20 листопада 2025 року справа № 580/10685/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
23.09.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025, без урахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 24.09.1998 № 03/1-2050, довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження (без номера та без дати), що видані Черкаською обласною санітарно-епідеміологічною станцією та довідки про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 10.02.1998 №51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, що призвели до зменшення розміру пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 24.09.1998 № 03/1-2050, довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження (без номера та без дати), що видані Черкаською обласною санітарно-епідеміологічною станцією та довідки про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 10.02.1998 №51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XIІ від 28.02.1991 та Постанови Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 1210 від 23.11.2011, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позивач вказує, що отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, що з вересня 2025 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії без урахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 24.09.1998 № 03/1-2050, довідки без номера та без дати, що видані Черкаською обласною санітарно - епідеміологічною станцією та довідки про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 10.02.1998 № 51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, оскільки в довідці про заробітну плату неможливо перевірити застосування кратності оплати праці, через відсутність інформації про зони небезпеки та назви населених пунктів зони відчуження, а також через відсутність первинних документів (наказів), які підтверджують дні виїзду в зону відчуження, розмір пенсії по інвалідності приведено у відповідність до норм законодавства та обчислено із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно із статтею 54 Закону № 796-ХІІ та Порядком №1210, що призвело до її зменшення.
Позивач стверджує, що наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки таких відомостей, а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів ПФУ щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. Вказано, що у довідці про заробітну плату (без номера та дати реєстрації) зазначено, що Позивачу за роботу в населених пунктах 600 м від аварійного 4 блоку ЧАЕС із 18.05.1986 до 28.05.1986 по місцю роботи Черкаська облСЕС виплачено заробітну плату з урахуванням коефіцієнта 3.
Розрахунок заробітної плати у вищезазначеній довідці проведено з урахуванням годинної тарифної ставки 1,12, кратності 4 та доплати за роботу в надурочний час, збереженого заробітку.
Згідно із документами, які знаходяться у пенсійній справі Позивача, визначити дні виїзду, населені пункти зони відчуження, в яких Позивач працював, кількість відпрацьованих годин, застосування кратності оплати праці немає можливості.
Пенсію позивача обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у травні 1986 року згідно зі статтею 54 Закону № 796 та Порядком № 1210 на підставі довідок: від 10.02.1998 № 51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України; від 29.04.1998 № 211-968 та довідка без номера та без дати, що видані Черкаською обласною санітарно - епідеміологічною станцією.
Оскільки в довідці про заробітну плату без номера та без дати безпідставно встановлено доплату за роботу в надурочний час (погодинний облік робочого часу призваних на військові збори не провадився, тому і заробітна плата виходячи із годинної тарифної ставки не нараховувалась), перевірити застосування кратності оплати праці неможливо, через відсутність інформації про дні виїзду та населені пункти зони відчуження, розмір пенсії по інвалідності приведено у відповідність до норм законодавства та обчислено із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно зі статтею 54 Закону № 796 та Порядком № 1210.
Із 01.09.2025 розмір пенсії позивача становить 17151,85 грн , а саме: 16809,87 грн - розмір пенсії по 2 групі інвалідності, обчислений згідно зі статтею 54 Закону № 796, пунктом 9 Порядку № 1210 (25861,34 грн (8913,83 грн х 2,90126) х 65% (втрата працездатності)); 379,60 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС; 944,40 грн - підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (2361,00 грн - прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втрати працездатність х 40%); 50,00 грн - цільова допомога особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи; - 798,27 грн - обмеження в індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168; - 233,75 грн обмеження в індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Листом від 03.09.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що його пенсію обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у травні 1986 року згідно зі статтею 54 Закону № 796 та Порядком № 1210 на підставі довідок:
від 10.02.1998 № 51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України;
від 29.04.1998 № 211-968 та довідка без номера та без дати, що видані Черкаською обласною санітарно - епідеміологічною станцією.
За інформацією Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (довідка від 10.02.1998 № 51/1/839), де зберігаються первинні документи військової частини НОМЕР_1 , що знаходилась поза межами зони відчуження, у складі якої позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відображено вибуття в розпорядження начальника особливої зони 18.05.1986 (наказ від 18.05.1986 №24) та прибуття з відрядження 28.05.1986 (наказ від 18.05.1986 №34). Номер зони відчуження та населені пункти в наказах командира військової частини НОМЕР_1 не відображені.
Також за інформацією Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (довідка від 10.02.1998 №51/1/839) в наказі командира військової частини НОМЕР_1 № 1 від 04.05.1986 значиться ОСОБА_1 (так по тексту). Фінансові документи військової частини НОМЕР_1 періоду 1986 року на зберігання в архів не надходили.
Оскільки в довідці про заробітну плату без номера та без дати безпідставно встановлено доплату за роботу в надурочний час (погодинний облік робочого часу призваних на військові збори не провадився, тому і заробітна плата виходячи із годинної тарифної ставки не нараховувалась), перевірити застосування кратності оплати праці неможливо, через відсутність інформації про дні виїзду та населені пункт зони відчуження, розмір пенсії по інвалідності приведено у відповідність до норм законодавства та обчислено із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно зі статтею 54 Закону №796 та Порядком №1210.
Із 01.09.2025 розмір пенсії позивача становить 17151,85 грн , а саме: 16809,87 грн - розмір пенсії по 2 групі інвалідності, обчислений згідно зі статтею 54 Закону № 796, пунктом 9 Порядку № 1210 (25861,34 грн (8913,83 грн х 2,90126) х 65% (втрата працездатності)); 379,60 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС; 944,40 грн - підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи (2361,00 грн - прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втрати працездатність х 40%); 50,00 грн - цільова допомога особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи; - 798,27 грн - обмеження в індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168; - 233,75 грн обмеження в індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209.
Не погоджуючись із вищезазначеним перерахунком пенсії з 01.09.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.
Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга статті 22), що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в разі прийняття нових або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22).
Отже, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов'язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Виняток із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Тож, захист фундаментальних прав і свобод конкретних людей, які зазнали негативного впливу з боку держави не має бути ілюзорним.
Згідно із статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин.
Суд звертає увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, у пункті 3 якого він указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров'я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян.
Отже, виконання державою обов'язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема у сферу охорони здоров'я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров'я людини, що пов'язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян.
Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018).
Також Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави" (пункт 4 мотивувальної частини).
У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).
Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов'язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі №796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
При цьому, у пункті 6 рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей.
Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.
Повертаючись до спірних відносин, суд зазначає, що згідно із статтею 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.
Частиною 1 статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону №796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі - Порядок № 1210).
Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.
Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:
1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;
2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв'язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;
3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;
4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.
У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 і від 26 вересня 2012 року № 886» внесено зміни до пункту 9 Порядку № 1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022, у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.
В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.
Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.
Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у 3, 2, 1 зонах небезпеки у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.
Для обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, надається довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 12.10.2012 № 644.
Як установлено судом, та не заперечується відповідачем, пенсію позивача по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у травні 1986 року на підставі довідок:
від 10.02.1998 № 51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України;
від 29.04.1998 №211-968 та довідка без номера та без дати, що видані Черкаською обласною санітарно - епідеміологічною станцією.
Однак, з вересня 2025 року пенсію позивачу перераховано без урахування вказаних довідок.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні управління Пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідач відповідальність за оформлення довідок:
від 10.02.1998 № 51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України;
від 29.04.1998 №211-968 та довідка без номера та без дати, що видані Черкаською обласною санітарно - епідеміологічною станцією, - переклав на позивача, не скористався правом вимагати відповідні документи від Черкаської СЕС, виданих нею для оформлення пенсії позивача, а також не перевірив обґрунтованість видачі, достовірність вказаних довідок.
Суд звертає увагу, що під час призначення позивачу пенсії та до вересня 2025 року зауважень до вказаних довідок у органу Пенсійного фонду не було.
Отже, здійснюючи перерахунок пенсії у бік зменшення з вересня 2025 року без урахування вказаних вище довідок, орган Пенсійного фонду порушив принцип належного урядування.
Так, Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №294/220/14-ц зазначив, що потреба виправити минулу помилку, допущену державним органом, не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в ухвалі від 8 листопада 2019 року у справі № 815/1226/18 Верховний Суд зазначив, що принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до пенсійних спорів, адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Сферою відповідальності саме держави є те, щоб пенсія була призначена особі вчасно та у правильному розмірі, а також виплачувалася та перераховувалася у напрямку збільшення без будь-яких затримок. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок «неналежного урядування».
В ухвалі від 2 квітня 2019 року у справі № 510/1286/16-а Верховний Суд також зазначив про порушення принципу належного урядування, оскільки порушення прав позивача на соціальне забезпечення сталося з причини неналежного виконання службовими особами держави своїх посадових обов'язків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив принцип належного урядування та порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, здійснивши з вересня 2025 року перерахунок пенсії без урахування вказаних вище довідок, а відтак такі дії є протиправними.
Тому, виконуючи завдання адміністративного судочинства, суд дійшов висновку для належного захисту прав позивача зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2025 з урахуванням довідок:
від 10.02.1998 № 51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України;
від 29.04.1998 №211-968 та довідка без номера та без дати, що видані Черкаською обласною санітарно - епідеміологічною станцією.
Вимога в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 24.09.1998 № 03/1-2050 є необґрунтованою, оскільки матеріалами справи не підтверджено первинний обрахунок пенсії позивача на підставі вказаної довідки.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2025 без з урахування довідок: від 10.02.1998 № 51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України; від 29.04.1998 №211-968 та довідки (без номера та без дати), що видані Черкаською обласною санітарно - епідеміологічною станцією.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії з 01.09.2025 з урахуванням довідок: від 10.02.1998 №51/1/839, що видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України; від 29.04.1998 №211-968 та довідки (без номера та без дати), що видані Черкаською обласною санітарно - епідеміологічною станцією, - та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