Справа № 367/10906/25
Провадження №2/367/6650/2025
Іменем України
09 грудня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ірпені цивільну справу № 367/10906/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " ДЖЕРЕЛО 52" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам за утримання та обслуговування багатоквартирного будинку,
16 вересня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам за утримання та обслуговування багатоквартирного будинку за період з 01.09.2022 року по 01.09.2025 року у розмірі 22 822,45 грн, яка складається з : 21 873,28 грн - заборгованість з внесків за квартиру № 20, 949,17 грн - заборгованість з внесків за нежитлове приміщенням № 40.
29 вересня 2025 року відповідачка надала суду заяву про врегулювання спору (відсутність предмету спору) та закриття провадження у справі, до якої додала копії квитанцій від 16 вересня 2025 року на суму 7 430,04 грн та на суму 750,90 грн, та квитанцію від 29 вересня 2025 року на суму 14 641,51 грн на підтвердження сплати нею боргу, якій вказано у позовних вимогах позивача, в позовній заяві, яку останній подав до суду 16 вересня 2025 року (а.с.51-53).
06 листопада 2025 року представником позивача було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказав, що після пред'явлення позову відповідач частково сплатила позивачу борг. У зв'язку із частковим погашенням боргу відповідача перед ОСББ, відповідно до ст. 43 ЦПК України подає заяву про зменшення позовних вимог, а саме станом на 05.11.2025 року борг відповідача перед позивачем по внескам становить 3 22874 грн, яку і просить стягнути з відповідача а також витрати зі сплати судового збору та правову правничу допомогу.
Надаючи правову оцінку вказаній заяві представника позивача з урахуванням дотримання норм процесуального права, суд вказує про наступне.
За положеннями частини 2 статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач має право відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті статті 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Поряд з цим частина 4 статті 49 ЦПК України унормовує, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Оскільки вказана заява подана представником позивача до закінчення підготовчого засідання, тому строк її подання є дотриманим.
Разом з тим, звернення особи до суду за захистом порушених прав та інтересів здійснюється шляхом подання позовної заяви, у якій позивач, згідно ст. 175 ЦПК України, викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктом 4 частини 3 статті 175 ЦПК України унормовано, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Пункт 5 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачає, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Таким чином, позовна заява обов'язково складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
В свою чергу, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить суд ухвалити судове рішення.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зокрема ними є: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність певних обставин.
Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Разом з тим, процесуальний кодекс передбачає право позивача змінити або предмет позову, або підстави позову, однак одночасна зміна предмету позову та підстав позову законом заборонена.
При одночасній зміні предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, а це за своєю суттю вже новий позов.
Саме у зв'язку із цим законодавцем було закріплено альтернативну зміну предмета чи підстав позову.
В свою чергу, Верховний Суд у рішенні від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, висловив позицію, згідно якої під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Верховний Суд також зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 року у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 року у справі № 925/186/19.
Положеннями частини 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи вказані висновки Верховного Суду при вирішенні питання про прийняття до розгляду заяви представника позивача про збільшення позовних вимог, суд вказує про таке.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частина 1 ст. 5 ЦПК України унормовує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як вбачається зі змісту первинної редакції позовних вимог, предметом розгляду є вимога позивача про стягнення заборгованості по внескам за утримання та обслуговування багатоквартирного будинку за період з 01.09.2022 року по 01.09.2025 року у розмірі 21 873,28 грн.
Зі змісту прохальної частини заяви від 06.11.2025 р. про зменшення позовних вимог слідує, що позивачем вказано нову позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ " ДЖЕРЕЛО 52" заборгованості по внескам за утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, яка станом на 05.11.2025 року у розмірі 3 228,74 грн.
Суд акцентує увагу на тому, що процесуальний закон дає можливість позивачеві зменшити розмір позовних вимог, а не пред'являти нову позовну вимогу, що має місце у даному випадку із заявою представника позивача про зменшення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що зі змісту заяви про зменшення позовних вимог слідує, що має місце не зменшення позовних вимог, а зміна позовних вимог та підстав позову, які обумовлені новими фактами, обставинами та новими способами захисту права, а відтак представник позивача одночасно змінив і предмет і підставу позову, чим фактично заявив нові позовні вимоги, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені нормами ст. 183 ЦПК України.
Частина 4 ст. 183 ЦПК України встановлює, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи, що подана представником позивача заява 06 листопада 2025 року про зменшення позовних вимог суперечить вимогам п. 2) ч. 2 та ч. 3 ст. 49 ЦПК України, тому суд вважає її необґрунтованою процесуально та застосовує до заяви наслідки передбачені ч. 4 ст. 183 ЦПК України у вигляді повернення її заявнику без розгляду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як роз'яснив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438 сво21), предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні копії документів: договір № 88 про надання правової ( правничої) допомоги від 01 лютого 2024 року; додаткову угоду № 1 Акт приймання - передачі правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 88 від 01.02.2024 року складений 18.0.2025 року, згідно якого вартість наданих правничих послуг становить 12 793,30 грн та квитанція до прибуткового касового ордера від 18.08.2025 року про оплату правничих послуг ( а.с.36-39).
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Встановлено, що відповідач сплатив позивачу завдані збитки в повному обсязі. У такий спосіб спірні правовідносини були остаточно врегульовані, що свідчить про припинення предмета спору в розумінні постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21).
З огляду на це суд вважає, що провадження у цивільній справі належить закрити. Цей процесуальний захід вжитий не у зв'язку з відмовою від позову. В такому випадку позивачу слід повернути сплачену суму судового збору в розмірі 1514 гривень00 копійок та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 514 грн 00 коп, а також, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, та стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2 000,00 грн. .
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, ч.4, ч.5 ст.259, ст.260 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача від 06 листопада 2025 року про зменшення позовних вимог - повернути заявнику без розгляду.
Провадження у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДЖЕРЕЛО 52" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам за утримання та обслуговування багатоквартирного будинку закрити.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ДЖЕРЕЛО 52", код ЄДРПОУ 44143511 судовий збір в розмірі 1 514 гривень 00 копійок, сплачений згідно з платіжною інструкцією №91 від 11 вересня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДЖЕРЕЛО 52" судовий збір у сумі 1 514 гривень 00 копійок та 2 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня оголошення судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя М.П. Одарюк