05 листопада 2025 р. № 400/212/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за участю секретаря судового засідання Дурової А.О., розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Людмилівський елеватор", вул. Привокзальна, 1,с-ще Людмилівка,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55423,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2024 №2072714290703, №2072814290703,
за участю:
представника позивача: Шаталова А.Ф.,
представника відповідача: Радчича О.А.
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» (далі - позивач) із позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 08.10.2025 року №2072714290703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 904579,00 грн.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 08.10.2025 року №2072814290703, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 844098,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки податкової щодо відсутності у позивача права на податковий кредит з ПДВ у перевіряємий період є безпідставними, оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності Товариства та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар, відвантажений постачальниками мав реальний та товарний характер. Надані до перевірки документи повною мірою підтверджують рух активів та зміну майнового стану кожного учасника проведених господарських взаємовідносин. Відтак, оскаржувані податкові - повідомлення - рішення є протиправними, позивач просить суд їх скасувати.
Ухвалою від 13.01.205 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатами документальної виїзної перевірки позивача було встановлено порушення ним податкового законодавства, про що складено акт, а на підставі висновків акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач вважає, що ні поясненнями в позовній заяві, ні наданими до неї документами позивачем не спростовано висновків акту перевірки, відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення вважає правомірними.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечив обґрунтування відповідача, надав додаткові пояснення щодо реальності господарських операцій та повністю підтримав позовні вимоги.
Ухвалою від 26.03.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду справи по суті у судовому засіданні.
Дослідивши докази, суд, -
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області у період з 23.08.2024 року по 02.09.2024 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮДМИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками: ТОВ «МАСЛОДАР 2019» (код ЄДРПОУ 43030693) за вересень 2019 року, ТОВ «ФІНАНС-ГРУП ЛТД» (код ЄДРПОУ 43339403) за січень 2020 року, ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» (код ЄДРПОУ 03756690) за грудень 2020 року, ТОВ «ІНСТА ГРУП» (код ЄДРПОУ 41393390) за липень, вересень 2019 року та контрагентами - покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари/послуги, придбані у вищенаведених контрагентів - постачальників.
За результатами перевірки було складено акт від 09.09.2024 року №14784/14-29-07-03/34355917, згідно висновків якого відповідачем було встановлено порушення:
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 675279 грн, а саме: за вересень 2019 року на суму 296404 грн; за січень 2020 року на суму 130958 грн; за грудень 2020 року на суму 247917 гривень;
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, пп. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 904579 грн, а саме: за липень 2019 року - 16100 грн; за вересень 2019 року - 849567 грн; за січень 2020 року - 38912 гривень;
Позивач подав заперечення на акт перевірки та додаткові документи, за результатами розгляду заперечень змін до висновку акту перевірки від 09.09.2024 №14784/14-29-07-03/34355917 не внесено.
На підставі акту перевірки від 09.09.2024 №14784/14-29-07-03/34355917, з урахуванням відповіді на заперечення від 04.10.2024 №21664/6/14-29-07-03-02 ГУ ДПС у Миколаївській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 08.10.2024 №2072714290703 (форма «В4»), яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за липень, вересень 2019 року, січень 2020 року на 904579 грн;
- від 08.10.2024 №2072814290703 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 844098,75 грн, в тому числі основний платіж 675279 грн, штрафні санкції - 168819,75 гривень.
Позивач вважаючи протиправними вищезазначені податкові повідомлення - рішення звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст.1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.
Відповідно до абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Згідно п.200.1,абз «б», «в» п.200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Так, у перевіряємий період одним з контрагентів позивача було ТОВ «Інста груп», з яким укладено договір поставки від 16.04.2019 року № 71 та специфікації від 16.04.2019 року, від 16.05.2019 року, 10.06.2019 року, 12.06.2019 року щодо поставки товарів, за умовами яких ТОВ «Інста Груп» поставило позивачу товари у кількості та за умовами зазначеними у специфікаціях. А також, укладено договір виконання робіт №72 від 16.04.2019 року за яким ТОВ «Інста Груп» виконало роботи з шеф монтажу ланцюгового транспортера.
На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано до перевірки та суду копії договорів, специфікацій до договорів, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, видаткові накладні, платіжні інструкції, акт-здачі робіт.
Таким чином, позивачем підтверджено вищезазначеними первинним документами реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Інста Груп».
Щодо посилань відповідача, що позивач по взаємовідносинах з ТОВ «Інста Груп» не надав до перевірки документів, що підтверджують якість товару, а саме, сертифікатів якості. Такі доводи відповідача безпідставні, оскільки ці документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів (бананів), оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та умовам (якості).
Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, в якій зазначено, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 (справа №805/528/17-а), від 23.10.2018 (справа №804/16486/15), від 21.10.2020 (справа №620/846/19) вказував, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі незбереження й ненадання позивачем означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції.
Суд, також враховує пояснення позивача, що придбаний у ТОВ «Інста Груп» транспортер скребковий ТСЦ-100 використовується ТОВ «Людмилівський елеватор» у власній господарській діяльності.
Посилання відповідача про відсутність реального характеру спірних господарських операцій з підстав дослідження ланцюга постачання суд також вважає необґрунтованими, оскільки такі висновки відповідача базуються на дослідженні інформації баз даних ДПС.
Натомість, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства самі по собі не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду висловлені у постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а.
Суд зазначає, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду висловлені у постанові від 20.03.2018 у справі № 804/939/16.
Щодо посилання податкової на те, що платіжна інструкція банком не завірена, виписка банку до перевірки не надавалася, суд зазначає наступне.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що платіжна інструкція є документом, що формується у системі клієнт-банка. А тому позивач не несе відповідальність за форму та зміст банківського документу в частині тих реквізитів, що заповнюються автоматично згідно з алгоритмом, затвердженим банком.
До того ж, призначення платежу, отримувач, платник все наявне і дає можливість ідентифікувати проведену операцію.
Також, не є свідченням відсутності реальності господарської операції твердження відповідача щодо оплати у строк не один день, як за умовами договору, а три місяці, оскільки прострочення оплати надає лише право постачальнику вимагати погашення заборгованості та сплати штрафних санкцій.
Суд також зауважує, що задекларовані позивачем у складі податкового кредиту у відповідному періоді, були своєчасно і в повному обсязі зареєстровані постачальниками (продавцями) позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, відповідно до абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, для покупця таких товарів/послуг є достатньою підставою для нарахування сум податку, що належать до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Згідно з п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відтак, під час реєстрації податкової накладної, контролюючий орган має перевірити накладну на відповідність вимогам податкового законодавства, а тому реєстрація податкової накладної підтверджує те, що податкова накладна була складена платником ПДВ за реальною господарською операцією.
Крім того, суд звертає увагу, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 825/3419/14, від 17.12.2024 року у справі № 320/8946/23.
Також, у перевіряємий період одним з контрагентів позивача було товариство з обмеженою відповідальністю «Маслодар 2019», з яким було укладено договір поставки № 13/09-19 від 02.09.2019 року щодо постачання соняшника на умовах EXW/Франко завод, складські приміщення ТОВ «Оілпродакшн». На виконання умов договору ТОВ «Маслодар 2019» відвантажило до складу ТОВ «Оілпродакшн» на адресу позивача соняшник.
Ткож, позивачем укладено договір з ТОВ «Оілпродакшн» про переробку давальницької сировини насіння соняшника № 26/12-2017 від 26.12.2017 року, за умовами якого виробниций процес включає в себе приймання, зберігання та переробку сировини.
На підтвердження господарської операції позивач надав до перевірки та до суду акт прийому-передачі, видаткові накладні, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, платіжні інструкції. Відтак, зазначеними первинними документами підтверджено реальність господарських операцій.
Щодо ланцюга постачання, суд зазначає, що зазначений постачальник не є сільськогосподарськими товаровиробниками, а виступає виключно як посередник в оптовій торгівлі.
Висновки контролюючого органу, щодо обриву ланцюга постачання є поверхневими, адже ґрунтуються виключно на податковій інформації (дослідження ланцюгів руху податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) та жодним чином не охоплює господарські операції поза межами оподаткування податком на додану вартість. Контролюючим органом підтверджено, що будь-які документальні (планові, позапланові, зустрічні) перевірки контрагентів Товариства, не проводились, що також свідчить про однобічність та передчасність висновків контролюючого органу.
До того, ж позивачем надано докази переробки придбаного у ТОВ «Маслодар 2019» насіння соняшника, а в подальшому продукти переробки були реалізовані в режимі експорту.
У перевіряємий період контрагентом позивача було ПрАТ «СГ Надія Нова», з яким було укладено договір поставки насіння соняшника на умовах склад ПрАТ «СГ Надія Нова» і на виконання умов якого зазначений контрагент поставив позивачу 70 тонн насіня соняшника. Також, з цим контрагентом укладено договір відповідального зберігання, в подальшому товар був переміщений на зерновий склад позивача.
На підтвердження господарської операції надано акт прийому-передачі товару, видаткову накладну, договір відповідального зберігання, податкову накладну, платіжну інструкцію, ТТН, рахунок, платіжні інструкції.
