Справа №949/923/24
про залишення без руху
09 грудня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого-судді: Оборонової І.В.,
присяжних: Фурсовича О.М.,
Шеремети С.І.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Опікунська рада Дубровицької міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області із заявою, у якій просить визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити заявника його опікуном.
Ухвалою суду від 17 травня 2024 року відкрито провадження у справі (а.с.33).
Ухвалою суду від 26 червня 2024 року провадження по вищевказаній справі було зупинено у зв'язку із призначенням судово-психіатричної експертизи (а.с.57-58).
14 жовтня 2025 року від Рівненської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» надійшов висновок судово-психіатричного експерта №257/25 від 23 вересня 2025 року (а.с.62-66).
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року провадження по вищевказаній справі було поновлено (а.с.70).
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що при поданні до суду заяви заявником було порушено вимоги цивільного процесуального законодавства, яке регламентує порядок звернення до суду з заявами, а саме - вимоги ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175-177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, у якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Ч. 3 ст. 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження розглядаються судом із додержанням загальних правил, встановлених Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 175 ЦПК України заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити себе його опікуном.
Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та над фізичними особами, які визнані недієздатними.
У ч. 1 ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У ч. 2-5 ст. 63 ЦК України зазначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за її письмовою згодою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з числа родичів або близьких підопічному осіб, з урахуванням особистих стосунків та можливості виконувати обов'язки.
Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати догляд та лікування (ст. 67 ЦК України).
При призначенні опікуна важливі особисті приязні стосунки між опікуном і підопічним для забезпечення нормального життєзабезпечення. Можливість особи виконувати обов'язки опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції щодо доцільності призначення.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Держкомсім'ї України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Відповідно до п. 3.1 правил для здійснення опіки призначається опікун або піклувальник. Опікун призначається лише за його згодою, переважно з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами не можуть бути особи: не досягли 18 років; визнані недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються у психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами і з їх вини опіка припинена; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам підопічних; засуджені за тяжкий злочин.
Обов'язковою умовою призначення є наявність подання органу опіки щодо доцільності призначення саме цієї особи.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Всупереч наведеним вимогам закону до заяви не долучено подання органу опіки та піклування в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України про можливість призначення заявника опікуном над недієздатною фізичною особою.
Крім того, у постанові від 23 липня 2025 року по справі № 279/3630/24 Верховний Суд вказав, що у поданні органом опіки та піклування повинно бути з'ясовано питання можливості призначення опікуном військовозобов'язаної особи, а в умовах воєнного стану орган опіки має належно з'ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, з урахуванням закріпленого в Конституції України обов'язку захисту Вітчизни та загальної мобілізації, з урахуванням усіх обставин, у тому числі здатності виконувати функції опікуна недієздатної особи іншими особами.
При цьому саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому напрямку, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Рішення про призначення особи призовного віку опікуном над недієздатною особою може створити передумови щодо мобілізації на період воєнного стану, тому, враховуючи, що на теперішній час Україна перебуває в стані війни, суспільний інтерес домінує над приватним, що в свою чергу вказує на необхідність встановлення наявності інших членів сім'ї, які можуть виконувати права і обов'язки опікуна.
Як вбачається із матеріалів справи, 07 червня 2024 року заявником долучено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради № 11 від 06 червня 2024 року про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 (а.с.37).
Проте всупереч вищезазначеному, заявником до матеріалів справи не долучено подання органу опіки та піклування Дубровицької міської ради, яке було б умотивоване з урахуванням умов воєнного стану, не з'ясовано належним чином питання доцільності призначення саме заявника опікуном, який є призовного віку, враховуючи закріплений у Конституції України обов'язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, а також з урахуванням усіх обставин, зокрема здатності виконувати функції опікуна недієздатної особи іншими особами. Відсутність таких даних позбавляє суд можливості дослідити здатність заявника бути опікуном ОСОБА_2 в окресленому контексті.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
За вказаних обставин заяву слід залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме:
надання до суду подання органу опіки та піклування в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України про можливість призначення заявника опікуном над недієздатною фізичною особою, з'ясувавши питання доцільності призначення саме його опікуном з урахуванням закріпленого у Конституції України обов'язку захисту Вітчизни та загальної мобілізації, а також з урахуванням усіх обставин, зокрема здатності виконувати функції опікуна недієздатної особи іншими особами.
Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185,187,260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Опікунська рада Дубровицької міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання вказаних в ухвалі вимог заява буде залишена без розгляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/1706
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.