Справа № 560/14295/25
іменем України
05 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,
за участю:секретаря судового засідання Тодорук О.О., представника позивача - Дідика І.М., представниць відповідача - Грень Н.В., Паюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, відповідно до якої, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення складені Головним управлінням Державної податкової служби у Хмельницькій області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» від 06.05.2025 року №9853/2201-0701, від 06.05.2025 року №9854/2201-0701, від 18.07.2025 року №17291/2201-0701 та від 18.07.2025 №17292/2201-0701.
Ухвалою від 25.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.09.2025 р. о 10:00 год.
За результатами підготовчого засідання 10.10.2025 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.10.2025 о 14.15 год.
За результатами судового засідання 22.10.2025 року, протокольною ухвалою оголошену перерву до 12.11.2025 року.
За результатами судового засідання 12.11.2025 року, протокольною ухвалою оголошену перерву до 21.11.2025 о 10.00 год.
За результатами судового засідання 21.11.2025 року, протокольною ухвалою оголошену перерву до 05.12.2025 о 14.00 год.
Відповідно до заяв по суті справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.
Вказує, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Летичів Агро».
Стверджує, що за результатами перевірки складено Акт від 25.03.2025 року №5719/22-01-07- 01/0034978673.
Посилається на те, що, за результатами проведеної перевірки, відповідачем встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. «ж, з, і» п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 732 094 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за вересень 2024 року на суму 563 871 грн; пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.3 п. 266.3, лп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, у результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельного ділянки на загальну суму 477 478,13 грн; п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.4 та п. 8.5 розд. VIII Порядку обліку платників податків і. зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами та доповненнями, у результаті неповідомлення ГУ ДПС у Хмельницькій області про відкриття/внесення змін 87 (вісімдесяти семи) об'єктів оподаткування об'єктів оподаткування, об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність.
Зазначає, що на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області прийнято та направлено ППР від 06.05.2020 № 9853/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 005 303,40 грн, в тому числі на 2 732 094 грн за основним платежем та на 273 209,40 грн за штрафними санкціями; № 9854/2201-0701 про-зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 563 871 грн; № 9855/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 570 106,14 грн, в тому числі на 477 478,13 грн за основним платежем та на 39 628,01 грн за штрафними санкціями; № 9856/2201-0701 про застосування 115 260 грн штрафних санкцій.
Як вказує позивач, не погоджуючись з вказаними податковими-повідомленнями рішеннями відповідача, 20.05.2025 року він звернувся до Державної податкової служби України із відповідною скаргою.
Зазначає, що Рішенням Державної податкової служби України за №20432/6/99-00-06-01-01-06 від 16.07.2025 року вирішено: «залишити без змін ППР ГУ ДПС у.Хмельницькій області від 06.05.2020 №№ 9853/2201-0701, 9854/2201-0701; скасувати ППР ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.05.2025 № 9855/2201- 0701 у частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 17 922,20 грн та у частині застосування штрафу в сумі 10 132,90 грн, а в іншій частині зазначене ППР залишає без змін; скасувати ППР ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.05.2025 № 9856/2201- 0701 у частині застосування штрафу в сумі 26 520,00 грн, в іншій частині зазначене ППР залишає без змін, а скаргу - частково задовольнити».
Позивач посилається на те, що 18.07.2025 року від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшли нові податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Летичів Агро", ПН 34978673 (акт від 25.03.2025 №5719/22-01-07-01/00349.78673) та Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 16.07.2025 №20432/6/99-00-06-01- 01-06, а саме: ППР від 18.07.2025 року №17291/2201-0701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 518 546,15 грн, в тому числі на 489 051,04 грн за основним платежем та на 29 495,11грн за штрафними санкціями; та ППР від 18.07.2025 №17292/2201-0701 про застосування 88 740 грн штрафних санкцій.
Стверджує, що зі змісту Рішення Державної податкової служби України за №20432/6/99-00-06-01-01-06 від 16.07.2025 року вбачається, що податкова служба не в повній мірі врахувала аргументи та доводи позивача, не врахувала фактичні обставини справи та дійшла висновків, які не відповідають чинному законодавству України, внаслідок чого було винесено нові ППР, які, на переконання ТОВ "Летичів Агро", є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно із заявами по суті справи, Головне управління ДПС у Хмельницькій області із позовними вимогами не погоджується, просить у їх задоволенні відмовити.
Вказує, що у спірних правовідносинах відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначає, що позовні вимоги ТОВ "Летичів Агро" є безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.
Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у заявах по суті справи.
Представниці відповідача під час судового розгляду проти задоволення позовних вимог заперечили та просили у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у заявах по суті справи.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Головним управління ДПС у Хмельницькій області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області від 22.01.2025 №373-П, наказу від 28.02.2025 №1010-П проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.07.2018 по 30.09.2024, та за період з 01.07.2018 по 30.09.2024, з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами перевірки складено акт від 25.03.2025 №5719/22-01-07-01/0034978673.
Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. «ж, з, і» п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 732 094 грн та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за вересень 2024 року на суму 563 871 грн; пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.3 п. 266.3, лп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, у результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельного ділянки на загальну суму 477 478,13 грн; п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.4 та п. 8.5 розд. VIII Порядку обліку платників податків і. зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами та доповненнями, у результаті неповідомлення ГУ ДПС у Хмельницькій області про відкриття/внесення змін 87 (вісімдесяти семи) об'єктів оподаткування об'єктів оподаткування, об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність.
До Головного управління ДПС у Хмельницькій області позивачем подано заперечення від 14.04.2025 № 14/4 на акт перевірки.
Згідно відповіді Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 02.05.2025 № 1565/10/22-01-07-01-09 за наслідками розгляду заперечення, підтверджено висновки акту перевірки в частині порушення, що заперечувались платником.
На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.05.2025: форми «Р» № 9853/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в сумі 2 732 094 грн та штрафними санкціями в сумі 273 209,40 грн; форми «В4» № 9854/2201-0701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 563 871 грн; форми «Р» № 9855/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковим зобов'язанням в сумі 477 478,13 грн та штрафними санкціями в сумі 39 628,01 грн; форми «ПС» № 9856/2201-0701 про застосування штрафу в розмірі 115 260 грн (не подання повідомлення форми 20-ОПП по 115 об'єктам).
Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач 20.05.2025 звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.
Рішенням ДПС України від 16.07.2025 № 20432/6/99-00-06-0-01-06 скаргу позивача задоволено частково.
Залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 06.05.2025 № 9853/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в сумі 2 732 094 грн та штрафними санкціями в сумі 273 209,40 грн та форми «В4» № 9854/2201-0701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 563 871 гривень.
Скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.05.2025 форми «Р» № 9855/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковим зобов'язанням в сумі 477 478,13 грн та штрафними санкціями в сумі 39 628,01 грн в частині основного платежу в сумі 17 922,20 грн та штрафних санкцій в сумі 132,90 грн, в іншій частині залишено без змін.
Скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.05.2025 форми «ПС» № 9856/2201-0701 про застосування штрафу в розмірі 115 260 грн в частині застосування штрафу в сумі 26 52,00 грн, в іншій частині залишено без змін.
За наслідками адміністративного оскарження, відповідачем прийнято на зменшену суму податкові повідомлення рішення від 18.07.2025: форми «Р» № 17291/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковим зобов'язанням в сумі 459 555,93 грн та штрафними санкціями в сумі 29 495,11 грн; форми «ПС» № 17292/2201-0701 про застосування штрафу в розмірі 88 740 грн (не подання повідомлення форми 20-ОПП по 87 об'єктам).
Вважаючи протиправними податкові повідомлення рішення: від 06.05.2025 форми «Р» № 9853/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в сумі 2 732 094 грн та штрафними санкціями в сумі 273 209,40 грн; від 06.05.2025 форми «В4» № 9854/2201-0701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 563 871 грн; від 18.07.2025 форми «Р» № 17291/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковим зобов'язанням в сумі 459 555,93 грн та штрафними санкціями в сумі 29 495,11 грн; від 18.07.2025 - форми «ПС» № 17292/2201-0701 про застосування штрафу в розмірі 88 740 грн (не подання повідомлення форми 20-ОПП по 87 об'єктам), Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" звернулося до суду із цією позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує на таке.
Щодо правомірності податкових повідомлень - рішень від 06.05.2025 форми «Р» № 9853/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в сумі 2 732 094 грн та штрафними санкціями в сумі 273 209,40 грн та форми «В4» № 9854/2201-0701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 563 871 грн., то суд виходить із таких міркувань.
На прийняття зазначених вище рішень вплинули такі порушення: 1) завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 3 182 629 грн, внаслідок неправомірного включення до його складу сум ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Агрікон-Південь» (ПН 41065242) з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, а саме: не вірно зазначений основний реквізит податкової накладної «код товару згідно з УКТ ЗЕД»; 2) завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 111 703 грн, внаслідок неправомірного включення до його складу сум ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Сімвудгруп» (ПН 42480541) з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, а саме: не вірно зазначені основні реквізити податкової накладної «ставка податку та сума податку в цифровому значенні», «загальна сума коштів» у зв'язку з неправомірним включенням до бази оподаткування ПДВ сум понаднормового простою вагонів. 3) завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2021 на суму 1 633 грн, яка не підтверджена податковими накладними зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Із приводу завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 3 182 629 грн, внаслідок неправомірного включення до його складу сум ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Агрікон-Південь» (ПН 41065242) з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, а саме: не вірно зазначений основний реквізит податкової накладної «код товару згідно з УКТ ЗЕД», необхідно зазначити про таке.
Судом установлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 25.03.2025 №5719/22-01-07-01/0034978673, контролюючим органом зроблено висновок про завищення ТОВ «Летичів Агро» податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 3 182 629 грн у зв'язку з неправомірним включенням до його складу сум ПДВ за податковими накладними, виписаними постачальником ТОВ «Агрікон-Південь» (код ЄДРПОУ 41065242), у яких, на думку податкового органу, з порушенням пункту 201.1 статті 201 ПК України зазначено реквізит «код товару згідно з УКТ ЗЕД».
Факт реєстрації відповідних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.
Також відповідачем не заперечується факт поставки товару (матеріалів/обладнання) на адресу позивача та оплата вартості цих поставок.
Судом установлено, що ці обставини підтверджуються, зокрема: копіями податкових накладних ТОВ «Агрікон-Південь»; видатковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями; даними декларацій з ПДВ та додатка 5 (Д5) позивача за відповідні звітні періоди.
Податковий орган, посилаючись на пункт 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), вказує, що помилки в реквізитах, передбачених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати операцію, не є підставою для відмови в реєстрації/неприйняття податкових накладних.
Також відповідач стверджує, що, оскільки законодавець прямо виокремив код УКТ ЗЕД із загального правила щодо «несуттєвих помилок», Головне управління ДПС у Хмельницькій області вважає, що помилка саме в цьому реквізиті є істотною і позбавляє платника права на податковий кредит.
Позивач, у свою чергу, наполягає, що: спірні господарські операції реальні, товар отримано та використано у господарській діяльності; опис номенклатури в податкових накладних та первинних документах дозволяє чітко ідентифікувати товар; помилка в коді УКТ ЗЕД є виключно технічною, не впливає на ставку ПДВ і не спотворює зміст операції; позивач як покупець не може нести негативні наслідки за помилки постачальника в оформленні податкових накладних.
На підтвердження реальності операцій позивач посилається на первинні документи (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти, платіжні документи).
Вирішуючи спір в цій частині, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що сам по собі факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та реальність господарської операції автоматично нівелює значення помилки в коді УКТ ЗЕД.
При цьому, суд виходить з того, що: позивач не довів, що в спірних податкових накладних код УКТ ЗЕД є саме технічною, а не сутнісною помилкою; позивач не вжив передбачених пунктом 201.10 ПК України заходів для виправлення помилки в податкових накладних (заява-скарга, вимога до постачальника щодо реєстрації розрахунку коригування тощо).
Так, відповідно до пунктів 198.1, 198.6, 201.1 ПК України, право на податковий кредит пов'язане не лише з фактом придбання товарів/послуг, а й з наявністю належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної, у якій заповнені всі обов'язкові реквізити.
Пункт 201.10 ПК України (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) спеціально виокремлює код товару згідно з УКТ ЗЕД із переліку реквізитів, щодо яких помилки не перешкоджають реєстрації податкової накладної, - тобто законодавець надає цьому реквізиту підвищену значущість для податкового контролю.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що помилки в обов'язкових реквізитах податкової накладної можуть бути підставою для відмови у податковому кредиті, якщо такі помилки перешкоджають ідентифікації операції або спотворюють сутність податкових наслідків.
Зокрема, у постановах КАС ВС від 20.10.2020 у справі №826/10319/16 та від 16.12.2021 у справі №500/2085/19 суд підкреслив, що формальний підхід до оцінки податкової накладної є неприпустимим, однак платник податку повинен довести, що недоліки податкової накладної не впливають на можливість ідентифікації операції та не призводять до спотворення об'єкта оподаткування.
Разом з тим, на відміну від згаданих справ, у цій справі саме платник погоджується з тим, що код УКТ ЗЕД зазначено неправильно, але не надав до суду жодних належних доказів того, що: неправильний код не змінює класифікації товару для цілей оподаткування; податковий орган мав можливість однозначно ідентифікувати товар лише за описом, без коректного коду УКТ ЗЕД.
За таких обставин і правових підстав, суд погоджується, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, визнавши спірні податкові накладні такими, що не відповідають вимогам пункту 201.1 ПК України в частині обов'язкового реквізиту «код товару згідно з УКТ ЗЕД», і, відповідно, не надають позивачу права на формування податкового кредиту.
Аргументи позивача про те, що він не може відповідати за дії (помилки) свого контрагента, оцінюються судом з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, згідно з якою: покупець справді не несе відповідальності за порушення контрагентом податкової дисципліни, якщо має належним чином оформлені документи і реальні операції (наприклад, постанова Верховного Суду від 10.07.2020 у справі №815/146/13-а); однак, інша ситуація, коли сам первинний документ (податкова накладна) містить істотні порушення вимог закону щодо обов'язкових реквізитів - у такому разі ризик наслідків покладається на платника, який використовує цей документ для формування свого податкового обліку.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що в цій частині контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України.
Права позивача на зменшення податкових зобов'язань на суму 3 182 629 грн суд не вбачає порушеними в розумінні статті 2 КАС України, оскільки підстав для формування податкового кредиту з урахуванням вимог статей 198, 201 ПК України не було.
При цьому, суд керується: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1, 188.1, 198.1, 198.6, 201.1, 201.10 ПК України; статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також суд ураховує практику Верховного Суду (постанови від 20.10.2020 у справі №826/10319/16, від 16.12.2021 у справі №500/2085/19), виходячи, зокрема, із принципу пріоритету реального змісту господарської операції, але за умови дотримання вимог до обов'язкових реквізитів податкової накладної.
Водночас, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині висновків Верховного Суду щодо неприпустимості покладення негативних наслідків на покупця виключно через порушення контрагентом податкової дисципліни (наприклад, постанова КАС ВС від 10.07.2020 у справі №815/146/13-а) у тій частині, в якій вони стосуються ситуацій із належно оформленими податковими накладними. У даній справі істотне порушення вимог до реквізиту «код УКТ ЗЕД» не дозволяє прирівнювати ситуацію до таких випадків.
Із приводу завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 111 703 грн, внаслідок неправомірного включення до його складу сум ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Сімвудгруп» (ПН 42480541) з порушенням вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, а саме: не вірно зазначені основні реквізити податкової накладної «ставка податку та сума податку в цифровому значенні», «загальна сума коштів» у зв'язку з неправомірним включенням до бази оподаткування ПДВ сум понаднормового простою вагонів, то суд має вказати на таке.
Судом установлено, що позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 111 703,22 грн на підставі податкових накладних №5 від 01.12.2022 та №18 від 27.12.2022 року, зареєстрованих ТОВ «Сімвудгруп» (код ЄДРПОУ 42480541) з номенклатурою «Понаднормовий простій вагонів під вантажними операціями».
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, проаналізувавши дані баз ДПС та Єдиного реєстру податкових накладних, встановив, що ТОВ «Сімвудгруп» отримувало від АТ «Укрзалізниця» (філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень») послуги із номенклатурою «залізничні послуги», «вантажні роботи», без виділення окремих сум ПДВ за «понаднормовий простій вагонів».
В акті перевірки зроблено висновок, що кошти, які ТОВ «Сімвудгруп» сплачувало залізниці як штрафи/плату за простій, не формують базу оподаткування ПДВ, а отже, не можуть бути об'єктом оподаткування при подальшому «перекладанні» цих сум на клієнта (позивача).
Позивач, навпаки, стверджує, що: фактично придбавав комплекс транспортно-експедиторських («логістичних») послуг; сума «понаднормового простою» виступає елементом вартості такого комплексу послуг, а не неустойкою; послуги були реально надані, вагони фактично перебували під вантажними операціями, і спірні витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Вирішуючи спір в цій частині, суд відхиляє довід позивача про те, що будь-яка сума коштів, сплачена контрагенту, яка документально підтверджена та пов'язана з господарською діяльністю, автоматично є об'єктом оподаткування ПДВ і може формувати податковий кредит.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на загальну практику Верховного Суду щодо пріоритету реальності господарської операції, оскільки у даному випадку спір стосується правової природи конкретної виплати (неустойка/штраф чи плата за послугу), а не реальності факту простою вагонів.
Так, відповідно до пункту 185.1 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг. Суми штрафних санкцій (неустойки, пені) за порушення зобов'язань не є самостійною операцією з постачання.
Пункт 188.1 ПК України прямо визначає, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів, пені), 3% річних та інфляційні, отримані платником податку у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням договору. Верховний Суд у низці рішень (зокрема, постанова КАС ВС від 28.12.2023 у справі №420/4803/19) підтвердив, що такі суми не формують базу оподаткування ПДВ.
Із положень Статуту залізниць України (статті 105, 106) випливає, що плата за понаднормовий простій вагонів за своєю правовою природою є штрафною санкцією (сплатою за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо строків завантаження/розвантаження), а не оплатою окремої «послуги» як такої.
При цьому, судом встановлено, що ТОВ «Сімвудгруп» виступає посередником між АТ «Укрзалізниця» та позивачем.
Той факт, що воно «перекладає» на позивача відповідні суми простою, не змінює природи цієї суми як штрафу, а не плати за послугу.
Суд звертає увагу, що позивач не довів, що спірні суми є оплатою додаткових послуг (наприклад, фактичного зберігання вантажу, надання вагонів тощо), відмінних від штрафних санкцій, які застосував перевізник до експедитора.
У матеріалах справи відсутні належні докази того, що в договорі між позивачем і ТОВ «Сімвудгруп» відповідні платежі оформлені як винагорода за послуги, а не як компенсація штрафів.
За таких умов, сума «понаднормового простою» не є базою оподаткування ПДВ ні для «Укрзалізниці», ні для «Сімвудгруп» у відносинах з позивачем.
Нарахування ПДВ на такі суми контрагентом позивача є помилковим, а сплачений позивачем «ПДВ» за своєю юридичною природою не є податком у розумінні ПК України.
Отже, у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту з таких сум (п. 198.1, 198.6 ПК України).
За результатом розгляду спірних правовідносин у цій частині, суд доходить висновку, що контролюючий орган обґрунтовано виключив із податкового кредиту суму 111 703,22 грн, оскільки вона нарахована з платежів, які не є об'єктом оподаткування ПДВ.
З огляду на це, суд не вбачає порушення прав позивача в частині зменшення його податкового кредиту, оскільки такі суми не повинні були бути включені до нього з самого початку.
Одночасно, суд керується: п. 185.1, 188.1, 198.1, 198.6 ПК України; положення Статуту залізниць України (статті 105, 106); практикою Верховного Суду щодо виключення неустойки зі складу бази оподаткування ПДВ (наприклад, постанова КАС ВС від 28.12.2023 у справі №420/4803/19).
Водночас, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин у цій частині загальних висновків Верховного Суду щодо реальності господарських операцій як достатньої підстави для податкового кредиту, оскільки в даній справі спір стосується характеру платежу (штраф/послуга), а не заперечення самого факту надання транспортних послуг.
Щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2021 на суму 1 633 грн, яка не підтверджена податковими накладними зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд виходить із таких міркувань.
Так, судом установлено, що у декларації з ПДВ за жовтень 2020 року позивач у додатку Д5 (розділ II, табл. 2) у рядку 14 відобразив операції з ТОВ «Буд-Імперіал» на суму 17 333,34 грн (ПДВ 3 466,66 грн), які включали дві ПН: №98 від 09.10.2020 (зареєстрована 13.11.2020) на суму 8 166,67 грн (ПДВ 1 633,33 грн); №105 від 20.10.2020 (зареєстрована 13.11.2020) на суму 9 166,67 грн (ПДВ 1 833,33 грн).
Податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2021 №0/11183/0703 податковий орган визнав неправомірним включення до податкового кредиту жовтня 2020 року ПДВ за податковими накладними, зареєстрованими 13.11.2020, у т.ч. й за податковою накладною №98, та загалом зменшив суму податкового кредиту з ПДВ на 4 133,00 грн (за податковими накладними від ТОВ «Буд-Імперіал» і ТОВ «ПІ КОНСАЛТ»).
Судом установлено, що у декларації з ПДВ за листопад 2021 року позивач зменшив залишок від'ємного значення на суму 4 133 грн, що підтверджується копією декларації і додатків до неї.
Тобто спірна сума була фактично виключена з податкового кредиту за результатами попередньої перевірки.
У декларації за грудень 2021 року позивач включив до податкового кредиту суму 1 633,33 грн у рядку 31 Додатка 1, зазначивши контрагента ТОВ «Буд-Імперіал», ІПН 346261202288, період складання - «12.2021».
На підтвердження своїх позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що: мав право включити до податкового кредиту ПДВ за податковою накладною №98, зареєстровану 13.11.2020 року, у будь-якому періоді протягом 365 днів з дати її складання (п. 198.6 ПК України в редакції, чинній на той час); у жовтні 2020 року він помилково включив податкову накладну №98 до кредиту раніше, ніж дозволяє закон (до моменту реєстрації), але ця помилка виправлена за результатами ППР 2021 року - шляхом зменшення від'ємного значення; повторне включення податкової накладної №98 відбулося вже фактично при формуванні кредиту за грудень 2021 року, але в додатку була допущена описка в періоді складання (замість «10.2020» зазначено «12.2021»).
На підтвердження своєї позиції в цій частині спірних правовідносин, відповідач наполягає, що: згідно з декларацією і Д5 за жовтень 2020 року позивач уже сформував податковий кредит на підставі податкової накладної №98; податкова накладна №98 не може повторно використовуватись для формування податкового кредиту за грудень 2021 року; позивач не звертався із заявою-скаргою щодо реєстрації податкової накладної та не подавав уточнюючих декларацій у зв'язку з виявленою «опискою».
