Справа № 548/2196/25
Провадження № 2/548/984/25
(повний текст)
02.12.2025 м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Лідовець Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Манжос Т. В.,
позивача- ОСОБА_1 ,
розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,
у вересні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про повернення стягнення боргу за розпискою.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 11.03.2025 вона надала у борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2000 (дві) тисячі доларів США, про що відповідачем була власноручно написана розписка. Термін повернення коштів був визначений 31.03.2025 у розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) тисяч доларів США. Відповідач у визначений термін кошти не повернула. Позивач неодноразово зверталась до відповідача за поверненням коштів, однак остання відмовляється добровільно їх повертати та ухиляється від спілкування. За наведених підстав позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 суму основного боргу 90904 грн, 1292,58 грн - 3 % річних та судовий збір.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 02.10.2025 відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу в гривнях, еквівалентну 2200 (двом тисячам двомстам) доларів США, 1292,58 грн - 3 % річних та судовий збір. Зазначені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, належно була повідомлена про дату, час, місце судового засідання. До початку судового засідання подала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала повністю та просила слухання справи провести без її участі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх на предмет належності, допустимості, достовірності, а в сукупності їх достатності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 26.03.1986 Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області, власноручно написала розписку про те, що вона отримала віл ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Волноваським РВ УМВС України в Полтавській області грошові кошти в сумі 2 000( дві тисячі доларів) 11.03.2025 та зобов'язалась повернути грошові кошти в сумі 2 200 (дві тисячі двісті) доларів США в строк до 31.03.2025 включно, що підтверджується копією зазначеної розписки та копіями паспортів позивача й відповідача (а. с. 6-11).
Відповідач в обумовлений строк, а саме до 31.03.2025, отримані кошти не повернула.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно, наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.04.2021 у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Зі встановлений у судовому засіданні обставин справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини позики, що регулюються положеннями статей 1046, 1047 ЦК України. Досліджуючи боргову розписку, долучену позивачем у справі, суд виснує про дійсність виникнення зобов'язань за договором позики в ОСОБА_2 . Відповідач визнала факт отримання коштів у позику та взяті на себе відповідні зобов'язання щодо їх повернення. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
У правовому висновку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24), визначено, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.
З огляду на заявлені вимоги позивача про стягнення суму боргу в гривнях, еквівалентну 2 200 доларів США, суд приходить до висновку про стягнення суми заборгованості в національній валюті, еквівалентну 2 200 доларів США на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.
Щодо заявлених вимог про стягнення процентів річних на підставі положень статті 625 ЦК України, то Суд наголошує, що з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнний стан, який триває і на час розгляду цієї справи. За наведених обставин, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області, 08.12.2005, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Волноваським РВ УМВС України в Донецькій області, 13.06.2001, суму основного боргу в розмірі, еквівалентній 2200 (двом тисячам двомстам) доларів США, за курсом НБУ на день виконання рішення.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 08.12.2025.
Суддя Т. М. Лідовець