09 грудня 2025 р. № 400/3906/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачаМіністерства культури України, ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета споруНаціональний природний парк «Бузький Гард», , Кабінет Міністрів України, , Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
За участю:
позивача ОСОБА_1
представниці відповідача Олексієнко Валентини Миколаївни
представниці Кабінету Міністрів України Шаповал Юлії Євгенівни
01 червня 2021 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», Національний природний парк «Бузький Гард», про:
1) визнання протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України, яка полягає у:
нездійсненні контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини по відношенню до Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького, починаючи з 03.09.2009 по теперішній час;
непризначення відповідних охоронних заходів внаслідок руйнування та пошкодження Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького, внаслідок здійснення будівництва Ташлицької ГАЕС та підняття підпірного рівня Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки + 16 метрів та планування його підняття до позначки + 20,7 метрів ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ»;
у щорічному незвітуванні, починаючи з 03.09.2009, перед Кабінетом Міністрів України та громадськістю про стан збереженості Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького;
непритягнутті жодної особи до відповідальності за порушення законодавства про охорону культурної спадщини за знищення Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького;
нездійсненні жодних дій щодо спуску води в Олександрівському водосховищі на р. Південний Буг до рівня 8,00 метрів з метою відновлення Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького;
невиданні розпорядження та приписів заборони та припинення робіт ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС», якого подав 17.04.2018 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Повідомлення про діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, а саме: завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки + 20,7 м, внаслідок чого в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля відкрито реєстраційну справу та присвоєно їй програмними засобами ведення Реєстру реєстраційного номера справи про оцінку впливу на довкілля планової діяльності під номером 2018416564;
2) зобов'язання Міністерства культури та інформаційної політики України:
здійснити контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини по відношенню до Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького;
призначити відповідні охоронні заходи внаслідок руйнування та пошкодження Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького, внаслідок здійснення будівництва Ташлицької ГАЕС та підняття підпірного рівня Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки + 16 метрів та планування його підняття до позначки + 20,7 метрів ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ»;
відзвітувати, починаючи з 03.09.2009, перед Кабінетом Міністрів України та громадськістю про стан збереження Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького;
здійснити дії щодо спуску води в Олександрівському водосховищі на р. Південний Буг до рівня 8,00 метрів з метою відновлення Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького;
видати розпорядження та приписи заборони та припинення робіт ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС», якого подав 17.04.2018 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Повідомлення про діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, а саме: завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки + 20,7 м, внаслідок чого в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля відкрито реєстраційну справу та присвоєно їй програмними засобами ведення Реєстру реєстраційного номера справи про оцінку впливу на довкілля планової діяльності під номером 2018416564.
14.06.2021 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, позовні вимоги в якій залишились незмінними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Олександрівське водосховище побудовано на річці Південний Буг і входить до складу Південноукраїнського енергокомплексу як нижня водойма Ташлицької гідроакумулюючої електростанції (далі - Ташлицька ГАЕС). Проект гідроенергетичних об'єктів Южноукраїнського енергокомплексу розроблено інститутом «Укргідропроект», затвердженого наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 11.06.1981 № 73пс. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.1991 № 258 «Про перелік об'єктів, на будівництво, яких запроваджується мораторій на період проведення надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану» будівництво Ташлицької ГАЕС у 1991 році було зупинено. 24.11.1999 був уведений в експлуатацію пусковий комплекс Олександрівскої гідроелектростанції (далі - Олександрівська ГЕС) при існуючій відмітці водосховища + 8 метрів. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2002 № 342-р затверджено Титул будови Ташлицької ГАЕС, а саме: завершення будівництва Ташлицької ГАЕС м. Южноукраїнськ Миколаївської області з терміном будівництва 1980-2008 роки. Відповідно до Указу Президента України від 30.04.2009 № 279/2009 створено національний природний парк «Бузький Гард». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкти культурної спадщини національного значення. На території Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького знаходиться Олександрівське водосховище і 4 земельні ділянки, які перебувають на праві постійного користування в ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ». При будівництві Ташлицької ГАЕС підвищився рівень Олександрівського водосховища на річці Південний Буг з 8,0 м до 14,7 м, з 14,7 м до 16,0 м, що призвело до майже знищення Історичного ландшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького. Крім цього, ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» планує підвищити рівень Олександрівського водосховища з 16,0 м до 20,7 м, що призведе до знищення Об'єкта культурної спадщини національного значення Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького. На переконання позивача, внаслідок протиправної бездіяльності Міністерства культури та інформаційної політики України знищення Об'єкт культурної спадщини національного значення Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького може бути знищений.
У відзиві на позовну заяву від 13.07.2025 № 7992/27.4 Міністерство культури та інформаційної політики заперечило проти позову і просило в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що згідно з класифікацією об'єктів культурної спадщини пам'ятка національного значення «Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького», який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, не є комплексом пам'яток. Видання розпоряджень власнику пам'ятки про зміну виду або способу її використання, проведення робіт з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфіакції, ремонту та пристосування, або зупинення будівництва та експлуатації Ташлицької ГАЕС не належить до повноважень відповідача, оскільки не відбувається безпосередньої в межах території пам'ятки або в зоні її охорони. Крім того, оцінка впливу Ташлицької ГАЕС та підняття підпірного рівня Олександрівського водосховища не може бути проведена посадовими особами Міністерства культури та інформаційної політики згідно з їх посадовими обов'язками. Відповідач звернув увагу на те, що Будівництво гідроенергетичних об'єктів почалось в 1981 році до занесення пам'ятки до вищевказаного Реєстру. Також, на переконання відповідача, позивач не навів доказів і фактів, які б підтверджували дійсне порушення його прав з боку відповідача, а викладені в позові вимоги є необґрунтованими.
20.07.2021 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшли пояснення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» від 14.07.2021 № 32/836, в яких зазначено, що у випадку підвищення Олександрівського водосховища до нормального підпірного рівня (далі - НПР) 20,70 м, підлягають відведенню під «хвостову» частину всього 26,44 га, із них 16,7265 га землі вже під водою. У загальній площі національного природного парку «Бузький Гард» 6138,13 га питома вага земель, що підлягають затопленню, становить всього 0,16 %. Таким чином, говорити про загрозу втрати культурної спадщини не є коректним. В той же самий час, управління культури Державної інспекції з охорони пам'яток культури в Миколаївській області щодо острова Клепаний (Гардовий) листом від 06.12.2005 № 165 повідомило наступне: «До Державного реєстру нерухомих пам'яток історії і культури ні територія острова Клепаний, ні територія острова Великий, ні прилеглі території з порогами, які знаходяться на р. Південний Буг біля м. Южноукраїнськ не включені». Координати «Істроритчного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорізького» згідно з листом Українського державного інституту культурної спадщини від 07.07.2017 № 26-2 на місцевості не визначалися. В науковій довідці «Локалізація та історико-природне значення островів Клепаний та Великий», наданій Миколаївським краєзнавчим музеєм, зазначено, що внаслідок підняття рівня Олександрівського водосховища острів Клепаний (Гардовий) опинився на дві третини під водою, а його надводна частина втратила свій культурний шар внаслідок сезонних кригоходів. Таким чином, його повне затоплення не нанесе збитків культурно-історичному надбанню України.
У поясненнях від 16.09.2025 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» повідомило, що його позиція викладена у поясненнях від 14.07.2021 № 32/836.
Представник Кабінету Міністрів України у поясненнях від 09.12.2021 № 31096/15.1-13 та від 11.09.2025 вказав на те, що в межах території Національного природного парку «Бузький Гард» знаходиться об'єкт культурної спадщини національного значення «Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького, Олександрівське водосховище, які мають особливий статус та режим охорони території. Питання затоплення частини Національного природного парку «Бузький Гард» у разі підняття води в Олександрівському водосховищі потребує додаткового окремого вивчення поряд із проведенням необхідних експертиз, досліджень фахівцями, з метою надання висновків про наявність / відсутність дійсної загрози щодо втрати об'єктів культурної спадщини, які на момент подачі позову не проводились. Виходячи з фактичних обставин справи, протягом тривалого періоду (починаючи з 03.09.2009 по теперішній час) відсутня інформація щодо здійснення заходів відповідачем, спрямованих на збереження пам'ятки ландшафту, що передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини». Міністерство культури та інформаційної політики (Міністерство культури та стратегічних комунікацій України) має окремі повноваження у сфері охорони культурної спадщини щодо оголошення топографічно визначених територій або водних об'єктів, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями, встановлення режиму використання пам'яток національного значення, їх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.
Міністерство культури та інформаційної політики України подало до Миколаївського окружного адміністративного суд письмові пояснення від 25.01.2022 № 806/27.4, в яких закцентувало увагу на тому, що територія пам'ятки «Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького» перебуває у державній власності та знаходиться у користуванні Констянтинівської, Богаднівської та Южноукраїнскої територіальних громад, ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» та регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя». І саме на них, як на власників, статтею 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» покладено обов'язок утримувати вказану пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкоджень, руйнування або знищення. Видання розпоряджень власнику пам'ятки про зміну виду або способу її використання, проведення робіт з її консервації, ремонту, або зупинення будівництва та експлуатації Ташлицької ГАЕС не належить до повноважень відповідача, оскільки не відбувається в межах безпосередньої території пам'ятки або в зоні її охорони. Крім цього, у відповідача відсутня інформація щодо укладення охоронних договорів на пам'ятку національного значення «Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького».
У додаткових поясненнях від 28.06.2025 позивач звернув увагу на те, що всупереч висновкам державної екологічної експертизи від 30.04.1998 № 9/2-1/2-3-430 Кабінет Міністрів України, як замовник державної екологічної експертизи, не забезпечив її доопрацювання відповідно до вимог цього висновку і своєчасно не передав матеріали на додаткову державну екологічну експертизу. Він наполягав також на тому, що жодна стратегічна мета не може бути реалізована всупереч Конституції України, зокрема частини другої статті 66. На його переконання, в процесі будівництва Ташлицької ГАЕС були масові фальсифікації досліджень та надано неправдиву інформацію щодо «Історичного ландшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького», що підтверджується різними науковими публікаціями.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
04.06.2021 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та про надання позивачу десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду:
заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом та докази поважності причин його пропуску;
уточнену позовну заяву, в якій викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначити докази, що підтверджують вказані обставини; викласти обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача як фізичної особи.
13.06.2021 позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, а 14.06.2021 - уточнену позовну заяву, в якій предмет і підстави позову залишились незмінними.
18.06.2021 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду:
заяву від 30.09.2021 про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ;
клопотання від 01.10.2021 про призначення судової історико-археологічної експертизи, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України;
клопотання від 01.10.2021 про розгляд адміністративної справи № 400/3906/21 у порядку загального позовного провадження.
01.10.2021 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про задоволення клопотання позивача від 01.10.2021 про розгляд справи за правилами загального провадження.
Позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду:
клопотання від 24.10.2021 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Кабінету Міністрів України;
заяву від 24.10.2021 про виклик у судове засідання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ;
клопотання від 25.10.2021 про витребування в Українського державного інституту культурної спадщини Паспорт пам'ятки «Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького» і в Інституту археології Національної академії наук України Звіт про дослідження пам'ятки ландшафту, історії, археології «Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького».
25.10.2021 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвали:
про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України;
про відмову у задоволенні клопотань позивача від 01.10.2021 і від 25.10.2021 про виклик свідків;
про задоволення клопотання позивача від 25.10.2025 про витребування доказів та про витребування вищезазначених доказів в Українського державного інституту культурної спадщини і в Інституту археології Національної академії наук України.
Український державний інститут культурної спадщини листом від 08.11.2021 № 01-50/20 надав суду витребуваний в нього доказ.
Натомість Інститут археології Національної академії наук листом від 11.11.2021 № 125/01-16-816 не надав витребувані докази у зв'язку з величезним обсягом витребуваних матеріалів (2634 аркушів) та брак відповідного матеріального забезпечення установи.
26.01.2022 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, яке ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 задоволено (протокол судового засідання в режимі конференції від 27.01.2022 № 560519.
24.02.2022 позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до його демобілізації з лав Збройних Сил України.
12.08.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі № 400/3906/21 до завершення воєнного стану на території України.
26.03.2025 позивач подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі, яке ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 задоволено, а провадження у справі № 400/3906/21 поновлено.
05.05.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява про заміну Міністерства культури та інформаційної політики, а також ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» їх правонаступниками.
02.06.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про заміну:
назви відповідача Міністерство культури та інформаційної політики України на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України;
третьої особи ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» на його правонаступника АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ».
Відповідно до наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 № 85-к суддю ОСОБА_7 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв'язку зі звільненням його на підставі рішенням Вищої ради правосуддя від 08.07.2025 № 1419/15-25 у відставку.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 № 228/02-10 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/3906/21» було здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.
03.09.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття адміністративної справи № 400/3906/21 до свого провадження, про її розгляд спочатку за правилами загального позовного провадження та про призначення підготовчого засідання на 14.10.2025.
14.10.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача від 13.10.2025 про відкладення розгляду справи, яке ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 задоволено, а підготовче засідання відкладено на 07.11.2025.
У підготовчому засіданні 07.11.2025 представниця відповідача заявила клопотання про заміну назви відповідача.
07.11.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про заміну назви відповідача Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на Міністерство культури України (протокол судового засідання в режимі конференції від 07.11.2025 № 5413635).
08.12.2025 позивач подав до суду клопотання про долучення доказів, у задоволені якого ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 відмовлено (протокол судового засідання в режимі конференції від 09.12.2025 № 5590601).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Розглянувши заяви сторін по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Олександрівське водосховище побудовано на річці Південний Буг і входить до складу Південноукраїнського енергокомплексу як нижня водойма Ташлицької гідроакумулюючої електростанції (далі - Ташлицька ГАЕС).
Проект гідроенергетичних об'єктів Южноукраїнського енергокомплексу розроблено інститутом «Укргідропроект», затвердженого наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 11.06.1981 № 73пс.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.1991 № 258 «Про перелік об'єктів, на будівництво, яких запроваджується мораторій на період проведення надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану» будівництво Ташлицької ГАЕС у 1991 році було зупинено.
Рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів від 18.03.1994 № 27 був створений регіональний ландшафтний парк «Грантіно-степове Побужжя», територія якого пізніше була поширена на земельні ділянки Олександрівської селищної ради, Южноукраїнської міської ради, Вознесенського держлісгоспу, водного фонду тощо. 24.11.1999 був уведений в експлуатацію пусковий комплекс Олександрівської гідроелектростанції (далі - Олександрівська ГЕС) при існуючій відмітці водосховища + 8 метрів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2002 № 342-р затверджено Титул будови Ташлицької ГАЕС, а саме: завершення будівництва Ташлицької ГАЕС м. Южноукраїнськ Миколаївської області з терміном будівництва 1980-2008 роки.
Згідно з рішенням Миколаївської обласної ради від 06.07.2006 № 10 виключено зі складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» земельні ділянки загальною площею 27,7218 га для розміщення хвостової частини Олександрівського водосховища згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 № 841 «Перелік земельних ділянок, що надаються у постійне користування ДП НАЕК «Енергоатом» зі зміною цільового призначення».
Вказане рішення Миколаївської обласної ради постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.01.2007 у справі № 2-а-5-615/07/1423, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, визнано незаконним і скасовано.
Крім цього, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2010 у справі № 2а-9770/10/2670, яке залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного Суду від 29.11.2011, було визнано протиправною і скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 № 841.
Відповідно до Указу Президента України від 30.04.2009 № 279/2009 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард» на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області створено національний природний парк «Бузький Гард» і підпорядковано його Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як об'єкт культурної спадщини національного значення.
У Паспорті пам'ятки «Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького» (2006 рік) зазначено, що Історичному ландшафтному центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького охоронний номер не присвоєно, територія пам'ятки перебуває у державній власності, користувачами земель є територіальні громади с-ща Костянтинівка Арбузинського району, с. Богданівка Доманівського району та м. Южноукраїнськ Миколаївської області, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а також регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя».
Відповідно до листа Українського державного інституту культурної спадщини від 07.07.2017 № 26-2 координати Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорізького на місцевості не визначалися.
На аркуші 120 Звіту з оцінки впливу на довкілля проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів №№ 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки + 20,7 м» зазначено, що у зв'язку з підняттям відмітки НПР Олександрівського водосховища з 16,00 м до 20,70 м проектом передбачені археологічні дослідження 4 стратифікованих поселень, які є об'єктами культурної спадщини, знаходяться на обліку й взяті під охорону відповідними документами. Всі перелічені об'єкти входять до Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорізького, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток культурної спадщини України національного значення.
Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 09.05.2025 № 944 «Про відмову у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля» відмовлено у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. Введення гідроагрегатів № 3-6 (з підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки + 16,9 м».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежне виконання ним своїх повноважень з охорони об'єкта культурної спадщини національного значення Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної плати, органів місцевого самоврядування, посадових і службових обов'язків.
У рішенні від 25.12.1997 № 9-зп Конституційний Суд України встановив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийняті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді (абзац перший пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп).
Згідно з абзацом першим частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Основного Закону України культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Культура - сукупність матеріального і духовного надбання певної людської спільноти (етносу, нації), нагромадженого, закріпленого і збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурну спадщину, культурні цінності, науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про культуру»).
Абзацами сьомим і дев'ятим частини першої статті 6 Закону України «Про культуру» встановлено, що громадяни мають право на:
збереження, розвиток, пропагування культурної, мовної самобутності, традицій, звичаїв та обрядів;
доступ до культурних цінностей, культурної спадщини і культурних благ.
Таким чином, громадяни, які вважають, що рішенням, дією або бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушуються його права на збереження культурної самобутності, доступу до культурних цінностей, культурної спадщини і культурних благ, май право оскаржити такі рішення, дії або бездіяльність в порядку адміністративного судочинства.
Однією з підстав позову позивач вказав те, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача при подальшому будівництві Ташлицької ГАЕС існує загроза затоплення Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького.
З наведеного слідує, що внаслідок такої бездіяльності відповідача порушуються його право на збереження культурної самобутності та доступу до культурних цінностей, культурної спадщини і культурних благ.
Відтак він мав право звернутися до адміністративного суду з цим позовом.
Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.
Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (статті 66 Конституції України).
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 4 Закону України «Про культуру» пріоритетами державної політики у сфері культури є охорона культурної спадщини та культурних цінностей, збереження, відтворення та охорона традиційного характеру середовища.
Абзацами другим, третім і шостим статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на національні природні парки покладається виконання таких основних завдань збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів.
Отже, у межах національних природних парків можуть розміщуватися об'єкти культурної спадщини.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам'ятки - це територія, історично і топографічно пов'язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам'ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам'ятки.
Межі та режими використання території пам'ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам'ятки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам'яток національного значення (абзаци перший і другий частини третьої статті 141 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Відповідно до частини другої статті 141 Закону України «Про охорону культурної спадщини» режим використання території пам'ятки встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель). Будь-яка діяльність у межах території пам'ятки має здійснюватися з дотриманням режиму використання пам'ятки, у тому числі всіх обмежень у використанні земель, зокрема у сфері забудови.
Частиною третьою статті 141 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено межі території пам'ятки до затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж та режимів використання території пам'ятки.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до визначення у встановленому порядку режиму використання пам'ятки відповідно до частини другої цієї статті режим використання пам'ятки встановлюється відповідно до режимів використання, рекомендованих в обліковій документації або в охоронному договорі.
У разі невизначення режиму використання пам'ятки в обліковій документації, охоронному договорі на пам'ятці допускаються лише консервація, реставрація, музеєфікація, ремонт, пристосування.
Відомості про режими використання пам'ятки (у тому числі режими, встановлені відповідно до абзаців першого і другого цієї частини) вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як обмеження у використанні земель.
Відповідно до Указу Президента України від 30.04.2009 № 279/2009 «Про створення національного природного парку «Бузький Гард» на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області створено національний природний парк «Бузький Гард».
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкти культурної спадщини національного значення.
У листі від 07.07.2017 № 26-2 Український державний інститут культурної спадщини зазначив, що координати Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорізького на місцевості не визначалися.
Натомість зі змісту Паспорта пам'ятки «Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького» (2006 рік) та Звіту з оцінки впливу на довкілля проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів №№ 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки + 20,7 м» зазначено, що у зв'язку з підняттям відмітки НПР Олександрівського водосховища з 16,00 м до 20,70 м» слідує, що Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького частково розташований у межах національного природного парку «Бузький Гард».
Згідно з наявними матеріалами справи науково-проектна документація щодо Історичний ландшафтний центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького не затверджена, охоронні договори не укладені. Вказане представниця відповідача підтвердила 09.12.2025 у судовому засіданні (протокол судового засідання в режимі конференції від 09.12.2025 № 5590601).
Відтак межі території вказаної пам'ятки визначаються з врахуванням вимог частини третьої статті 141 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а режим використання на підставі загальних нормативно-правових актів.
Щодо здійснення відповідачем повноважень з охорони культурної спадщини відносно Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про культуру» центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживають заходів для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини на території України.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують збереження культурних цінностей на території України, охорону культурної спадщини, захист історичного середовища (абзац другий частини першої статті 16 Закону України «Про культуру»).
Згідно з абзацом сьомим статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Пунктами 1, 2, 15, 16, 17, 18 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить:
контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;
реалізація державної політики у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України;
затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам'ятки національного значення, меж і режимів використання її території та зон охорони, історико-культурного заповідника державного значення, історико-культурної заповідної території, їхніх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;
призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об'єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;
заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу об'єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об'єкта всесвітньої спадщини або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини;
надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення;
видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.
Згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення № 885) Мінкульт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам'яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, кінематографії.
Підпунктами 946, 9412-9415, 9417, 9420 пункту 4 Положення № 885 визначено, що Мінкульт відповідно до покладених на нього завдань:
здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;
затверджує:
науково-проектну (науково-дослідну) документацію з визначення режиму використання пам'ятки національного значення, меж і режимів використання її території та зон охорони, історико-культурного заповідника державного значення, історико-культурної заповідної території, їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;
науково-проектну документацію з визначення меж та режимів використання буферних зон об'єкта всесвітньої спадщини;
технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам'ятки національного значення, історико-культурного заповідника державного значення, історико-культурної заповідної території, їх зон охорони, історичних ареалів населених місць);
призначає охоронні заходи щодо пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об'єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;
забороняє відповідно до закону діяльність юридичних або фізичних осіб, що створюють загрозу об'єкту культурної спадщини, видатній універсальній цінності об'єкта всесвітньої спадщини або порушують законодавство у сфері охорони культурної спадщини;
видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток національного значення, об'єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, у зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», без дозволів або з відхиленням від них;
застосовує фінансові санкції за порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
забезпечує розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини (пам'яток національного значення) стосовно тих режимоутворюючих об'єктів, межі яких не визначені у встановленому порядку.
Таким чином, до повноважень відповідача належить здійснення контролю за виконання законодавства про охорону культурної спадщини.
Суд встановив, що Олександрівське водосховище побудовано на річці Південний Буг і входить до складу Південноукраїнського енергокомплексу як нижня водойма Ташлицької ГАЕС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2002 № 342-р затверджено Титул будови Ташлицької ГАЕС, а саме: завершення будівництва Ташлицької ГАЕС м. Южноукраїнськ Миколаївської області з терміном будівництва 1980-2008 роки.
На аркуші 120 Звіту з оцінки впливу на довкілля проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів №№ 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки + 20,7 м» зазначено, що у зв'язку з підняттям відмітки НПР Олександрівського водосховища з 16,00 м до 20,70 м» при подальшому будівництві Ташлицької ГАЕС планується підвищення рівня Олександівського водосховища з 16,0 м до 20,7 м, що призведе до затоплення земельних ділянок, що на яких знаходяться деякі об'єктів Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорізького.
Однак, з дня занесення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорізького до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як об'єкт культурної спадщини національного значення, відповідач, зокрема та невиключно:
не здійснив жодного контрольного заходу щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини при будівництві Ташлицької ГАЕС;
не вжив заходів щодо забезпечення розроблення і затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання вказаної пам'ятки національного значення, меж і режимів використання її території та зон охорони;
не призначив відповідних охоронних заходів щодо цієї пам'ятки національного значення, її території у зв'язку з виникненням загрози руйнування або пошкодження внаслідок будівництва Ташлицької ГАЕС.
Тобто ним не було реалізовано його повноваження з охорони Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорізького як об'єкта культурної спадщини національного значення, що встановлені статтею 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положенням № 885.
Така бездіяльність відповідача є протиправною, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги в частині нездійснення ним контролю за дотриманням законодавства з охорони культурної спадщини щодо вказаної пам'ятки національного значення та непризначення охоронних заходів щодо неї у зв'язку з будівництвом Ташлицької ГАЕС.
Однією з основних позовних вимог є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо у щорічному незвітуванні, починаючи з 03.09.2009, перед Кабінетом Міністрів України та громадськістю про стан збереженості Об'єкта культурної спадщини національного значення - Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» центральні органи виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щорічно звітують перед Кабінетом Міністрів України та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини, а також подають Кабінету Міністрів України та Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щорічний звіт про стан збереження об'єктів всесвітньої спадщини, виконання Конвенції та рішень Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
З вищенаведеної правової норми слідує, що відповідач зобов'язаний щорічно звітуватись перед Кабінетом Міністрів України та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини, проте вона не передбачає обов'язку зазначати в такому звіті відомості про стан всіх об'єктів культурної спадщини України.
Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог щодо непритягнення жодної особи до відповідальності за порушення законодавства про охорону культурної спадщини за знищення Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького, нездійснення жодних дій щодо спуску води в Олександрівському водосховищі на річці Південний Буг та невиданні розпорядження, приписів заборони і припинення робіт з будівництва Ташлицької ГАЕС, то суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).
Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов'язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.
У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам'ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам'ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам'ятки), покладається обов'язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції.
Фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення (частина перша статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Таким чином, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, може притягнути відповідних осіб до юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, видати розпорядження про зобов'язання здійснити заходи з охорони культурної спадщини та припис про заборону певної діяльності лише за результатами відповідного контрольного заходу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
Вище суд встановив, що відповідач з дня занесення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» Історичного ландшафтного центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорізького до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як об'єкт культурної спадщини національного значення, відповідач не здійснив жодного контрольного заходу щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини при будівництві Ташлицької ГАЕС.
Тому відповідні позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією про сплату від 31.05.2021 № 51387 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 908,00 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтею 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Міністерства культури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Кабінет Міністрів України, Національний природний парк «Бузький Гард», АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури України, яка полягає у:
нездійсненні контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини щодо Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького, з 03.09.2009;
непризначенн охоронних заходів щодо Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького у зв'язку з виникненням загрози його руйнування або пошкодження внаслідок будівництва Ташлицької гідроакумулюючої електростанції.
3. Зобов'язати Міністерство культури України
здійснити контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини щодо Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні;
призначити охоронні заходи щодо Історичного ландшафт центру Буго-Гардівська паланка Війська Запорозького у зв'язку з виникненням загрози його руйнування або пошкодження внаслідок будівництва Ташлицької гідроакумулюючої електростанції.
4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міністерства культури України судовий збір у розмірі 908 (Дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складенні повного рішення суду безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
9. Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 );
відповідач: Міністерство культури України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 43220275);
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00031101);
Національний природний парк «Бузький Гард» (вул. Первомайська, 83, с. Мигія, Первомайський район, Вознесенський район, Миколаївська область, 55223; код ЄДРПОУ 36200559);
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661).
10. Повний текст рішення складений 09.12.2025.
Суддя В.Г.Ярощук