Справа № 553/1111/23
Провадження № 2/545/69/25
26.11.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Путрі О.Г.,
при секретарі - Литвинову В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними,-
Позивач ОСОБА_1 04.05.203 звернулась до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними та прохає суд:
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,9256 га,
кадастровий номер 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення і вид використання якої для ведення особистого селянського господарства, який укладено 07 вересня 2020 року між ОСОБА_3 ( дарувальником ) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) та посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Тетяною Олексіївною, зареєстровано в реєстрі за №307;
- визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення ( телятник ) 3
надбудовою, що находиться за адресою : АДРЕСА_2 , який укладено 07 вересня 2020 року між ОСОБА_3 ( дарувальником ) та ОСОБА_2 ( обдаровуваним ) та посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Тетяною Олексіївною, зареєстровано в реєстрі за № 306;
- визнати недійсним договір дарування ідеальної частки у праві власності на нежитлову будівлю - свинарник з артскважиною літ. А, загальною площею 909.2 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , який укладено 27 вересня 2022 року між ОСОБА_3 ( дарувальником ) та ОСОБА_2 (обдаровуваним) та посвідчено приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівець Володимиром Андрійовичем, зареєстровано в реєстрі за №1811.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 23.01.2008 з відповідачем уклала шлюб, шлюбні відносини з часом ставали все гірші. У серпні 2020 року відповідач висунув умову, що якщо позивач не передасть йому за договором дарування у власність майно, яким володіє, то це врятує стосунки і залишаться разом однією сім'єю, що спричинило у позивача дуже сильні душевні страждання. Зазначає, що оскільки укладання договору дарування було єдиною можливістю врятувати родину, то 07.09.2020 уклала з чоловіком два договори дарування, за якими передала йому у власність нерухоме майно, що підтверджується договорами дарування від 07.09.2020, реєстраційні номери яких №306 та №307, які були посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Т.О. За договорами передала у власність чоловіка нежитлове приміщення (телятник) з надбудовою,літ. А-2,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2586,4 кв. м., складові частини об'єкта нерухомого майна : вигрібна яма №1, огорожа №2.3.;2) та земельну ділянку площею 0,9256 га, кадастровий номер якої 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Гора, Щербанівська с/рада, цільове призначення і вид використання якої для ведення особистого селянського господарства.
Позивач вказує, що була змушена піти на умови відповідача, усвідомлюючи свої дії під впливом обставин на вкрай не вигідних для неї умовах, все ж зробила цей крок, задля збереження родини. Договори дарування укладалися всупереч її внутрішній волі і не внаслідок вільного волевиявлення, про що свідчить те, що якщо б відповідач не тиснув , не погрожував та не висував таких умов, ніколи б цього не зробила.
У серпні 2022 року відповідач зробив пропозицію, знов висунувши умову, про передачу нерухомого майна йому у дарунок, пообіцявши одружитися та більше ніколи не покидати родину. Посилається на те, що перебувала в дуже важкому психологічно-емоційному стані, але вмовляння та обіцянки колишнього чоловіка змусили погодитися на ці умови, задля відновлення родини. 10.08.2022 позивач та відповідач вдруге одружилися. З цього моменту відповідач щодня тиснув щодо домовленості, оформлення договору дарування на нерухоме майно, що належало позивачу.
27.09.2022 задля збереження родини позивач знову була вимушена піти на умови чоловіка та передати йому у дарунок ідеальну частку у праві власності на нежитлову будівлю - свинарник з артскважиною літ. А, загальною площею 909.2 кв.м. , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить договір дарування від 27.09.2022 року, реєстровий №1811, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. Зазначає, що усе майно, що подарувала відповідачу, дісталося їй від батьків.
Оскільки під час укладання договорів волевиявлення не відповідало внутрішній волі пазивача та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, тому такі договори підлягають визнанню недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08.05.2023 справу направлено за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Гальченко О.О. від 06.06.2023 провадження по справі відкрито, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Гальченко О.О. від 07.06.2023 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, а саме на: 1) нежитлове приміщення (телятник) з надбудовою, літ. А-2 загальною площею 2586,4 кв. м, складові частини об'єкта нерухомого майна : вигрібна яма №1 , огорожа №2,3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 07.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Тетяною Олексіївною та зареєстрованого в реєстрі за № 306 ; 2) земельну ділянку площею 0,9256 га, кадастровий номер якої 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Гора, с/рада Щербанівська , цільове призначення якої : для ведення особистого селянського господарства, яке належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 07.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Тетяною Олексіївною та зареєстрованого в реєстрі за № 307 ; 3) нежитлову будівлю - свинарник з артскважиною літ.А, загальною площею 909,2 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0, 4174 га, кадастровий номер 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 ідеальна частка у праві власності на який належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27.09.2022, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівець Володимиром Андрійовичем та зареєстрованого в реєстрі за № 1811. До прийняття рішення по справі № 553/1111/23 заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження вищезазначеного нерухомого майна.
