про залишення позовної заяви без руху
08 грудня 2025 року справа № 580/13347/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/13347/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
03.12.2025 вх.№60082/25 представник позивача - адвокат Байда О.С. у позовній заяві просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 одноразової грошової винагороди в сумі 1000000 гривень за тривалість проходження служби в бойових умовах;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в сумі 1000000 гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, що виникли після набуття цією нормою закону чинності. Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав сформувала такий правовий висновок про застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії: для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, тому суд визнає необґрунтованим клопотання про поновлення строку.
Відповідно до ч1. ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
В ухвалі від 22.01.2019 у справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц зазначає щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, що з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Усупереч вимог ч.1, ч.4 ст.161 КАС України позивач не надав докази на підтвердження доводів про ненарахування коштів за тривалість проходження служби в бойових умовах та власної заяви до роботодавця.
Враховуючи правову природу адвокатського запиту, останній не є зверненням військовозобов'язаного щодо вирішення питань проходження служби (висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2024 року у справі № 340/2502/23).
ВС у справі № 640/1873/22 ЄДРСР 112441883 зазначив: п.68 заява про призначення (перерахунок, поновлення виплати раніше призначеної) пенсії не є зверненням у розумінні Закону № 393/96-ВР. Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру». Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Суд у заяві про поновлення процесуального строку не встановив поважних причин пропуску строку для звернення до суду позивачем.
Керуючись ст.2, 5, 160, 161, 169, 241-243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обгрунтування змісту і характеру порушеного права у спірному періоді; обгрунтованого клопотання щодо пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності інших причин такого пропуску та повідомити суд: з якою саме датою пов'язує початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом; розпоряджень про доручення фінансовій службі і нарахуванні коштів та власний розрахунок доструктивних відхилень, починаючи з якої саме дати, у контексті твердження про тривалість проходження служби в бойових умовах з наданням доказів та власної заяви Позивача до роботодавця.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала складена, підписана 08.12.2025.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА