Справа № 560/5720/25
іменем України
09 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , як члену сім'ї померлого під час проходження військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 , посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби», на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 № 379;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 , як члену сім'ї померлого під час проходження військової служби військовослужбовця ОСОБА_2 , посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» від 28.05.1993 № 379.
В обґрунтування позовним вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у видачі позивачу посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» з посиланням на те, що посвідчення не видається, коли військовослужбовець помер внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Смерть ОСОБА_2 настала під час проходження ним військової служби, що підтверджується доданими до позовної заяви документами. При цьому, жодним документом не встановлено причинного зв'язку між наявністю етилового (винного) алкоголю в крові ОСОБА_2 та настанням його смерті.
Відповідач правом подати відзив не скористався, а тому, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.12.1990 Коричинецькою сільською радою Деражнянського району, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 05.02.2024 Вовковинецькою селищною радою, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з даними лікарського свідоцтва про смерть №209 від 30.01.2024 причиною смерті ОСОБА_2 є поєднана травма голови та тулуба. Смерть настала внаслідок нещасного випадку. Пішохід травмований потягом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав позивачу (вих. №31367 від 31.01.2024) сповіщення сім'ї №13/1 від 31.01.2024 про те, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В витязі з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №1387 від 02.05.2024 зазначено: ""Поєднана травма голови та тулуба. Пішохід травмований потягом", яку одержав 29.01.2024 року старший солдат ОСОБА_2 , 1990 року народження, під час проходження військової служби, що підтверджено наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 10.02.2024 року №74, послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №209, виданим 30.01.2024 року Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 05.02.2024 року Вовковинецькою селищною радою.
Травма, одержана в результаті нещасного випадку (транспортна подія на залізничному транспорті), яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби".
У постанові про закриття кримінального провадження від 12.03.2024 зазначено, що проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_2 , відповідно до висновку експерта №84 від 29.02.2024: причиною смерті ОСОБА_2 є поєднана травма голови та хребта. Під час судової експертизи зразка крові трупа ОСОБА_2 виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в концентрації - 2,15%, що може відповідати середній степені алкогольного сп'яніння в момент настання смерті. Зазначено, що смерть настала без втручання сторонніх осіб і є нещасним випадком, який наступив внаслідок необережних дій самого померлого.
За результатами розгляду звернення щодо видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби, матері померлого ОСОБА_2 , листом відповідача від 06.12.2024 №3/7079 повідомлено, що згідно порядку видачі посвідчень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379, посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець (помер) внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Згідно висновку експерта Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи №237 від 06.02.2024, при судово-токсикологічній експертизі зразка крові померлого виявлено наявність етилового (винного) алкоголю.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 2 статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Нормами частини 3 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до частини 6 статті 18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Порядок роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби та членів сімей військовослужбовців, які померли, загинули або пропали безвісти чи безвісно відсутні (далі - члени сімей померлих військовослужбовців), здійснюється відповідно до Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937 (далі - Інструкція №937).
Пункт 4.16 розділу IV Інструкції №937 визначає, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім'ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Згідно з частиною 13 статті 14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2 - 4 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 (далі - Порядок №379), посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Зі змісту викладених норм законодавства слідує, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому, Порядок №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
Згідно з пунктом 5 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:
територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;
уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку №379 у заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65 - 70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім'ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв'язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з пунктом 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
З огляду на викладене, положення Закону №2011-XII, Порядку №379 не поширюються, зокрема, на членів сім'ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до даних лікарського свідоцтва про смерть №209 від 30.01.2024, причиною смерті ОСОБА_2 є поєднана травма голови та тулуба. Смерть настала внаслідок нещасного випадку - пішохід травмований потягом.
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №1387 від 02.05.2024:"Поєднана травма голови та тулуба. Пішохід травмований потягом", яку одержав 29.01.2024 року старший солдат ОСОБА_2 , 1990 року народження, під час проходження військової служби, що підтверджено наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 10.02.2024 року №74, послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №209, виданим 30.01.2024 року Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 05.02.2024 року Вовковинецькою селищною радою.
Травма, одержана в результаті нещасного випадку (транспортна подія на залізничному транспорті), яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби".
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Відповідно до пункту 21.30 розділу І Положення №402 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
Тобто військово-лікарська комісія встановлює причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.
Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження скасування чи внесення змін до рішення військово-лікарської комісії, яке оформлено протоколом засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії №1387 від 02.05.2024.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача в листі від 06.12.2024 №3/7079 на те, що на момент смерті військовослужбовець ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, тобто, смерть військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
Тобто відповідачем не доведений факт вчинення військовослужбовцем кримінального чи адміністративного правопорушення або факт вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Як наслідок, доводи відповідача, викладені в листі від 06.12.2024 №3/7079, є безпідставними.
Враховуючи викладене, відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону №2011-XII на позивача поширюється дія вказаного закону, а тому, наявні підстави для встановлення ОСОБА_1 статусу «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видачі відповідного посвідчення.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу "Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" та видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 статус «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» та видати відповідне посвідчення, форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк