Справа № 364/879/25
Провадження № 2/364/480/25
09.12.2025 року, Володарський районний суд Київської області, в складі:
головуючого судді Ткаченка О.В.,
за участі секретаря Бондаренко Л.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Володарського районного суду Київської області в с-щі Володарка Київської області цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел.: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,
представник позивача: адвокат Зелений Дмитро Олександровича, що діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2017194 від 03.10.2024, Свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11960/10 5734/10 від 22.05.2025 року, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», ЄДРПОУ 42254696, ел. пошта: onlinefinancefc@gmail.com, № тел.: 380683956699, адреса: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 34, офіс 511,
треті особи, без самостійних вимог:
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голерик Євген Борисович, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , № тел.: НОМЕР_4 , адреса: Київська область, Бучанчький район, м. Буча, вул. Нове Шосе, 3, офіс 73, РНОКПП НОМЕР_5 ,
Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, № тел.: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
06 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 та його представник звернулися до суду з названою позовною заявою, яку мотивували тим, що 28.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 521247796.
04.10.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» переуступило право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 85 від 23.06.2020 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», після цього Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» переуступило право вимоги на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС» за кредитними договором № 05/0820-01 від 05.08.2020 року.
В позовній заяві позивач вказує, що 06 грудня 2024 року з його банківського рахунку було стягнуто грошові кошти на підставі виконавчого напису нотаріуса №8691 від 12.03.2021 року виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною. Приблизно в той же самий час на його телефоні в додатку ДІЯ, з'явилася інформація про наявність відкритого виконавчого провадження НОМЕР_8 від 04.10.2021, приватний виконавець Горелик Є. Б. Окрім цього, 29.07.2025 року також з його банківського рахунку було стягнуто грошові кошти на підставі виконавчого напису нотаріуса №8691 від 12.03.2021 року виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною.
Таким чином позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження НОМЕР_8 від 04.10.2021 року, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса №8691 від 12.03.2021 року виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною. Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.10.2025
16.09.2025 року було отримано відповідь № 12/09/25-3 від 12.09.2025 року на адвокатський запит № 20250912-2 разом та надано копії кредитного договору № 521247796 від 28.09.2019 р, витягу з договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р, витягу з договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р, виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 521247796 від 28.09.2019. Оскільки кредитний договір № 521247796 від 28.09.2019 р не був нотаріально засвідчений, тому позивач та його представник вважають, що у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною були відсутні підстави для видачі виконавчого напису нотаріуса №8691 від 12.03.2021 року, тому просить суд визнати даний виконавський напис таким , що не підлягає виконанню та просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
З вказаного виконавчого напису вбачається, що він вчинений на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Позивач вважає, що вищенаведений спосіб звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса є незаконним та порушує його законні права, закріплені чинним законодавством.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість бо інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Ухвалою судді Володарського районного суду Київської області від 10.10.2025 року відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами на 13.11.2025 року, відкладено на 09.12.2025 року.
Відповідно до правил ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін.
Згідно зі ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Представник відповідача не скористався своїм правом і не направив до суду відзиву на позов.
Треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голерик Євген Борисович, Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про розгляд справи повідомлялися належним чином, жодних клопотань та відзиву від третіх осіб не надходило.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін до суду не надходило.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи судом встановлено, 28.09.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 521247796 (а.с. 22).
04.10.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» переуступило право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 85 від 23.06.2020 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» після цього Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» переуступило право вимоги на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС» за кредитними договором № 05/0820-01 від 05.08.2020 року 23-24).
В позовній заяві позивач вказує, що 06 грудня 2024 року з його банківського рахунку було стягнуто грошові кошти на підставі виконавчого напису нотаріуса №8691 від 12.03.2021 року виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною. Приблизно в той же самий час на його телефоні в додатку ДІЯ, з'явилася інформація про наявність відкритого виконавчого провадження НОМЕР_8 від 04.10.2021, приватний виконавець Горелик Є. Б. Окрім цього, 29.07.2025 року також з його банківського рахунку було стягнуто грошові кошти на підставі виконавчого напису нотаріуса №8691 від 12.03.2021 року виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною.
Таким чином позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження НОМЕР_8 від 04.10.2021 року, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса №8691 від 12.03.2021 року виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною. Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.10.2025
12.09.2025 року було направлено адвокатський запит №20250912-2 на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»» з проханням надати належним чином засвідчені копії оригіналів документів, що стосуються взаємовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС». 16.09.2025 року було отримано відповідь № 12/09/25-3 від 12.09.2025 року на адвокатський запит №20250912-2 разом з якою було надано копії кредитного договору № 521247796 від 28.09.2019 р, витягу з договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р, витягу з договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 р, виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 521247796 від 28.09.2019.
В позовній заяві та із поданих документів Кредитний договір № 521247796 від 28.09.2019 р укладений між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" укладено в простій письмові формі та не є нотаріально посвідченим. Таким чином, виконавчий напис №8691 від 12.03.2021 року виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною було видано з порушенням п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а саме: кредитний договір № 521247796 від 28.09.2019 р не був нотаріально засвідчений, внаслідок чого у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною були відсутні підстави для видачі виконавчого напису нотаріуса №8691 від 12.03.2021 року.
В додатках до відповіді № 12/09/25-3 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»» на адвокатський запит №20250912-2 також відсутні документи, які б підтверджували відправку ОСОБА_1 документів від стягувача, зокрема, повідомлення божника про наявність боргу, про порушення кредитних зобов'язань з пропозицією погасити заборгованість чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Окрім цього позивач вказує, що з наявних документів, які були отримані ним за адвокатським запитом до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, що також порушує п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в частині безспірності боргу боржника перед стягувачем.
22.09.2025 року на приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голерику Євгену Борисовичу було направлено адвокатський запит №20250922-3 з проханням надати належним чином засвідчені копії оригіналів документів, які подавалися стягувачем з метою відкриття виконавчого провадження НОМЕР_8 від 04.10.2021 року, зокрема, але не виключно: договір/договори, на підставі яких щодо ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_8, виконавчий напис №8691 від 12.03.2021 року, заява стягувача про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання та додатки до неї; інші документи. 03.10.2025 року від приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голерика Євгена Борисовича було отримано відповідь на адвокатський запит в якому зазначено, що всі оригінали виконавчих документів, матеріали виконавчих проваджень, архіви, тощо згоріли.
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню позивач зазначає, що спірний виконавчий напис виданий нотаріусом з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що діяв на момент його видачі. Спірний виконавчий напис виданий за відсутності доказів безспірності заявленої вимоги. Жодних документів з цього приводу від представника відповідача на адресу позивача не надходило, що є суттєвим порушенням прав позивача.
Від представника відповідача жодних заяв чи клопотань до суду не надходило, про розгляд справи повідомлявся належним чином, що стверджено поштовими повідомленнями про вручення судових повісток.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому, судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору;
засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 06.05.2020 № 320/7932/16-ц (61-38989св18).
В статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, для вчинення напису обов'язковою умовою є лише надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань і наявність відмітки поштового зв'язку про її відправлення, а не одержання. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17.
Однак, жодного належного та допустимого доказу в зворотному, що така вимога направлялася на адресу позивача, відповідачем до суду не надано.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, письмової вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору він не отримував.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній доказами.
З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14), яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року залишена без змін, визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення
виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису -15.07.2021 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, отже, нотаріус повинен був відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».
До того ж, вищевказаний кредитний договір не посвідчений нотаріально. Непосвідчений нотаріусом кредитний договір не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису (правова позиція Верховного суду, що викладена в постановах від 12.03.2020 р. у справі №757/24703/18-ц, від 15.04.2020 р. у справі №158/2157/17).
З боку відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу тому, що останній звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису надав останньому для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.
Отже, на думку суду, у даному випадку, виконавчий напис не може вважатися таким, що не потребує додаткового доказування, а відтак не підлягає примусовому виконанню у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Однак, задоволення позову у цій частині не перешкоджає відповідачу звернутися за стягненням зазначеної суми у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги позивача задоволенню з вищенаведеного.
Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
При зверненні до суду з вищевказаними вимогами позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 986,96 грн., понесення яких документально підтверджується.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ст.ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 128, 130, 131, 141, 247, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», треті особи, без самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голерик Євген Борисович, Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №8691 від 12.03.2021 року, виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 41 366,50 (сорок одна тисяча триста шістдесят шість гривень 50 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»» (ЄДРПОУ: 42254696) за кредитним договором № 521247796 28.09.2019 року таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», (ЄДРПОУ 42254696, адреса: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: 09330, Київська область, Білоцерківський район), судові витрати за сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 968,96 розмір судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Ткаченко