Аналізуючи наявні у матеріалах справи декларації, додатки Д5, податкове повідомлення-рішення 2021 року, суд виходить із такого.
Факт первісного включення ПДВ за податковою накладною №98 до кредиту жовтня 2020 року підтверджується декларацією за жовтень 2020 року (рядок 14 Д5).
Факт подальшого виключення спірної суми з податкового кредиту (внаслідок ППР №0/11183/0703) підтверджується: самим ППР; декларацією за листопад 2021 року, де позивач зменшив від'ємне значення на 4 133 грн.
Суд вказує на те, що відповідач, хоча й стверджує, що «по наданій податковій накладній №98 позивачем уже сформовано податковий кредит у відповідному періоді», не надав суду належних і безспірних доказів того, що станом на грудень 2021 року сума ПДВ за податковою накладною №98 не була скоригована (знята) в обліку за результатами ППР 2021 року.
Водночас, надані відповідачем до матеріалів справи витяги з інтегрованої картки платника і внутрішніх систем не спростовують логіку позивача щодо того, що спірна сума була «виведена» з кредиту раніше, а повторне включення мало характер реалізації права в межах 365-денного строку.
Допущена в додатку помилка в періоді («12.2021» замість «10.2020») не спростовує факту: наявності зареєстрованої податкової накладної №98 від 09.10.2020 року; фактичного включення саме цієї податкової накладної до складу податкового кредиту в грудні 2021 року.
При цьому, суд вказує на те, що, відповідач, маючи доступ до Єдиного реєстру податкових накладних, міг і повинен був уточнити, про яку саме податкову накладну йдеться, з огляду на ІПН постачальника, суму ПДВ та загальну суму операції, однак фактично обмежився формальним посиланням на відсутність податкової накладної за грудень 2021 року.
Суд вказує на те, що, відповідно до статті 77 КАС України, саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Водночас, щодо цієї частини спірних правовідносин: позивач надав первинні документи та декларації, які логічно пояснюють послідовність включення/виключення спірної суми ПДВ та характер допущеної описки; відповідач не надав достатніх, належних доказів того, що на момент формування кредиту за грудень 2021 року позивач уже скористався правом на податковий кредит за податковою накладною №98 і йому не зменшено цю суму податкового кредиту з ПДВ внаслідок попереднього ППР.
Отже, суд приходить до висновку, що сумнів щодо подвійного використання податкової накладної №98 не усунуто, і відповідно - не доведено факту завищення податкового кредиту на 1 633 грн.
Одночасно Верховний Суд у своїй практиці (зокрема, постанови КАС ВС від 10.07.2020 у справі №815/146/13-а, від 20.10.2020 у справі №826/10319/16) неодноразово зазначав, що формальні недоліки у заповненні декларацій чи додатків (технічні помилки), які не спростовують реальності операції та не призводять до подвійного відображення податкового кредиту, не можуть бути єдиною підставою для донарахування податкових зобов'язань.
У даному випадку податковий орган не довів, що саме мало місце подвійне відображення податкової накладної №98 у складі податкового кредиту.
Отже, суд виходить з того, що у частині, де ППР від 06.05.2025 №9853/2201-0701 збільшує грошове зобов'язання позивачеві з ПДВ на 1 633 грн та накладає штраф на 163 грн, суд вважає, що права позивача порушені, адже: податковий орган не довів факту завищення податкового кредиту; технічна помилка в періоді складання податкової накладної у додатку не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.
При цьому, суд керується п. 198.6 ПК України (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин); практикою Верховного Суду щодо технічних помилок у документах (зокрема, постанови КАС ВС від 10.07.2020 у справі №815/146/13-а, від 20.10.2020 у справі №826/10319/16).
Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення відповідача від 18.07.2025 форми «Р» № 17291/2201-0701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковим зобов'язанням в сумі 459 555,93 грн та штрафними санкціями в сумі 29 495,11 грн., то суд зазначає про таке.
Так, згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.02.2025 №412920142, ТОВ «Летичів Агро» є власником: будівлі гаража площею 1466,9 кв. м, реєстраційний №33990164, за адресою: смт Летичів, вул. Козацька, 38; будівлі гаража для комбайнів площею 1239,7 кв. м, реєстраційний №33989707, за адресою: смт Летичів, вул. Козацька, 44.
Права власності зареєстровані 24.06.2011 на підставі рішення Летичівського районного суду від 20.12.2010 у справі №2-562/10.
Відповідач, посилаючись на ДК 018-2000 та НК 018:2023, відніс ці будівлі до класу «Будівлі гаражів» (код 1242) та донарахував позивачеві податок на нерухоме майно на суму 459 555,93 грн та штраф 29 495,11 грн.
Позивач стверджує, що є сільськогосподарським товаровиробником; вказані будівлі використовуються для зберігання сільськогосподарської техніки та не здаються в оренду, лізинг чи позичку, а тому підлягають звільненню від оподаткування згідно з п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ПК України як будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд відхиляє посилання позивача на те, що фактичне використання гаражів для зберігання сільгосптехніки автоматично змінює їх клас за ДК 018-2000 на код 1271.
Так, матеріали справи (виписки з Державного реєстру речових прав, технічна документація) не містять відомостей про віднесення спірних будівель до будівель сільськогосподарського призначення (код 1271).
Позивач не надав належних доказів - документів компетентних органів (технічний паспорт з відповідною класифікацією, висновок БТІ/іншого уповноваженого органу про зміну класифікації тощо), які б підтверджували, що ці об'єкти за своєю проектною і технічною характеристикою є саме будівлями сільськогосподарського призначення, а не гаражами.
Пункт «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ПК України встановлює податкову пільгу виключно для будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) ДК 018-2000, за умови їх не передання в оренду/лізинг/позичку.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі №820/3706/17 та низці інших рішень (наприклад, постанови від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 23.07.2021 у справі №820/1632/17, від 09.05.2023 у справі №380/10802/22) сформулював правову позицію, що: застосування пільги за п. «ж» пп. 266.2.2 ПК України можливе лише за одночасної наявності двох умов: (1) статус власника як сільгосптоваровиробника; (2) віднесення об'єкта за ДК 018-2000 до класу 1271; фактичне використання будівлі в сільськогосподарській діяльності не замінює офіційної класифікації будівлі, визначеної в технічній документації та/або Державному реєстрі речових прав.
Суд ще раз звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що спірні будівлі зафіксовані в установленому порядку як «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271).
Навпаки, з ДК 018-2000 вбачається, що гаражі (наземні й підземні) та криті стоянки мають власний код 1242 та не входять до класу 1271.
Водночас, той факт, що ці будівлі використовуються для зберігання сільгосптехніки, сам по собі не змінює їх класифікацію за ДК 018-2000 та не є підставою для застосування податкової пільги.
Отже, суд виходить з того, що відповідач правомірно визначив об'єкти оподаткування та донарахував позивачеві податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 459 555,93 грн і штраф 29 495,11 грн.
Права позивача не порушені в розумінні статті 2 КАС України, оскільки обов'язок сплати податку є наслідком володіння об'єктами, які не відповідають умовам податкової пільги.
При цьому, суд виходить з положень пп. 266.1.1, 266.2.1, 266.2.2 п. «ж», 266.3.1, 266.3.3, 266.5.1 ПК України та практики Верховного Суду (зокрема постанови від 20.02.2020 у справі №820/3706/17, від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 23.07.2021 у справі №820/1632/17, від 09.05.2023 у справі №380/10802/22).
Одночасно суд не погоджується з доводами позивача щодо застосування до цих відносин підходу «функціонального призначення» будівлі як основного критерію, оскільки чинна редакція п. «ж» пп. 266.2.2 ПК України не дає підстав для ігнорування класифікації за ДК 018-2000.
Із приводу правомірності податкового повідомлення - рішення відповідача від 18.07.2025 - форми «ПС» № 17292/2201-0701 про застосування штрафу в розмірі 88 740 грн (не подання повідомлення форми 20-ОПП по 87 об'єктам), то необхідно зазначити про таке.
Із матеріалів справи вбачається, що проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Летичів Агро» протягом періоду, який підлягає перевірці, не подало повідомлення за формою №20-ОПП щодо 87 об'єктів оподаткування (28 земельних ділянок, 59 транспортних засобів).
Ці обставини підтверджуються: даними бухгалтерського обліку (рахунок 10 «Основні засоби»), актами введення в експлуатацію; додатком №1 до декларації платника єдиного податку четвертої групи («Відомості про наявність земельних ділянок»); витягами з Державного реєстру речових прав щодо прав на нерухоме майно; відсутністю у контролюючого органу відомостей за формою 20-ОПП щодо відповідних об'єктів.
Так, позивач не заперечує факт неподання 20-ОПП, але стверджує, що: п. 117.1 ПК України встановлює відповідальність саме за неподання «заяв або документів для взяття на облік / реєстрації змін місцезнаходження / внесення змін до облікових даних»; форма 20-ОПП є «повідомленням», а не «заявою» для взяття на облік (якою є форма 17-ОПП); у зв'язку з набуттям прав на транспортні засоби та земельні ділянки у межах тієї ж адміністративно-територіальної одиниці в позивача не виник обов'язок ставати на облік за неосновним місцем, а отже - і підстави для застосування штрафів за п. 117.1 ПК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд відхиляє довід позивача про те, що повідомлення за формою 20-ОПП не належить до «облікових даних» платника податку.
Зокрема, Верховний Суд у низці рішень (зокрема, постанови КАС ВС від 21.07.2020 у справі №826/14197/17, від 03.06.2021 у справі №640/7244/19, від 20.05.2021 у справі №560/3008/19, від 15.02.2022 у справі №160/2155/20, від 04.05.2022 у справі №160/12341/19, від 28.09.2022 у справі №160/3561/20, від 18.11.2022 у справі №824/1298/18-а, від 03.06.2025 у справі №200/14601/21) та, серед інших, постанові від 25.09.2025 у справі №560/17705/24 чітко зазначив, що дані форми 20-ОПП є складовою облікових даних платника, а їх неподання/несвоєчасне подання утворює склад правопорушення, передбаченого п. 117.1 ПК України.
Окрім того, пункт 63.3 ПК України покладає на платника обов'язок стати на облік за основним та неосновним місцем обліку і повідомляти контролюючий орган про всі об'єкти оподаткування або пов'язані з оподаткуванням.
Порядок обліку платників податків і зборів (затверджений наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року) у розділі VIII прямо передбачає подання форми 20-ОПП як інструменту інформування контролюючого органу про об'єкти оподаткування/об'єкти, через які провадиться діяльність.
Верховний Суд у згаданих вище постановах зазначив, що: форма 20-ОПП призначена для актуалізації даних про об'єкти оподаткування і є елементом облікових даних платника; неподання цієї форми в розумінні п. 117.1 ПК України є неподанням «документів для внесення змін до облікових даних», за що і встановлена відповідальність.
Водночас, суд вказує на те, що транспортні засоби та земельні ділянки знаходяться в межах тієї ж адміністративно-територіальної одиниці, де перебуває на основному обліку позивач, не звільняє його від обов'язку повідомити контролюючий орган за основним місцем обліку про появу нових об'єктів оподаткування.
Земельні ділянки та транспортні засоби за самою своєю природою є об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням (податок на землю, транспортний податок, акциз, єдиний податок 4-ї групи, амортизація, ПДВ тощо), незалежно від факту їх фактичного використання у господарській діяльності.
За таких обставин суд виходить з того, що контролюючий орган правомірно застосував до позивача штраф за п. 117.1 ПК України за неподання 20-ОПП.
Права позивача в цій частині не вбачаються порушеними, оскільки санкція застосована за встановлене податкове правопорушення, яке підтверджено належними доказами, а обов'язок подати 20-ОПП прямо випливає з норм ПК України та Порядку №1588.
При цьому, суд керується положеннями п. 63.3, 117.1 ПК України; Порядку №1588 (розділ VIII); практикою Верховного Суду (зокрема постанова КАС ВС від 25.09.2025 у справі №560/17705/24 та попередні постанови (№826/14197/17, №640/7244/19, №560/3008/19, №160/2155/20, №160/12341/19, №160/3561/20, №824/1298/18-а, №200/14601/21).
Отже, суд не погоджується з формальним підходом позивача щодо відмежування «заяви» (17-ОПП) і «повідомлення» (20-ОПП), оскільки п. 117.1 ПК України охоплює неподання як заяв, так і документів для внесення змін до облікових даних, до яких належить 20-ОПП.
Інші доводи сторін не змінюють висновків суду за результатом розгляду цієї справи, які викладені вище.
Також щодо інших доводів сторін, то суд зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" частково довело позовні вимоги, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено того, що він діяв у межах наданих йому повноважень та з урахуванням положень законодавства України, а тому, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково, а саме:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Р» від 06.05.2025 № 9853/2201-0701 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за податковими зобов'язаннями - у розмірі 1 633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 163 (сто шістдесят три) грн., щодо завищення податкового кредиту за грудень 2021 року на суму 1 633 грн., у зв'язку з віднесенням до його складу сум податку на додану вартість за податковою накладною Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імперіал» № 98 від 09.10.2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
За ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" підлягають понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 (тринадцять) грн 02 копійки.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Р» від 06.05.2025 № 9853/2201-0701 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за податковими зобов'язаннями - у розмірі 1 633 (одна тисяча шістсот тридцять три) грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 163 (сто шістдесят три) грн., щодо завищення податкового кредиту за грудень 2021 року на суму 1 633 грн., у зв'язку з віднесенням до його складу сум податку на додану вартість за податковою накладною Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імперіал» № 98 від 09.10.2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 (тринадцять) грн 02 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене і підписане 09 грудня 2025 року
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" (вул. Козацька, 36,с-ще Летичів,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31500 , код ЄДРПОУ - 34978673)
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя Є.В. Печений