Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/4519/25
Провадження № 2/553/2009/2025
Іменем України
09.12.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Тимчука Р.І., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27.10.2025 року представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4715052984 від 10.11.2020 року у розмірі 29122,40 грн., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту - 15859,73 грн., заборгованість за сумою відсотків - 2,41 грн., заборгованість за комісією - 13260,26 грн., та судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
28.10.2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та супровідний лист за адресою його місця реєстрації.
Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в суді, що підтверджується повернутим поштовим повідомленням.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 10.11.2020 р. між відповідачем та ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» був укладений кредитний договір № 4715052984. Між ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відступлено право вимоги за кредитним договором № 4715052984. 26.06.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»укладено Договір факторингу № НІ/11/20-Ф, відступлено право вимоги за кредитним договором № 4715052984. Заборгованість становить 29122,40 грн., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту - 15859,73 грн., заборгованість за сумою відсотків - 2,41 грн., заборгованість за комісією - 13260,26 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
Тому, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за даним кредитним договором.
У відповідності до ст. ст. 526, 527,530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, та такий, що підлягає до задоволення у частині стягнення заборгованості за сумою кредиту на суму 15859,73 грн. та за відсотками на суму 2,41 грн.
Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.
Наданий позивачу кредит є споживчим, тому на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відтак, кредитним договором позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту у виді комісії у сумі 13260,26 грн.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29, 31.33 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла такого висновку: «З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).
Суд звертає увагу, що за спірним кредитним договором встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Таку плату встановлено без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що дана вимога кредитного договору щодо встановлення комісії за надання кредиту, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемною.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погасив, чим порушив вимоги договору і цивільне право позивача підлягає судовому захисту. При цьому, доказів погашення заборгованості суду не надав. Правильність розрахунку щодо основного тіла кредиту та відсотків банком доведена, така ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що відповідач відзив на позов не подав, будь-яких доказів на спростування вимог позивача не надав. Розрахунок суми заборгованості, наданий до позовної заяви, відповідачем не спростований. Власного розрахунку відповідач до суду не надав.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15862,14 грн., яка складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту - 15859,73 грн., заборгованість за сумою відсотків - 2,41 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1649,26 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (15862,14 ? 3028,00 : 29122,40).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 526, 527, 530 ЦК України, ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором № 4715052984 від 10.11.2020 року у розмірі 15862,14 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судовий збір у розмірі 1649,26 грн.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук