Справа № 362/9493/25
Провадження № 1-кс/362/822/25
04.12.2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12025111140000525 від 01.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
03.12.2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого капітана поліції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12025111140000525 від 01.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що 24.02.2025 року, (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , перебував в будинку який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де в одній із кімнат будинку побачив пилосос марки «Karcher WD 3 P V-17/4/20»; шабельну пилу марки «Stanley FatMax FME360», що належать ОСОБА_8 . В цей час, у ОСОБА_5 , виник прямий умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Після чого, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розуміючи, що на території України діє воєнний стан, шляхом вільного доступу таємно викрав пилосос марки «Karcher WD 3 P V-17/4/20»; шабельну пилу марки «Stanley FatMax FME360».
В подальшому, ОСОБА_5 , з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 , майнову шкоду на суму 5715, 2 грн (п'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн 2 коп.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
Згідно клопотання слідчого, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_5 є наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні; вчиняти нові кримінальні правопорушення.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити, оскільки є ризики, що підозрюваний може переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, та впливати на потерпілого, вчинити нові злочині.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_9 в судовому за сіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки ризики на які посилається прокурор та слідчий відсутні та ними не доведені і суперечать змісту поданого клопотання. ЇЇ підзахисний згідно протоколу огляду від 27.11.2025 року самостійно видав речі, а також згідно іншого протоколу огляду речей самостійно направив ключі потерпілому від будинку. Також зараз вирішується питання щодо відшкодування шкоди, крім того все майно повернуто потерпілому.
ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав свого захисника.
Заслухавши прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного та його захисників, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження №12025111140000525 від 01.08.2025 року, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені 02.12.2025 року о 17 год. 00 хв. підозрюваному у відсутності захисника та 03.12.2025 року о 14 год. 30 хв його захиснику, приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП №1 Обухівського РУП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості за якими 31.01.2023 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111140000525 від 01.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
27.11.2025 року старшим слідчим слідчого відділення ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_7 за погодження з прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 було повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у відсутності захисника.
Згідно клопотання обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_5 підтверджується: протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 , від 08.07.2025; протокол огляду предметів від 06.10.2025; протокол огляду місця події від 27.11.2025; протокол огляду предметів від 28.11.2025; повідомленням про підозру від 27.11.2025; протоколом допиту підозрюваного від 27.11.2025.
Вирішуючи вищезазначене клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя виходить з положень ст. 2 КПК України, відповідно до якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7 КПК Українизміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.
Згідно з ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідного клопотання, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
- перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Єдиною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України.
Його застосування без встановлення наявності підстав та ненадання матеріалів, що підтверджують ризики, передбачені ст. 177 КПК України є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд має з'ясувати місце проживання підозрюваного.
Слідчому судді, суду при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід звертати увагу, що вжите законодавцем у ч. 5 ст. 181 КПК словосполучення "житло цієї особи" охоплює випадки, коли підозрюваний: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.
Правильною слід вважати практику тих слідчих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з'ясувавши при цьому думку власника житла та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв'язків підозрюваного, в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду тощо.
Вказана судова практика закріплена листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
Відповідно до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, у цій справі слідчий суддя, залишаючись безстороннім, вирішує порушене у клопотанні питання в межах наданих сторонами доказів, з урахуванням особи підозрюваної, та інших матеріалів, що мають істотне та виключне значення для законного та справедливого судового рішення щодо обрання запобіжного заходу.
Згідно із правилом ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Аналогічно, в п.175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» наведено поняття «обґрунтована підозра», яке означає, що існують факти й інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 ; його вік та стан здоров'я те що він тяжких захворювань не має, міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, те що він має постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де згідно слів підозрюваного він орендує квартиру, хоча доказів цього слідчому судді, слідчим або прокурором надано не було. Як і не з'ясовано думку власника майна, не одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей; характеризується позитивно, те, що він раніше не судимий; сприяє досудовому слідству, компрометуючих матеріалів на ОСОБА_5 прокурор та слідчий не володіє. Також, прокурором, слідчим не надано слідчому судді реальних доказів, яким чином підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого, якого вже допитано, також, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Прокурором, слідчим окрім того, не підтверджено ризиків передбачених п. 1, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість ОСОБА_5 переховуватися від досудового слідства та суду, оскільки прокурором не надано доказів, що до підозрюваного застосовувались запобіжні заходи, а він їх порушував, а також що останній може вчинити іншій злочин також спростовується вимогою на підозрюваного згідно, якого він не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності таспростовується наданими матеріалами клопотання, а тому відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_11 дієвим буде запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з матеріалів справи не вбачається.
Враховуючи те, що сторона кримінального провадження не довела суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про наявність ризиків регламентованих ст. 177 КПК України, що слугували б підставами в обрані запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання, у зв'язку із недоведеністю існування ризиків.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 176, 177, 178, 181, 183, 184, 194, 206, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12025111140000525 від 01.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - відмовити.
На ухвалу протягом п'яти діб з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 09.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_12