09.12.2025 Провадження по справі № 1-кп/940/179/25
Справа № 940/2211/25
09 грудня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві кримінальне провадження № 12025111300000217 від 09.10.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. П'ятигори Тетіївського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, перебуває на військовому обліку як призовник, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління i за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне виховання особи, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення, згідно із ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Встановлено, що 26.09.2025 Тетіївським районним судом Київської області, за результатами розгляду протоколу серії ААД № 277343 від 06.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, протоколу серії ААД №277322 від 09.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та протоколу серії ААД № 277337 від 11.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, об'єднано в одне провадження та винесено постанову по справі № 940/1758/25 (провадження №3/940/629/25), яка набрала законної сили 07.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років.
Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 08.10.2025 о 16:50 год керував автомобілем марки ВАЗ 2101 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 по вул. Київській в с. П'ятигори Білоцерківського району Київської області, та був зупинений працівниками поліції на підставі п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України».
Зазначеними діями ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Тетіївського районного суду Київської області від 26.09.2025 про позбавлення його права керування транспортними засобами, що набрала законної сили
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
ІІ. Позиція сторін кримінального провадження
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті та надав показання, що дійсно, знаючи про наявність постанови суду про позбавлення його права керування транспортними засобами,08.10.2025 керував автомобілем марки ВАЗ 2101 з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 по вул. Київській в с. П'ятигори Білоцерківського району Київської області, та був зупинений працівниками поліції.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Прокурор підтримав висунуте ОСОБА_4 державне обвинувачення у суді у повному обсязі, заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України із застосуванням статей 75, 76 КК України.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглядає кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
ІV. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу винуватого, який не одружений, не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, також враховує матеріали складеної досудової доповіді, зокрема висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_4 без обмеження або позбавлення волі на певний строк.
Водночас суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі статті 67 КК України, суд не встановив.
Враховуючи всі обставини кримінального провадження, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та необхідним призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.
Разом з тим, зваживши на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого діяння відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, що визначається характером та ступенем суспільної небезпеки злочину, виходячи з конкретних обставин його вчинення, встановивши наявність обставин, які пом'якшують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе в умовах не пов?язаних з ізоляцією від суспільства, тому призначає покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобов'язати: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_6