Справа № 367/2958/24
Провадження №2/367/1229/2025
Іменем України
09 грудня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вендор», третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту,-
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вендор», третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Остання була власником 55/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим 03.10.2018 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу. Після смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Макарчук Г.І. з метою оформлення спадщини на вищевказане майно, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на тій підставі, що на все нерухоме майно, належне його матері було накладено арешт на підставі постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ винесеної 20.08.2014 року № 44509415, номер обтяження 28220333, дане обтяження зареєстровано 13.10.2014 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Нельзіним М.С., що підтверджується інформацією з ДРРПННМ №345837568 від 08.09.2023 року та листом приватного нотаріуса Бучанського РНО Макарчук Г.І. Відповідно до запису про обтяження внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Постанова про накладення арешту була винесена відділом ДВС Бородянського РУЮ. ОСОБА_1 звернувся до Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі, з метою з'ясування обставин та зняття арешту, але йому було повідомлено, що на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_2 . Виконавчі провадження знаходяться у статусі завершено. Оскільки вказане виконавче провадження значиться завершеним виконавчі документи направлено стягувачам, та арешт у закритому виконавчому провадженні зняти неможливо. Одночасно було роз'яснено, що у відповідності до п. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду. Відтак, наявність арешту на нерухоме майно, порушує право позивача на спадкування, внаслідок чого останній позбавлений змоги використати своє право на оформлення спадкового права після смерті матері.
На підставі наведеного, з врахуванням уточнених позовних вимог, просила суд зняти арешт реєстраційний номер обтяження 28220333 дата реєстрації 13.10.2014 року внесено до реєстру приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Нельзіним М.С., на підставі постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ винесеної 20.08.2014 року № 44509415 з будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та витребувано з Дніпровського районного суду м. Києва копію ухвали суду від 04.04.2014 року у справі №755/6835/14-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про видачу виконавчого документу.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 квітня 2025 року за клопотанням представника позивача було замінено первісного відповідача Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ПАТ «Фідобанк» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залучено третьою особою.
09.05.2025 року представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кібець Романом Романовичем було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідно до архівів, які знаходяться у володіння Фонду гарантування вкладів, наявна інформація про те, що 24.01.2014 року було розгорнуто залищки заборгованості, які обліковувались на позабалансовому рахунку 9611 відкритому на ім'я ОСОБА_2 в сумі 24140.18 грн. Право вимоги за даною заборгованістю відступлене ТОВ «ФК Вендор», згідно договорів про відступлення №3 від 30.07.2014 року, №4 від 31.07.2014 року. На цій підставі ФГВФО було направлено до Ірпінського міського суду Київської області клопотання про залучення у справі правонаступника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Вендор».
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 травня 2025 року за клопотанням представника відповідача було залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача ТОВ «ФК «Вендор», та за клопотанням представника позивача витребувано з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформацію щодо дати завершення виконавчого провадження №44509415 відкритого за виконавчим листом №755/6835/14-ц від 21.05.2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк», а також інформацію чи подавався повторно на виконання вказаний виконавчий лист та чи надходили заяви про заміну сторони і виконавчому провадженні.
04.06.2025 року до суду Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано додаткові пояснення, у яких вказано, що за виконавчим провадження №44509415 відкритого за виконавчим листом №755/6835/14-ц від 21.05.2014 року, 30.11.2016 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» що підтверджується також витягом ВП-спецрозділ від 25.08.2025 року за вказаним виконавчим провадженням. Станом на 04.06.2025 року повторно виконавчий документ на виконання до Відділу не надходив.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, до суду від представника позивача Дунаєнко О.А. надійшла заява в якій просила суд справу розглядати за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, причини неявки суду не відомі.в судове засідання не з'явилась, однак до суду направила клопотання, у якому позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розгляд справи проводити за її відсутності.
У судове засідання представник третьої особи не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
За клопотанням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України..
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об'єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 01.11.2022 року.
ОСОБА_2 була матір'ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 НОМЕР_2 виданим 09.08.1993 року.
Після смерті ОСОБА_2 щодо майна померлої приватним нотаріусом Бучанського РНО Макарчук Г.І. було заведено спадкову справу №5/2023, відповідно до Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі.
За життя 03.10.2018 року ОСОБА_2 придбала 55/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим 03.10.2018 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального старшого державного виконавця відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ винесеної 20.08.2014 року № 44509415 округу Нельзіним М.С. за номером в реєстрі 5155.
Після смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Макарчук Г.І. з метою оформлення спадщини на вищевказане майно, але листом приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Макарчук Г.І. № 160/01-16 від 07.11.2023 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на тій підставі, що на все нерухоме майно, належне його матері було накладено арешт на підставі постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ винесеної 20.08.2014 року № 44509415, номер обтяження 28220333, дане обтяження зареєстровано 13.10.2014 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Нельзіним М.С., що підтверджується інформацією з ДРРПННМ №345837568 від 08.09.2023 року та листом приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Макарчук Г.І. № 160/01-16 від 07.11.2023 року.
Стягувачем за даним виконавчим провадженням був ПАТ «Фідобанк» за виконавчим листом виданим 21.05.2014 Дніпровським районним судом м. Києва № 755/6835/14-ц, що підтверджується копією постанови про арешт майна боржника від 20.08.2014 року.
Право вимоги за заборгованістю було відступлене ПАТ «Фідобанк» ТОВ ФК «Вендор» згідно договорів про відступлення права вимоги №3 від 30.07.2014 року, №4 від 31.07.2014 року, що підтверджується випискою з АБС банку по рахунку обліку заборгованості за період з дати розгортання залишків на рахунках ПуАТ «Фідобанк» (24.01.2014) по дату вибуття з балансу (31.07.2014).
Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 04.06.2025 року надано додаткові пояснення, у яких вказано, що за виконавчим провадженням №44509415 відкритим за виконавчим листом №755/6835/14-ц від 21.05.2014 року, 30.11.2016 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що підтверджується також витягом ВП-спецрозділ від 25.08.2025 року за вказаним виконавчим провадженням. Станом на 04.06.2025 року повторно виконавчий документ на виконання до Відділу не надходив.
У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно положень частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до п. п. 4.17 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012), якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України N 6-26цс13 від 15 травня 2013 року.
Встановлено, що на сьогодні позивач має намір оформити свої спадкове право після смерті його матері, але нотаріус будь-які нотаріальні дії не має можливості здійснити, оскільки згідно відомостей Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна на майно матері позивача накладено арешт. Таким чином, арешт накладений на майно порушує набуття права власності позивача.
Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Таким чином, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на спадкування, внаслідок чого останній позбавлений змоги в повному обсязі використати своє законне право на оформлення свого спадкового права відносно належного майна його померлій матері.
Окрім того, за виконавчим провадженням №44509415 відкритим на підставі виконавчого листа №755/6835/14-ц від 21.05.2014 року, 30.11.2016 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та станом на сьогодні виконавчий документ на виконання до ДВС повторно не направлявся, тобто підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи доведені ті обставини, на які позивач посилався, як на підставу позовних вимог, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 2-5, 12-13, 19, 76-92, 95, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вендор», третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 28220333, дата реєстрації 13.10.2014 року, який зареєстровано приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С., на підставі постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ Іщенко Ю.В., винесеної 20.08.2014 року № 44509415.
Копію рішення суду направити сторонам по справі для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Я.В. Шестопалова