03.07.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому прохав відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з необґрунтованістю, безпідставністю та закінченням строків позовної давності. Вказав, що твердження позивача, що застосовував до неї та дітей психологічне насилля є надуманим та таким, що вводить суд в оману. Також твердження позивача щодо того, що подарувала все належне їй майно, яке до того ж дісталося їй від батьків, не відповідають дійсності. Дане майно було придбане відповідачем за кошти, які отримав від підприємницької діяльності, але було зареєстроване на ОСОБА_1 , яка за час шлюбу ніде не працювала. Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , працював у відповідача як найманий працівник і ніколи не мав у власності зазначених у договорах дарування нерухомості та земельної ділянки, а тому не міг передати її своїй доньці. Зазначає, що за час шлюбу придбав та зареєстрував на позивача багато іншого майна, вказаний розподіл майна, в тому числі і дарування земельної ділянки та нежитлових приміщень, було зроблено по домовленості між сторонами, оскільки в судовому та нотаріальному порядку до цього часу майно не ділили.
Вважає, що доводи позивача про те, що під час укладення договорів її волевиявлення не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а тому такі договори підлягають визнанню недійсними на підставі ч.1 ст.233 ЦК України з одного боку не відповідають дійсності та є безпідставними, а з іншого є спробою тиснути в судовому порядку, з метою отримувати від відповідача грошові кошти щомісячно у бажаній позивачем сумі. Вказує, що в самих договорах дарування, позивач стверджувала та поставила свій особистий підпис про те, що її волевиявлення добровільне, не вчинене під примусом чи внаслідок збігу тяжких для неї обставин. Нотаріусами, які посвідчували ці договори, роз'яснювалися та уточнювалися ці питання до підписання договорів і відсутність будь-яких обставин, які б могли стати в подальшому причиною для визнання договорів дарування недійсними заперечувалися ОСОБА_1 , як дарувальником, та підтверджено її підписами в договорах дарування. В позовній заяві та додатках до неї позивач не надала жодного належного та допустимого доказу того, що до та під час підписання договорів дарування існували будь-які тяжкі для неї обставини, чи вкрай невигідні умови, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову (т.1, а.с.52-55).
26.07.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Цимбалюка С.В. до суду надійшли заперечення, в яких вказує, що у пунктах 6, 14 договорів дарування від 07.09.2020 та від 27.09.2022 відповідно сторони підтвердили, що волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; цей договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки. Посилається на те, що єдиною підставою, яка на думку позивача є свідченням вчинення оспорюваних правочинів на вкрай невигідних для себе умовах, тобто тяжку обставину, позивач вказує «задля збереження родини». Вказана «тяжка обставина» є надуманою позивачем в 2023 році, яка насправді переслідує мету створити для свого чоловіка бодай якісь неприємності. Саме ця «тяжка обставина» і зумовила звернення позивача до суду, але виникла ця обставина в 2023 році, тобто не в момент посвідчення оспорюваних правочинів.
Також представник відповідача зазначає, що оскільки після припинення шлюбу в 2020 році у власності позивача ОСОБА_1 залишилася квартира у м. Полтава, два житлових будинки та земельна ділянка під ними у місті Полтава, а також два транспорті засоби, то за попередньою домовленістю сторін, враховуючи наявність неповнолітніх дітей та з метою дотримання паритету у поділі спільного майна подружжя, позивач добровільно вирішила подарувати своєму чоловіку ОСОБА_2 більш-менш рівноцінне майно, взамін того, що лишалося у її власності, та яке було потрібне відповідачу для здійснення власної господарської діяльності: нежитлове приміщення телятнику та земельну ділянку під ним. 05.08.2022 позивач ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_3 , яка була набута подружжям напередодні її звернення з позовом про розірвання шлюбу. Всі кошти від продажу квартири у розмірі 739 700 грн. позивач ОСОБА_1 залишила собі та запропонувала відповідачу ОСОБА_2 взамін половини належних йому коштів оформити на його ім'я належну їй 1/2 частину нежитлової будівлі свинарника, що і було зроблено 27.09.2022 у приватного нотаріуса Москівеця В.А.
За хронологічною послідовністю дій позивача вбачається, що до суду з позовом про розірвання шлюбу вона звернулася 27.08.2020, а оспорювані два договори було укладено 07.09.2020, тобто у час, коли у суді вже був позов позивача про розірвання шлюбу. Тому відсутні підстави вважати, що цей правочин укладено саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах. Станом на момент нотаріального посвідчення договору дарування 1/2 частини свинарника від 27.09.2022, позивач ОСОБА_1 в жодному разі не перебувала у тяжкому стані, викликаному необхідністю збереження сім'ї, адже лише місяць тому, як вона уклала повторний шлюб з відповідачем.
Вказує, що позивач не довела, що за відсутності тяжкої обставини (розпад сім'ї) правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах, оскільки дійсною метою укладання оспорюваних правочинів є домовленості колишнього подружжя щодо поділу спільного сумісного майна саме в такий спосіб, а укладання позивачем ОСОБА_1 договорів дарування не було викликано вкрай тяжким становищем позивача та умови оспорюваних договорів дарування не були вкрай невигідними для позивача (т.1, а.с. 68а-74).
01.08.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що усі твердження, які наводить відповідач у своєму відзиві є хибними та такими, що не відповідають дійсності (т.1, а.с. 107-108).
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_5 від 25.08.2023 підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Вищої ради правосуддя №986/0/15-23 від 19.10.2023 суддя ОСОБА_5 звільнена з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023 справу передано судді Путрі О.Г.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 18.01.2024 справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14.02.2024 підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 13.03.2025 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мілевська І.А. позовні вимоги підтримали, прохали задовольнити, пославшись на підстави та обставини викладені в позові. В наступні судові засідання позивач не з'явилася, в подальшому її інтереси в суді представляла адвокат Мілевська І.А.
Відповідач ОСОБА_2 та його представники адвокати Остапенко І.О., Цимбалюк С.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав викладених у відзиві на позов.
Представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6 - адвокат Курило Н.В. судовому засіданні 13.03.2025 вказала, що позов є безпідставним. 27.09.2022 року був укладений договір дарування між сторонами щодо 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю - свинарник з артскважиною. Попередньо до укладення договору сторони звернулись на консультацію, отримали перелік документів, які необхідно надати для укладення договору, отримали складений текст документу для ознайомлення. Договір був прочитаний нотаріусом вслух, роз'яснений порядок. Сторони подали нотаріусу заяви, підписали текст договору на звичайному папері, який приєднаний до справи нотаріуса, копію якого приєднано до матеріалів справи, другий примірник, викладений на нотаріальному бланку, підписаний сторонами, отримали сторони для використання. До цього за відповідачем ще було оформлено право власності на іншу 1/2 частину на нежитлову будівлю у зв'язку з поділом майна подружжя. Ніякого тиску, примусу на одну чи іншу сторону нотаріус не помітив, сторони про це також не заявляли. 23.03.2025 від представника адвоката Курило Н.В. надійшла заява про подальший розгляд справи без її участі та без участі її довірителя приватного нотаріуса Москівця В.А. (т.2, а.с. 163).
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Т.О. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (т.2, а.с. 126).
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 - син сторін по справі, пояснив, що у 2023 році його батьки розлучилися через те, що у батька з'явилася інша жінка. До цього часу батьки проживали спільно, сварок у сім'ї не було. У 2020 році батьки формально розлучалися через проблеми з бізнесом, проте постійно проживали разом однією сім'єю. Під час укладення спірних договорів дарування нерухомого майна він особисто їздив з батьками до нотаріуса. Вказав, що мати добровільно подарувала нерухоме майно батькові, оскільки вони разом вирішили весь бізнес переоформити на батька. При цьому будь-якого тиску батько на матір не вчиняв. Повідомив, що у зв'язку з розлученням мати образилася на батька та саме через це у 2023 році прохала його, щоб допоміг їй відібрати у батька майно та сказав у суді неправду, бо так наказав зробити дід, проте він не погодився.