Таким чином, зазначені первинні документи підтверджують реальність господарських правовідносин позивача з контрагентом ПрАТ «СГ Надія Нова».
Суд враховує, що ПрАТ «СГ Надія Нова» є сільськогосподарським товаровиробником із значним земельним банком та наявністю всіх необхідних основних засобів, таких як будівлі та споруди, в т.ч. для зберігання продукції, сільськогосподарською технікою, найманими працівниками (47 осіб на 4 квартал 2020 року) тощо.
Суд відхиляє посилання відповідача на не відображення основних засобів ПрАТ «СГ Надія Нова» у повідомленнях форми №20-ОПП, оскільки зазначене стосується податкової дисципліни постачальника і позивач не є відповідальною особою за порушення податкової дисципліни постачальника.
Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція підтверджена постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.
Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах “Булвес» АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Булвес» АД проти Болгари суд вказав, “... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компатїі-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Контрагентом позивача, також у превіряємий період було ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД», з яким укладено договір від 02.01.2020 року № 14/01-20 щодо поставки соняшника на умовах EXW/Франко завод. Місцем передачі товару є Придбаний обсяг насіння соняшника поміщено на відповідальне зберігання ТОВ Фірма «Олто» на підставі договору відповідального зберігання №б/н від 31.01.2020 року та відповідно до акту приймання-передачі майна на безоплатне відповідальне зберігання №1-31/01 від 31.01.2020 року.
В подальшому, придбане у ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» насіння соняшника знято з відповідального зберігання на підставі зведених актів відвантаження майна з відповідального зберігання від 09.01.2024 року, від 10.01.2024 року та відповідно до товарно-транспортних накладних №№6/09.01, 2/09.01, 1/09.01 від 09.01.2024 року, № №2/10.01, 1/10.01, 3/10.01 від 10.01.2024 року переміщено на склад ТОВ «Людмилівський елеватор».
Придбане насіння соняшнику було перероблено та виготовлено олію соняшнику та шрот, та реалізований в режимі експорту на підставі контракту.
На підтвердження господарських операцій надано договори, видаткові накладні, податкову накладну, платіжні інструкції, акти приймання-передачі майна, ТТН, акти прийому - передачі з переробки сировини, акти надання послуг, платіжні інструкції.
Отже, зазначеними документами підтверджено реальність господарської операції позивача з контрагентом ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД».
Суд відхиляє посилання відповідача на віднесення ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» до переліку ризикових платників податків, як на підставу для визнання нереальності господарської операції позивача з даним контрагентом, з огляду на настане.
Так, на час проведення перевірки позивача рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2022 року в адміністративній справі № 640/27189/20, яке набрало законної сили 07.06.2023 року, скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 06.04.2020 року № 3480 про відповідність ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» критеріям ризиковості платника податку та зобов'язано податкову виключити ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» з зазначеного переліку.
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності ТТН, оскільки за умовами договору поставки, поставка товару здійснюється на умовах EXW/Франко завод на складі ТОВ фірма «Олто», тобто продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент передачі товару у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому обумовленому сторонами місці. Відтак, ураховуючи істотні умови договори щодо поставки товару, ТТН бути не може.
Отже, на підтвердження реальності угод, укладених з ТОВ «Інста Груп», ТОВ «Маслодар 2019», ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД», ПрАТ «СГ Надія Нова» позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Товар та послуги, які придбавав позивач використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з цими контрагентами є правомірним.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 26 230,17 грн, який з урахуванням задоволення позову в повному обсязі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також, позивач заявою повідомив суд, що докази про розмір витрат на правничу допомогу, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом адміністративної справи №400/212/25, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 7 ст. 139 КАС України). Відтак, на час винесення рішення розподіл судових витрат у вигляді правничої допомоги судом не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Людмилівський елеватор" (вул. Привокзальна, 1,с-ще Людмилівка,Вознесенський р-н, Миколаївська область,55423 ідентифікаційний код 34355917) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ідентифікаційний код 44104027) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 08.10.2025 року №2072714290703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 904579,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 08.10.2025 року №2072814290703, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 844098,75 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Людмилівський елеватор" (вул. Привокзальна, 1,с-ще Людмилівка,Вознесенський р-н, Миколаївська область,55423, ідентифікаційний код 34355917) судовий збір в сумі 26 230,17 грн (двадцять шість тисяч двісті тридцять гривень сімнадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено в повному обсязі та підписано суддею 08.12.2025 року.
Суддя В. С. Брагар