Справа № 372/3564/24
Провадження 1-кп-115/25
ухвала
Іменем України
03 грудня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря: ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
потерпілого ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12023111150001591 від 26.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187 КК України, -
В провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться вказане кримінальне провадження.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 оскільки тільки такі запобіжні заходи здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. Ризики, встановлені судом під час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим не відпали, які підтримав в судовому засіданні та просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в клопотаннях.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08.10.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовживши строк тримання під вартою строком на два місяці до 07 грудня 2025 року включно. 05.11.2025 ухвалою Київського апеляційного суду Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 з доповненнями залишено без задоволення. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
07.11.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, а саме просить змінити раніше обраний стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України , покласти на підозрюваного обов'язки: прибувати на першу вимогу суду; прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. У разі, якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить суд визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вважає, що в ухвалі Обухівського районного суду Київської області, в порушення вказаних вимог, не вказано щодо наявних на момент її винесення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не вказано, які саме обставини підтверджують наявність вказаних ризиків. Окрім цього, під час зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, відповідно до ухвали від 22.11.2024 року, Обухівським районним судом Київської області було встановлено, що ризики які були встановлені судом при застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальших його продовжень, на даний час зменшилися. Окрім цього, щодо періодів 23.05.2025, 24.05.2025 та 22.06.2025 року, щодо яких прокурор вказує як порушення ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків, зазначаємо, що таке перебування ОСОБА_6 поза межами визначеного місця перебування, не носило систематичний характер та було викликано крайньою необхідністю. Так, під час такої відсутності, ОСОБА_6 не вчинялося жодних дій з метою: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, під час цього кримінального провадження, як вже раніше неодноразово зазначалося, під час дії запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього решту та часу, коли обвинувачений знаходився взагалі без будь-якого запобіжного заходу на всі виклики слідчого, прокурора та суду з'являвся без запізнень, фактів неприбуття за викликом жодного разу не було, спроб переховуватись також ОСОБА_6 не здійснювалось. Вказане додатково підтверджує відсутність у ОСОБА_6 бажання щодо перешкоджання кримінальному провадженню, внаслідок чого зміна йому запобіжного заходу на більш суворий є безпідставною та суперечить вимогам ст.ст. 176, 177, 183 КПК України.
Виходячи з наведеного, з метою встановлення наявності або відсутності ризиків необхідно враховувати дані про особистість підозрюваного ОСОБА_6 . Так, останній раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце мешкання, характеризується позитивно, громадянство інших держав, а також рідних та близьких друзів, які б мешкали на кордоном не має, має дитину ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має міцні соціальні зв'язки. Жодних доказів на підтвердження наявності спроб переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, які можуть виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу або ж терміновою купівлею квитків до іншої країни та інше, органом досудового слідства суду не надано. При цьому, вказуємо, що під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_6 неодноразово змінювався запобіжний захід, а саме: 17.04.2024 року ОСОБА_6 було визначено розмір застави, після сплати якої він був звільнений з під варти; 10.06.2024 року ОСОБА_6 було змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт; аналогічний запобіжний захід був застосований до ОСОБА_6 22.11.2024 року. 09.06.2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_6 у рамках кримінального провадження №12024110000000174 від 14.03.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів із визначенням розміру застави 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Виходячи с того, що стороною обвинувачення наявність жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не доведено, вважаю що органом досудового розслідування не доведено наявність підстав неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Зважаючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави повинен бути визначений у межах, встановлених п. 3 ч. 5 ст. 185 КПК України, тобто від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, як зазначалося раніше, під час дії запобіжних заходів у вигляді застави, домашнього решту та часу, коли підозрюваний знаходився взагалі без будь-якого запобіжного заходу, застосованих до нього у рамках інших кримінальних проваджень, на всі виклики слідчого, прокурора та суду з'являвся без запізнень, фактів неприбуття за викликом жодного разу не було, спроб переховуватись також ОСОБА_6 не здійснювалось. Внаслідок цього підстав для визначення розміру застави, у більшому, аніж визначеному п. 2 ч. 5 ст. 185 КПК України, є порушенням слідчим суддею вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, яка вимагає, щоб розмір застави міг достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не міг бути завідомо непомірним для нього.
Прокурор в судовому засіданні просила задовольнити клопотання про продовження строків тримання під вартою та заперечила проти клопотання захисника ОСОБА_9 , вважає клопотання необґрунтованим, зазначає що ризики, про наявність яких зазначено в ухвалі суду продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 заперечували проти клопотання прокурора, зазначили, що обвинувачення та ризики, про які зазначає прокурор, необґрунтовані, тому у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити та підтримали подане клопотання про зміну запобіжного заходу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали думку ОСОБА_6 та його захисника.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник підтримали думку ОСОБА_6 та його захисника.
Потерпілий ОСОБА_13 підтримав клопотання прокурора.
Інші учасники в судове засідання не з'явились.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_17 суд приймає до уваги наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України.
Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04.07.2024 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 01 вересня 2024 року включно та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвалами Обухівського районного суду Київської області від 16.08.2025, 02.10.2024 запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовжувався строк тримання під вартою до 14.10.2024, 02.12.2024 року відповідно.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22.11.2024 запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено з тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор» на цілодобовий домашній арешт строком на два місця до 22 січня 2025 року включно.
Ухвалами Обухівського районного суду Київської області від 16.01.2025, 10.03.2025, 24.04.2025 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжувався до включно: 16.03.2025, 09.05.2025, 24.06.2025 відповідно.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24.06.2025 клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , задоволено. Змінено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалами Обухівського районного суду Київської області від 11.08.2025, 08.10.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжувався до включно: 11.10.2025, 07.12.2025 відповідно.
Під час продовження до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддею враховано обґрунтованість підозри та наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України та враховано існування обставин, які вказують на те, що заявлені ризики не зменшилися, зокрема ризики передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень частини 1 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Згідно приписів частини 3 статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв'язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що жоден більш м'який запобіжний захід, на даному етапі судового провадження, не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Враховуючи сукупність вказаних вище і повідомлених сторонами кримінального провадження обставин, суд вважає, що продовження раніше обраних запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 є виправданими, оскільки у даному випадку наявність конкретного суспільного інтересу щодо вирішення справи про вчинення суспільно небезпечних діянь превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Таким чином, вбачаються достатні підстави для продовження дії раніше обраних запобіжних заходів.
При наданні правової оцінки доводам сторін щодо запобіжних заходів обвинуваченим суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Зважаючи на доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Задовольняючи клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної особи, інших даних про її особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною особою покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для неї (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної особи, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
У зв'язку з викладеним колегія суду приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_6 , як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заставу в розмірі, що перевищує зазначені п. 2 ч.5 ст.182 КПК України межі.
У той же час, не можуть залишатися поза увагою обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого серед інших обвинувачується ОСОБА_6 .
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_6 , як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заставу в розмірі, що перевищує зазначені п.2 ч.5 ст.182 КПК України межі.
Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_6 заставу у 400 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого слід покласти обов'язки, а саме: прибувати до суду за першим викликом; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання; носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
При вирішенні питання захисника щодо зміни умов запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд враховує, що стороною захисту не надано жодних переконливих доказів, які б свідчили про зменшення наявних ризиків до такого ступеню, що їм можливо запобігти шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для залишення застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в разі, якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 177, 183, 369 - 372, 395 КПК, колегія суддів -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовживши строк тримання під вартою строком на 60 днів, до 26 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у 400 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Обухівського районного суду Київської області за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строків тримання під вартою протягом дії ухвали до 26 січня 2026 року, включно.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_6 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання;
- не відлучатися за межі Києва та Київської області, , без дозволу суду;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26 січня 2026 року включно.
Копію ухвали направити до відома Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 7-денний строк з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.12.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3