Свідок ОСОБА_4 - батько позивача ОСОБА_1 пояснив, що у 2023 році донька йому розповіла, що під тиском подарувала нерухоме майно чоловікові ОСОБА_2 . Раніше про обставини укладення договорів дарування нерухомого майна та розірвання шлюбу донька не повідомляла.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що є близькою подругою позивача ОСОБА_1 , з якою дружить тривалий час. Зі слів позивача їй відомо, що під тиском чоловіка ОСОБА_2 вона уклала цивільно-правові угоди. При цьому зазначила, що особисто не була присутня під час того, коли ОСОБА_2 вчиняв тиск на ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення позивача, відповідача , їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12, ст.81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 23.01.2008 між сторонами укладено шлюб, який рішенням Ленінського районного суду від 21.10.2020 було розірвано (т.1, а.с. 90).
10.08.2022 між сторонами укладено повторний шлюб (т.1, а.с. 17).
07.09.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №306, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Т.О, за умовами якого ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення (телятник) з надбудовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (т.1, а.с. 25-26).
Окрім того, 07.09.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №307, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Т.О., за умовами якого ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,9256 га, кадастровий номер 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою : Полтавська область, Полтавський район, с. Гора, с/р Щербанівська, цільове призначення і вид використання якої для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с. 28-29).
Зі змісту договорів дарування від 07.09.2020 за №306 та №307 вбачається, що дарувальник ОСОБА_1 та обдаровуваний ОСОБА_2 уклали вищезазначені договори, діючи свідомо і добровільно, розумно на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного, так і психологічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених, обумовлених нижче, перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та керуючись ними, не помиляючись щодо обставин, обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин.
В п. 6 вказаних договорів дарування від 07.09.2020 за №306 та №307 зазначено, що волевлення є вільним і усвідомленим і відповідає внутрішній волі, договір не носить характеру мнимої та удаваної угоди, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.
27.09.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №1811, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А., за умовами якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/2 ідеальну частку у праві власності на нежитлову будівлю - свинарник з артскважиною літ. А, загальною площею 909.2 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданому приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. 27.09.2022 року за №1809 (т.2, а.с. 142-144).
Як вбачається з вказаного договору дарування, дарувальник ОСОБА_1 підписала та підтвердила, що попередньо ознайомлена з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті та діючи добровільно без будь-якого примусу як фізичного, так і морального.
В п.14 вказаного договору дарування зазначено, що дарувальник та обдаровуваний підтверджують, що договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, не приховує інший правочині відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.
Із заяви від 27.09.2022, підписаної ОСОБА_1 власноручно у приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Москівця В.А., вбачається, що договір дарування нотаріусом прочитано вголос та роз'яснено, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, без будь-яких зобов'язань між сторонами, в тому числі фінансового чи матеріального характеру. Цей договір не є договором довічного утримання (т.2, а. с. 141).
Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
ОСОБА_1 як на підставу заявлених ним позовних вимог посилалася на те, що зазначені оспорювані договори дарування були вчинені підвпливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах.
Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Правочин, про визнання якого недійсним ставиться питання за статтею 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Підставами визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.
Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Наявність тяжких обставин обумовлюють укладення правочину на невигідних умовах, натомість, за відсутності тяжких обставин, які б спонукали особу вчинити правочин на таких умовах, посилання заявника на вчинення правочину на вкрай невигідних умовах, не є підставою визнання угоди недійсною з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов'язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.
Зазначене питання було неодноразово предметом розгляду Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 333/1238/16-ц (провадження № 61-29418св18), від 10 грудня 2019 року у справі № 199/5134/18 (провадження № 61-19354св19), від 05 лютого 2020 року у справі № 462/3280/17 (провадження № 61-5148св19), від 10 червня 2021 року у справі № 489/6021/17 (провадження № 61-3963св19).
У постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №712/4728/16-ц, від 07.11.2018 у справі №216/6077/14-ц, від 05.05.2020 у справі №462/3280/17, від 29.03.2021 у справі №369/13272/18-ц, від 10.08.2021 у справі №754/16129/17, від 15.11.2021 у справі №№149/1962/20 та від 23.11.2022 у справі 522/6715/16-ц зроблено правовий висновок про те, що за договором дарування обдарований безвідплатно набуває у власність майно і цим правочином не встановлюється обов'язок обдарованого вчинити або не вчиняти на користь дарувальника або іншої особи будь-яку дію, а отже правочин не може вчинятися на вкрай невигідних умовах з огляду на те, що цей правочин не є оплатним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані правочини вчинено нею всупереч внутрішньої волі, не внаслідок вільного волевиявлення, оскільки відповідач тиснув на неї, погрожував, висував умови, внаслідок наявності тяжкої обставини - задля збереження родини, що, на думку позивача, відповідно до статті 233 ЦК України є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Проте, нотаріусами, які посвідчували оспорювані позивачем договори, роз'яснювалися та уточнювалися ці питання до підписання договорів і відсутність будь-яких обставин, які б могли стати в подальшому причиною для визнання договорів дарування недійсними заперечувалися ОСОБА_1 , як дарувальником, та підтверджено її підписами в договорах дарування.
В свою чергу, вказані позивачем обставини під впливом яких, як вона зазначила, укладено оспорювані договори, не мали крайньої форми, а отже, не створювали умов для негайних дарунків земельної ділянки та нежитлових приміщень та отримання за такими правочинами можливості вирішення тієї проблеми (усунення тяжкої обставини), яка змусила це зробити.
Позивач не довела, що за відсутності тяжкої обставини, на яку вона посилається, правочини не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що з позовом про розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 звернулась до суду ще до того, як було укладено оспорювані договори від 07.09.2020 року, а станом на момент посвідчення договору дарування від 27.09.2022 року остання не перебувала у тяжкому стані, викликаному необхідністю збереження сім'ї, так як повторно шлюб з відповідачем уже було укладено 10.08.2022 року, більше, ніж за місяць до укладення даної угоди. Тому відсутні підстави вважати, що ці правочини укладено саме для усунення або зменшення тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, про які зазначає позивач.
Проаналізувавши норми права та встановлені юридичні факт, суд вважає, що стороною позивача під час розгляду справи в суді не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження існування тяжких обставин, для усунення яких позивачу необхідно було укласти договори дарування на вкрай невигідних для неї умовах, а наведені позивачем обставини укладення оспорюваних правочинів не можуть бути підставою для застосування статті 233 ЦК України, тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Оскільки у задоволення позову відмовлено в повному обсязі, то судові витрати, які поніс позивач у зв'язку з розглядом справи, не підлягають стягненню на його користь згідно ст. 141 ЦПК України .
Відповідно до вимог ч.9, ч.10 ст.158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд, у судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням .
Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 07.06.2023 щодо накладання арешту на нерухоме майно, а саме на: 1) нежитлове приміщення (телятник) з надбудовою, літ. А-2 загальною площею 2586,4 кв.м, складові частини об'єкта нерухомого майна : вигрібна яма №1 , огорожа №2,3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 07.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 306 ; 2) земельну ділянку площею 0,9256 га, кадастровий номер якої 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Гора, с/рада Щербанівська , цільове призначення якої : для ведення особистого селянського господарства, та належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 07.09.2020 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 307 ; 3)нежитлову будівлю - свинарник з артскважиною літ.А, загальною площею 909,2 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0, 4174 га, кадастровий номер 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 ідеальна частка у праві власності на який належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27.09.2022, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівець Володимиром Андрійовичем та зареєстрованого в реєстрі за № 1811, заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження вищезазначеного нерухомого майна, необхідно скасувати.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,259,263-265,352 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 07.06.2023 року щодо накладання арешту на нерухоме майно, а саме: 1) нежитлове приміщення (телятник) з надбудовою, літ. А-2 загальною площею 2586,4 кв.м, складові частини об'єкта нерухомого майна : вигрібна яма №1 , огорожа №2,3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 на підставі Договору Дарування від 07.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Тетяною Олексіївною та зареєстрованого в реєстрі за № 306 ; 2) земельну ділянку площею 0,9256 га, кадастровий номер якої 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, с. Гора, с/рада Щербанівська , цільове призначення якої : для ведення особистого селянського господарства, та належить ОСОБА_2 на підставі Договору Дарування від 07.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Смоковенко Тетяною Олексіївною та зареєстрованого в реєстрі за № 307 ; 3) нежитлову будівлю - свинарник з артскважиною літ.А, загальною площею 909,2 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,4174 га, кадастровий номер 5324087700:00:029:0057, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 ідеальна частка у праві власності на який належить ОСОБА_2 на підставі Договору Дарування від 27.09.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівець Володимиром Андрійовичем та зареєстрованого в реєстрі за № 1811, заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо відчуження вищезазначеного нерухомого майна.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. Г. Путря