Справа № 420/21653/25
09 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33; код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному розмірі та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33; код ЄДРПОУ 00034074), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період липня 2023 року по січень 2024 року, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення;
зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період липня 2023 року по січень 2024 року, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення;
визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2023 року по січень 2024 року;
зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період липня 2023 року по січень 2024 року;
визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, щодо направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області грошовий атестат ОСОБА_1 та довідку про загальну суму основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з зазначенням додаткових видів грошового забезпечення враховуючи підвищену виплату додаткової винагороди (100000,00 грн. та 30000,00 грн.) та індексації у період з липня 2023 року по січень 2024 року;
зобов'язати Службу безпеки України направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлений грошовий атестат, щодо ОСОБА_1 , що складався при звільненні позивача з військової служби, включивши до нього додаткові види грошового забезпечення: надбавку за особливості проходження служби 100% надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, доплата військовослужбовцям, які постійно співробітничають з особами на конференційній основі 20%, премію 585% за квітень 2025 року, при обчисленні посадового окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та довідку про загальну суму основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 відобразивши в ній період з липня 2023 року по січень 2024 року служби, та суму індексації грошового забезпечення за цей період, додаткових видів грошового забезпечення враховуючи підвищену виплату додаткової винагороди (100000,00 грн. та 30000,00 грн.) одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 07.07.2025 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом із відповідними доказами.
11.07.2025 року (вх. № ЕС/70758/25) позивач надав до суду заяву на виконання ухвали суду, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 18.07.2025 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
22.09.2025 року (вх. №ЕС/98451/25) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.04.2025 року відповідно до Положення про проходження військової Служби військовослужбовцями Служби безпеки України звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом « 6» п. 61 та підпунктом «ж» (у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини п'ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 , виключивши його зі списків особового складу з урахуванням часу на здавання посади з 17.04.2025 року, про що свідчить витяг за наказу №535-ОС/дек від 17.04.2025 року.
Однак, під час проходження служби та звільнення не у повному обсязі проведено грошові виплати, право на які набуто у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби та звільнення з неї, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, 17.04.2025 року відповідно до Положення про проходження військової Служби військовослужбовцями Служби безпеки України звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом « 6» п. 61 та підпунктом «ж» (у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини п'ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 , виключивши його зі списків особового складу з урахуванням часу на здавання посади з 17.04.2025 року, про що свідчить витяг за наказу №535-ОС/дек від 17.04.2025 року.
Однак, під час проходження служби та звільнення не у повному обсязі проведено грошові виплати, право на які набуто у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби та звільнення з неї, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання СБУ нарахувати тa виплатити йому грошове забезпечення за період з липня 2023 року по січень 2024 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також індексацію грошового забезпечення за вказаний період суд зазначає наступне.
Правовідносини з питань зарахування військовослужбовців СБУ в розпорядження начальників (командирів) регламентовано, зокрема, пунктом 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262; далі Положення № 1262) та пунктами 4.9 - 4.15 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затверджена наказом СБУ від 14.10.2008 № 772, зареєстрованим у Мін'юсті України 31.12.2008 за № 1323/16014; далі - Інструкція № 772).
Так, пунктом 48 Положення № 1262 визначені підстави для зарахування військовослужбовців СБУ у розпорядження начальників (командирів).
Військовослужбовці СБУ звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади.
Зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення № 1262) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади (пункт 4.9 Інструкції № 772).
Підпунктом “б» пункту 48 Положення № 1262 установлено, що зарахування військовослужбовців СБУ у розпорядження відповідних начальників здійснюється у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою СБУ управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності) - до 3 місяців.
Відповідно до пункту 48 Положення № 1262 час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустках, передбачених пунктом 53 цього Положення, а також період служби в умовах воєнного стану для військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також здійснюють бойові (спеціальні) завдання, у період здійснення зазначених заходів (завдань), із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників виключається.
Наказом Голови СБУ від 21.04.2023 № 506-ОС/дск ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку був зарахований у розпорядження начальника Департаменту військової контррозвідки СБУ за підпунктом “б» (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) пункту 48 Положення № 1262 за посадою начальника відділу зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок та преміювання з 21.04.2023 до 20.07.2023 та наказом Департаменту військової контррозвідки СБУ від 23.01.2024 № 12-ОС/дск позивач призначений на посаду.
Таким чином, у період з 21.04.2023 по 22.01.2024 ОСОБА_1 перебував у розпорядженні начальника Департаменту військової контррозвідки СБУ, тобто проходив військову службу без призначення на конкретну посаду.
Згідно зі ст. 18 Закону України “Про Службу безпеки України» фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення СБУ здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (пункт 3 статті 9 Закону 2011-ХІІ).
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
На виконання Постанови № 704 у СБУ розроблена та видана Інструкція про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України (затверджена наказом Центрального управління СБУ від 10.04.2018 № 515/ДСК і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за № 512/31964; далі - Інструкція № 515/ДСК), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення і виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям СБУ, в тому числі і за час перебування їх у розпорядженні.
Так, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється на підставі наказів по особовому складу органів, підрозділів, закладів та установ СБУ, що готуються підрозділами кадрового забезпечення та погоджуються з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами (пункт 1 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ ДСК).
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом “в», “д», “з» пункту 48 Положення № 1262, зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, з урахуванням їх продовження у встановленому порядку.
Абзацом третім пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК передбачено, що після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених підпунктами “а», “б», “г», “ґ», “е», “є», “и» пункту 48 Положення № 1262 (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках, передбачених підпунктом “в» пункту 48 Положення № 1262, - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішеннями Голови СБУ на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.
У разі прийняття Головою СБУ рішення про виплату грошового забезпечення воно виплачується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по особовому складу (абзац четвертий пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК).
Крім того, слід вказати, що не відповідають дійсності твердження позивача про невиплату йому грошового забезпечення у липні 2023 року та січні 2024 року. Такі твердження спростовуються довідкою Фінансово-економічного управління СБУ від 24.07.2025 № 21/2-2355 , що додається.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період липня 2023 року по січень 2024 року, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Постанова № 704 вступила в дію01 березня 2018 року, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної індексації та індексації-різниці.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Відтак, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як вже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21.
Як встановлено судом, позивач з липня 2023 року по січень 2024 року проходив військову службу у Службі безпеки України, тобто станом на березень 2018 року позивач не проходив військову службу, та відповідно права на індексацію грошового забезпечення в березні 2018 року не мав, що не заперечується й самим позивачем.
Враховуючи положення абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 та фактичні обставини спірних правовідносин, позивач не набув права на отримання індексації-різниці, оскільки індексація йому у місяці підвищення доходу (у березні 2018 року) не виплачувалась, а отже відсутня сума індексації для розрахунку індексації-різниці.
На момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року, згідно із постановою Кабінету Міністрів України №704, позивач не проходив військову службу та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року та дослідити перевищення розміру підвищення доходу суми можливої індексації, оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми грошового забезпечення позивача (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.
Крім того, застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
На підставі викладеного, оскільки законодавчого підвищення посадового окладу позивача протягом спірного періоду не відбулося (останнє підвищення для військовослужбовців було на підставі постанови №704 з 01.03.2018, коли позивач ще не проходив службу), а тому правові підстави для нарахування та виплати йому індексації-різниці, про яку йдеться в абзацах 4-6 пункту 5 Порядку №1078, відсутні.
Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078, для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
За таких обставин, суд вважає, що позивач не набув права на отримання індексації-різниці, оскільки за спірні періоди проходження служби (за період липня 2023 року по січень 2024 року) не мало місце підвищення постійних складових грошового забезпечення військовослужбовців, а тому у відповідача не виникло обов'язку порівнювати суму підвищення доходу з нарахованою за цей місяць позивачеві індексацією.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, яка застосовується з 01.10.2020 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема від 30 серпня 2017 року № 704, а саме примітки до додатка 1 викладено в такій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.».
Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції: « 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «генерал-полковник», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «старший прапорщик», «старший мічман», «прапорщик», «мічман», «старшина», «головний корабельний старшина», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.»
Разом з цим, примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Щодо решти позовних вимог, суд зазначає, що Порядок використання грошового атестату в Службі безпеки України визначено розділом VI Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 № 515/ДСК (далі - Інструкція №515/ДСК).
Так, пунктом 1 розділу VI Інструкції № 515/ДСК встановлено, що грошовий атестат видається військовослужбовцю: у всіх випадках переміщення з одного органу, підрозділу, закладу та установи СБ України в інший орган, підрозділ, заклад та установу СБ України, в т.ч. при направленні на навчання; при переведенні для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України, інших військових формувань та державних органів.
Пунктом 2 цього ж розділу Інструкції № 515/ДСК визначено, що військовослужбовцям, звільненим з військової служби, яким призначено пенсію, а особам офіцерського складу незалежно від призначення пенсії грошовий атестат не видається.
Після оформлення грошовий атестат надсилається підрозділам кадрового забезпечення, які його разом з іншими документами надсилають до відповідного регіонального органу СБ України за місцем проживання звільненої для нарахування пенсії або виплати окладу за військовим званням протягом одного року з дня, наступного за днем звільнення.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) (в редакції постанови КМУ № 43 від 20.01.2023, чинній у спірний період), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 вказаної постанови встановлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Питання здійснення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям СБУ у спірний період регламентувалися Порядком здійснення деяких виплат військовослужбовцям Служби безпеки України під час дії воєнного стану, затвердженим наказом ЦУ СБУ від 31.01.2023 № 37, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.02.2023 за№ 205/39261 (далі - Порядок № 37).
Згідно пункту 1 розділу II Порядку №37, Військовослужбовцям, які на період дії воєнного стану здійснюють оперативно-службову діяльність щодо забезпечення державної безпеки, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів,- розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Водночас, відповідно до абзацу 15 пункту 6 розділу II Порядку № 37, додаткова винагорода також не виплачується військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (керівників), крім тих, які: беруть участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів, визначених у пункті 3 розділу І цього Порядку, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів; захоплені у полон або заручниками, інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні; залучені до складу тимчасових оперативних груп з протидії розвідувально-підривній діяльності спецслужб іноземних держав проти України.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 було внесено зміни до постанови КМУ № 168, які згідно п. 3 постанови КМУ № 836 у частині виплати додаткової винагороди застосовуються з 01.06.2023.
Так, починаючи з 01.06.2023, військовослужбовців Служби безпеки було виключено з визначеного пунктом 1 Постанови №168 переліку осіб, яким на період воєнного стану виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Відповідно до абз. 4 пункту 1-1 постанови КМУ № 168 у новій редакції, виплата такої винагороди в розмірі до 30000 гривень передбачена військовослужбовцям СБУ за умови виконання ними бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, пропорційно часу виконання таких завдань.
Питання здійснення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям СБУ з 01.06.2023 і по теперішній час регламентовано Порядком виплати військовослужбовцям Служби безпеки України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, затвердженим наказом ЦУ СБУ від 05.09.2023 № 357 (далі Порядок №357).
Наказом ЦУ СБУ від 05.09.2023 № 357 визнано таким, що втратив чинність, наказ Центрального управління Служби безпеки України від 31 січня 2023 року № 37 «Про затвердження Порядку здійснення деяких виплат військовослужбовцям Служби безпеки України під час дії воєнного стану», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01 лютого 2023 року за № 205/39261 (зі змінами) (пункт 1 наказу) та визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 червня 2023 року (пункт 5 наказу).
Згідно з п. 2 розділу II Порядку № 357, додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому, згідно із зазначеною нормою Закону № 2262-ХІІ індексація грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, і додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, під час дії воєнного стану не враховуються при обчисленні пенсії.
Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для зобов'язання СБУ направити до ГУ ПФУ в Одеській області оновлений грошовий атестат, включивши до нього відповідні види грошового забезпечення, а також довідку про загальну суму грошового забезпечення, відобразивши період з липня 2023 року по січень 2024 року служби та суму індексації грошового забезпечення за цей період, додаткові види грошового забезпечення, враховуючи підвищену виплату додаткової винагороди (100 000 грн. і 30 000 грн.), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33; код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному розмірі та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.