клініко-об'єктивними данними результатами вивчення проведених додаткових інструментальних методів обстеження (серія КТ-знімків кісток грудної клітки від 05.01.2025р., тощо) та наданою відповідною медичною допомогою (накладено гіпсову іммобілізацію, тощо), котрі відображені у наданій медичній карті стаціонарного хворого № 357(25).
Враховуючи відмічені лікарями види, характер ушкоджень та їх розташування, в сукупності, свідчать про те, що вони виникли незадовго до звернення ОСОБА_4 медичною допомогою і, загалом, імовірність їх виникнення за вказаного у постанові терміну, а саме 05.01.2025 року - не виключається.
Враховуючи вид, характер та розташування ушкоджень у ділянці голови таобличчя (черепно-мозкова травма з проявами прикладання сили у вигляді саден; травма порожнини із переломом кореня зуба), в сукупності, свідчать про те, що вони виникли від не менше як двох травматичних дій тупого (-их) предмету (-ів), контактуюча поверхня якого (-их) була обмеженою. Таким (-и) предметами могли бути рука, нога людини (та їх анатомічні частини) чи інші тупі предмети (без відображенняіндивідуальних особливостей травмуючої поверхні). Вказані ушкодження, як кожне окремо, так і в своїй сукупності, відносяться категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6 (надалі «Правил»).
Враховуючи вид, характер, розташування, множинність та відносно незначні розміри ушкоджень на кисті правої руки, в сукупності, свідчать про те, що вони могли виникнути при різних обставинах як і від не менше від двох травматичних дій тупого предмету або поверхні, так і могли утворитися і при співударянні вказаними поверхнями об такі предмети або поверхню (асфальтованого покриття, ґрунту, тощо) (з попередньо наданим тілу прискоренням - не виключається). Дані тілесні ушкодження, відносяться до категорії легких, згідно п.2.3.5. (вищевказаних судово-медичних «Правил»)
Враховуючи вид, характер та розташування на різних ділянках тіла всіхрешти тілесних ушкоджень (лівої кисті, живота та нижніх кінцівок), приходжу до наступного підсумку про найбільш імовірний механізм їх виникнення внаслідок падіння тіла з транспортного засобу під час його руху із наступним контактуванням вищевказаними ділянками тіла об поверхню дорожнього покриття і подальшим його інерційним зміщенням (коченням/ковзанням) на ньому. Вказані тілесні ушкодженні, не безпечними для життята не супроводжувалися загрозливими для життя станами (явищами), і у даному випадку розглядаються у єдиному механізмі виникнення та сукупності, і відносяться по критерію тривалого (більше 21 дня) розладу здоров'я до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, згідно п. 2.2.2.(вищевказаних судово-медичних «Правил»)
Судово-медичні дані отримані в ході виконання експертизи, вцілому, не суперечать деяким даним, які містяться у протоколі допиту за участю потерпілого ОСОБА_4 , (від 05.01.2024 року), в частині механізму отримання ним тілесних ушкоджень («...В момент початку руху водій кулаком своєї правої руки наніс мені від 2-ох до 5-ти ударів, в район нижньої та верхньої щелепи в місці розміщенні губ. Внаслідок даних ударів, я дещо втратив координацію,про те продовжував триматися обома руками. Одразу після вказаних ударів, дана особа тією ж рукою почала наносити мені удари невідомим тупим предметом, … даним предметом мені було нанесено від 2-ох до 4-ох ударів в район дещо вище лобної ділянки зліва … В подальшому я падаю на лівий бік на асфальтобетонну поверхню автодороги, … тощо»).
Характерних та специфічних ознак (відбитки протектора на тілі, розмізження або розчавлення м'яких тканин, масивні гематоми, розтрощення кісток тазу та нижніх кінцівок, тощо), які б вказували б про наїзд/переїзд тіла колесом(-ами) автомобіля через таз та нижні кінцівки (на що вказав потерпілий у протоколі його допиту від 05.01.2025 р.), при проведенні експертизи не виявлено.
2. З висновку судово-психіатричної експертизи від 17 березня 2025 р. № 52/25 (а.с. к.п. 162-182), вбачається що ОСОБА_8 під час інкримінованого йому діяння страждав хронічним психічним захворюванням - Біполярним афективним розладом, поточним маніакальним епізодом (F31 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. У даний час ОСОБА_8 страждає хронічною психічною хворобою, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії га керувати ними. За даними наявної медичної документації, дана психічна хвороба вперше зафіксована в 2002 році.
До ОСОБА_8 судом може бути застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. ОСОБА_8 під час діяння, в скоєнні якого він підозрюється, в стані фізіологічного афекту не перебував.
Про дослідження інших доказів, щодо обставин справи сторони не зверталися, на їх дослідженні не наполягали. Тому, такі докази суд не досліджує, із урахуванням вимог ст. 22, 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, також диспозитивності, а також згідно ч. 3 ст. 349 КПК.
Згідно зазначеного клопотання прокурора ОСОБА_3 , дії ОСОБА_8 мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу cередньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Прокурор, покликаючись на ч. 4 ст. 94 КК просить суд застосувати примусові заходи медичного характеру - госпіталізацію до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та оцінивши зібрані у ньому докази, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
У постанові від 16 січня 2023 року у справі № 761/37225/20 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (відповідно вольова та інтелектуальна ознаки) не є суб'єктом кримінального правопорушення в розумінні ч. 1 ст. 18 КК України і в такому випадку відсутня вина як обов'язкова основна ознака суб'єктивної сторони будь-якого складу кримінального правопорушення, а отже і суб'єктивна сторона. Зазначене є правовою підставою для юридичної оцінки дій неосудної особи не як кримінального правопорушення, а як суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.
Суд звертає увагу, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами, тому розгляд таких проваджень має спеціальну процедуру, яка урегульована спеціальними нормами закону.
Зокрема, статтею 505 КПК України передбачено, що обов'язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені, є: 1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення; 2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою; 3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування; 4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього; 5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою; 6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням; 7) обставини, що підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, в тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.
Тобто, предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння.
Даний висновок відповідає правовій позиції колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 202/5997/17.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, шляхом повного і всебічного дослідження в судовому засіданні, суд вважає доведеним, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, мало місце і вчинене ОСОБА_8 у стані неосудності, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, а тому, відповідно до частини другої статті 19 КК України, він не підлягає притягненню до кримінальної відповідальності. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру.
Згідно зі статтею 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
За приписами статті 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення;
3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Статтями 511, 512 КПК України встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Частиною 2 статті 513 КПК України передбачено, що, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Частиною 1 статті 509 КПК України унормовано, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Отже, примусові заходи мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Даний висновок відповідає правовій позиції колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 127/15572/21.
Частинами першою та третьою статті 94 КК України закріплено, що, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Визначаючи тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.
Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме). При цьому в ухвалі суду не потрібно наводити назву конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа, і вказувати строк застосування примусового заходу медичного характеру, проте необхідно зазначити про скасування з часу доставки (прийому) неосудного до цього закладу запобіжного заходу (якщо останній був застосований).
Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 503 КПК України кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Зазначається, що посилений режим примусових заходів медичного характеру застосовується за тяжкі або особливо тяжкі кримінальні правопорушення, вчинені у стані неосудності або обмеженої осудності, які становлять особливу небезпеку для суспільства (наприклад, умисні вбивства, зґвалтування, тяжке тілесне ушкодження), коли особа не здатна контролювати свою поведінку і потребує суворого нагляду для запобігання новим суспільно небезпечним діям. Ці заходи призначаються судом і включають госпіталізацію до психіатричного закладу із суворим наглядом, що є найсуворішим рівнем із можливих, на відміну від звичайного нагляду чи амбулаторної допомоги. Посилений режим призначається не за сам факт злочину, а за його тяжкість у сукупності з психічним станом особи, який робить її небезпечною для оточуючих, що визначається судом.
Необхідно враховувати не лише кваліфікацію злочину, але й висновок судово-психіатричної експертизи про психічний стан особи та оцінка судом її небезпечності для оточуючих. Якщо особа вчинила діяння, яке має ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину (наприклад, вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, злочини проти статевої свободи) і визнана неосудною, суд може призначити госпіталізацію з посиленим або суворим наглядом. В інших випадках, зокрема у разі вчинення особою діяння, яке має ознаки нетяжкого злочину, визначення при застосуванні примусових заходів медичного характеру саме посиленого нагляду враховуються перконливість доводів та обґрунтувань сторін, які наплягаючи на визначенні саме такого виду нагляду, здійснюють самостійне обстоювання їхніх правових позицій, із покликанням та урахуванням як обставин справи так і наслідків діяння.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги думку прокурора, потерпілого, його представника адвоката, захисника адвоката, законного представника, враховуючи обставини справи та наслідки вчиненого ОСОБА_8 суспільно-небезпечне діяння, що передбачене ч. 2 ст. 345 КК України (яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів), однак психічний розлад ОСОБА_8 є таким, що потребує поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобіганню вчинення ним суспільно-небезпечних дій, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи від 17 березня 2025 р. № 52/25, а відтак, суд вважає ОСОБА_8 суспільно небезпечним і дійшов висновку про необхідність застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до заклад у з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Також у даному випадку суд вважає зайвим покликання прокурора у клопотанні на положення ст. 66, 67 КК України, оскільки врахування таких обставин є необхідним при призначенні покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а при застосуванні примусових заходів медичного характеру у розділі XIV КК не передбачено.
Щодо цивільного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Тобто, у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру відповідачем (цивільним відповідачем) за цивільним позовом є та фізична чи юридична особа, яка несе майнову відповідальність за шкоду, завдану особою, до якої застосовують ці заходи (особою, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або психічної хвороби). Це можуть бути законні представники (наприклад, батьки, опікуни), родичі, або організації (наприклад, підприємство чи установа), де працювала ця особа, що несе відповідальність за її дії відповідно до закону.
Поданий представником потерпілого цивільний позов про відшкодування 1 млн. грн. моральної шкоди пред'явлено до ОСОБА_8 (неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння) із вимогою стягнення вказаної суми на користь потерпілого саме із ОСОБА_8 - не відповідає вказаним вимогпм ч. 1 ст. 128 КПК України, а тому підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до вимог ст. 508 КПК, суд вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо нього запобіжний захід без зміни із продовженням його дії до до набрання ухвалою законної сили, але не більше ніж на строк шістесят днів, що з 05 грудня 2025 року становить до 02 лютого 2026 року включно (вважати опискою зазначене в оголошеній 05.12.2025 р. вступній та резулятивній частині ухвали про кінець такого строку 03.02.2026 року).
Питання щодо речових доказів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 19, 92-94 КК України, ст. 369-372, 395, 503-516 КПК України, суд
Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
Продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_8 у виді поміщення особи до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку в спеціальний заклад із надання психіатричної допомоги - Рівненської філії "Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги" Державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України" (вул. Миру, 36а, с. Орлівка Сарненського району Рівненської області) до набрання ухвалою законної сили, але не більше ніж на строк шістесят днів до 02 лютого 2026 року включно.
Скасувати арешт на речі та майно накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 22.01.2025 р. у справі № 570/72/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124586377).
Речові докази:
- куртку темно-синього кольру, мобільний телефон «HUAWEI» синього кольору з чохлом чорного кольору, мобільний телефон марки «IPHONE4», мобільний телефон марки «IPHONE 11» темно-сірого кольору в чохлі напівпрозорому з чорними рамками (зберігається в кімнаті речових доказів Рівненського ВП №1 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області) - повернути законному представнику ОСОБА_8 - ОСОБА_6 ,
- автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 519, кузов НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_9 , прож. с. Містки Пустомитівського району Львівської області - повернути власнику та/або її представнику,
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 на автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 519, реєстраційний номер НОМЕР_5 , на ім'я ОСОБА_9 - повернути власнику та/або її представнику,
- штани темно-синього кольору з написом «поліція» - повернути потерпілому,
- диски із інформацією - збергігати в матеріалах справи,
- інші -знищити.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення, в порядку ст. 395 КПК.
Суддя ОСОБА_1