09 грудня 2025 р. № 400/12429/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДепартаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року по справі № 400/12429/23 позов задоволено: визнано протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо зняття з обліку ОСОБА_1 в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради; зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради поновити на обліку ОСОБА_1 в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з 01.11.2022; зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пільг за грудень 2022.
29.01.2024 судом видано виконавчі листи по справі.
Ухвалою суду від 18.06.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року по справі № 400/12429/23 задоволено, зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради подати суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року по справі № 400/12429/23 не пізніше трьох місяців з дня отримання ухвали суду.
Ухвалою суду від 09.09.2025 відмовлено Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради у прийнятті звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року по справі № 400/12429/23 та встановлено Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради строк для подання суду звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року по справі № 400/12429/23 не пізніше трьох місяців з дня отримання ухвали суду.
Відповідач надав заяву (звіт) про виконання судового рішення, в якому зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду. Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду».
Так, згідно п. 3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень від 26 серпня 2021 р. № 902 (далі-Порядок), головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Нацсоцслужба та її територіальні органи, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Відповідно до п. 5 Порядку, бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів:
1) забезпечення виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов'язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат, сплати виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження»;
2) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та “Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат;
3) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат;
4) забезпечення сплати судових витрат, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження», боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов'язані з напрямами, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та фінансуються за рахунок інших бюджетних програм (п. 6 Порядку).
П. 7, 8 Порядку встановлено, що черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
Боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).
Відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.08.2021 № 902 Департаментом сформовані окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів.
ОСОБА_1 ( справа № 400/12429/23) внесено до окремого списку (відповідно до п.п.3 п. 5 Порядку № 902) по особам сплата коштів яким передбачена державним бюджетом для забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо інших соціальних виплат, в якому він перший. Розрахунок грошового зобов'язання згідно вказаного рішення суду складає 2009,98 грн.
На теперішній час за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності бюджетні кошти спрямовуються для забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та “Про жертви нацистських переслідувань" (список згідно п.п. 2 п. 5 Порядку № 902), в якому ще 1018 чоловік у черзі на виплату.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) викладено у новій редакції КАС України доповнено ст. 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3ст. 382-2 КАС України.
Згідно ч. 1 - 4ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому за змістом норм ч. 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналізуючи наведені вище суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов'язань у межах відповідної справи. Накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Доводи боржника, викладені у наданому звіті про виконання судового рішення свідчать, що рішення суду в частині виплати коштів не виконано. З поданих до суду документів вбачається, що боржником задля виконання рішення суду надіслано листи, в яких викладено потребу у виділенні коштів на виконання рішень суду. Невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів обумовлено відсутністю бюджетних асигнувань у належному розмірі.
Суд зауважує, що невиконання судового рішення боржником-відповідачем в частині виплати донарахованої суми за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Враховуючи зазначене вище, а також те, що рішення суду не виконано, оскільки кошти не виплачені, суд відмовляє у прийнятті звіту.
Разом з тим, враховуючи передбачене у ч. 5 ст. 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обґрунтованості доводів сторін про дійсні причини невиконання рішення суду суд вважає за необхідне встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Відсутність фінансування не свідчить про виконання рішення суду, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб відповідача, тому накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Зважаючи на те, що відповідач вжив конкретних заходів, спрямованих на виконання рішення суду та надав належні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на начальника установи штрафу на цій стадії здійснення судового контролю за несвоєчасне виконання судового рішення.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб'єкта владних повноважень.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає наявності таких підстав.
З огляду на вищенаведене, необхідно встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
Керуючись ст. 241, 248, 3811-3823 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради у прийнятті звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року по справі № 400/12429/23.
2. Встановити Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради строк для подання суду звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року по справі № 400/12429/23 не пізніше трьох місяців з дня отримання ухвали суду.
Ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суддя Т. О. Гордієнко