09 грудня 2025 р. № 640/26853/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), АДРЕСА_3 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.10.2017 по 15.10.2020 року.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що при звільненні з військової служби йому не була виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки.Вказану компенсацію за невикористані дні календарної відпустки було виплачено військовою частиною лише 15.10.2020 року.
Не погодився з вказаним позивач звернувся до суду про нарахування та виплату йому середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 23.10.2017 по 15.10.2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-IX матеріали адміністративної справи №640/26853/20 скеровано за належністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.
До Миколаївського окружного адміністративного суду справа №640/26853/20 надійшла 15.04.2025 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року, справу № 640/26853/20 передано на розгляд судді Величку А.В.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року суддею Величко А.В. прийнято до свого провадження справу №640/26853/20 та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що станом на день звільнення позивача спору щодо виплат та заборгованості між військовою частиною та позивачем не було. Спір про нарахування компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не є спорами про нараховані або ненараховані суми під час звільнення, а є спором про наявність або відсутність права позивача на вказані нарахування. Оскільки при нарахування та виплаті належних позивачу сум при звільненні був наявний спір щодо наявності права позивача на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України відсутні так як вказані норми не розповсюджуються на правовідносини що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Суд розглянув справу 09.12.2025 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання, відповідно до ст. 262 КАС України, на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України, де отримував грошове забезпечення.
Наказом Міністра оборони України № 718 від 12.10.2017 р. позивача звільнено з військової служби, у запас у зв'язку із закінченням строку контракту.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) № 201 від 23.10.2017 позивач був звільнений зі списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час проходження служби та на день звільнення позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 23.10.2017 по 15.10.2020 рік. Виплата грошового забезпечення була здійснена військовою частиною НОМЕР_1 , оскільки з січня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_2 ) була зарахована на фінансове забезпечення до військовї частини
НОМЕР_1 . Грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій було виплачено лише 15.10.2020 року.
На переконання позивача, відповідач у відповідності з ст. 117 КЗпП України повинен виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку відповідно до статей 116, 117 КЗпП України.
Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Аналізуючи положення статей 116, 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.02.2020 р. у справі № 821/1083/17 зазначила, що положеннями ст.116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести
зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Підсумовуючи вказане, підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.
Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні».
В даному випадку, суд вбачає наявність спору щодо виплати належних позивачу сум виплат при звільненні, оскільки він протягом декількох місяців звернувся до суду з позовом щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплати належної йому суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідачем 15.10.2020 року виплачено позивачу грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки учасника бойових дій в загальній сумі 13819,05 грн.
Таким чином, відповідач провів фактичний розрахунок з ОСОБА_1 , щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.
Враховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій на підставі статті 117 КЗпП України.
Позов задовольнити.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд,
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити.
2.Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 )( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.10.2017 по 15.10.2020 року.
4.Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко