Справа № 551/813/25
Провадження №3/551/417/25
"20" листопада 2025 р.
Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Вергун Н.В.,
за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,
захисника особи, яка притягується до відповідальності, - адвоката Долженко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Шишаки Миргородського району Полтавської області матеріали, які надійшли з сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 3 Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, мешканку АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 425431 від 17 серпня 2025 року, складеного поліцейським СПД № 1 ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, старшим сержантом поліції Закладним Р.В., ОСОБА_1 , 17 серпня 2025 року, о 00 год. 10 хв. по вул. Кирила Осьмака в сел. Шишаки Миргородського району Полтавської області керувала автомобілем марки « KIA Sportage », державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів ).
Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2. 9 а Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 органи національної поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, надавши представництво своїх інтересів адвокату Долженко О.М.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - адвокат Долженко О.М. просила суд закрити провадження у справі з огляду на неконкретність пред'явленого обвинувачення та невідповідність фактичних обставин справи пред'явленому обвинуваченню, оскільки ОСОБА_1 17 серпня 2025 року, о 00 год. 10 хв. не керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та не порушувала вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Перевіривши, наявні в матеріалах справи, докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 425431 від 17 серпня 2025 року вказано, що водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2. 9 а Правил дорожнього руху України.
Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 425431 від 17 серпня 2025 року зазначено про порушення водієм п. 2.9 а ПДР та вказано, що водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Доказів того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, матеріали справи не містять.
Об'єктивна сторона ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за « керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння» (п. 2.9 а Правил дорожнього руху України) або «відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння» (п. 2.5 Правил дорожнього руху України).
У рапорті працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, за наслідками направлення справи на доопрацювання вказав, що помилково зазначив п. 2.9 а ПДР, так як відбувся збій у системі.
Наведене свідчить, що відповідно до зазначених вище норм законодавства, інспектором поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з порушенням, не з'ясовано всі обставини справи, для об'єктивного її розгляду, а відтак в матеріалах адміністративної справи наявні суперечливі дані, а тому наведене позбавляє суд під час розгляду справи прийняти законне та обґрунтоване рішення.
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що працівниками Національної поліції не було надано суду доказів належного встановлення обставин події.
Як вже зазначалося, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин (правопорушення) був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений законодавством, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У рішенні у справі "Карелін проти росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження порушення ОСОБА_1 , як водієм, 17 серпня 2025 року п. 2. 9 а ПДР України та, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За таких обставин суд вважає, що справу відносно ОСОБА_1 слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.1 ст.247 КУпАП, суд, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області.
Головуючий суддя: