Справа №572/4040/24
03 грудня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретаря судового засідання Катюха К.В.,
за участю:
представника позивача Литвиненко А.В.,
представника відповідача - адвоката Фінкевича В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №543417981 на суму 10000 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України. 20 вересня 2022 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало грошові кошти в розмірі 10000 грн. згідно договору №543417981 від 20 вересня 2022 року безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що ОСОБА_1 прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. 22 листопада 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу був підписаний Реєстр прав вимоги №204 від 22 листопада 2022 року, за яким від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01 (договір факторингу 2), згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. 17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовою компанією "Ейс" укладено договір факторингу №17/07/2024 (договір факторингу 3), відповідно до якого датою відступлення права вимоги є день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за договором кредиту не виконував. Посилаючись на викладені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредитному договору №543417981 від 20 вересня 2022 у розмірі 49152 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В судовому засіданні представник позивача Литвиненко А.В. заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та із урахуванням доводів, зазначених у відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просила суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №543417981 від 20 вересня 2022 року у розмірі 49152 грн., а також понесені судові витрати.
Представник відповідача - адвокат Фінкевич В.Г. із врахуванням доводів, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач та відповідач обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20 вересня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №543417981 на суму 10000 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4А2К2.
Пунктами 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало позику. Всупереч умовам договору №543417981 від 20 вересня 2022 року відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, що створило заборгованість у розмірі 49152 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту 10000 грн., заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом 39152 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с.37).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. 22 листопада 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 був підписаний Реєстр прав вимоги №204 від 22 листопада 2022 року, за яким від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01 (договір факторингу 2), згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовою компанією "Ейс" укладено договір факторингу №17/07/2024 (договір факторингу 3), відповідно до якого датою відступлення права вимоги є день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №17/07/2024 від 17 липня 2024 року від ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 49152 грн.
Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за кредитним договором №543417981 від 20 вересня 2022 року.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Суд не бере до уваги доводи та аргументи представника відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідб на відзив, як такі, що не підтверджені жодними належними доказами.
Натомість, варто зазначити, що кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, містяться відомості про персональні дані ОСОБА_2 . Своїм підписом відповідач підтвердив достовірність вищезазначеної інформації.
Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від імені відповідача, матеріали справи не містять.
Звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, матеріали справи також не містять.
Відповідач не оскаржував правомірність укладеного договору №543417981 від 20 вересня 2022 року у судовому порядку.
Факт ерерахування грошових коштів на рахунок відповідача підтверджєуться копією платіжного доручення, а також довідкою АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.75-77).
Номер карти № НОМЕР_1 зазначений у кредитному договорі №543417981 від 20 вересня 2022 року.
Відповідачем та його представником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин неотримання від позивача кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, відсутності у нього карти №4323-35ХХ-ХХХХ-2532 та відсутності заборгованості за договором.
Розрахунок заборгованості не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, власного розрахунку не подано.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором і має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в сумі 49152 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту 10000 грн., заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом 39152 грн., а тому позов підлягає задоволенню.
При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 2422,40 грн. з врахуванням положень п. 3 ст.4 Закону України «Про судовийзбір» (80% від 3028,00 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією від 10 лютого 2025 року.
Крім того, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн., на підтвердження яких надані наступні докази: копія договору про надання правової допомоги №26/07/24-01 від 26 липня 2024 року, копія додаткової угоди №4 до договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26 липня 2024 року, копія акту прийому-передачі наданих послуг від 26 липня 2024 року з описом виконаних робіт до договору №26/07/24-01 від 26 липня 2024 року.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Обов'язок доведення неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покладається на відповідача, від якого клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу не надходило.
Відтак, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись статтями 525, 526, 625, 626, 629, 633, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", заборгованість за кредитним договором №543417981 від 20 вересня 2022 року у розмірі 49152 грн. (сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві гривні).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень), а всього 8422,40 грн. (вісім тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (02090, м. Київ, Харківське шосе, 19 офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор