09 грудня 2025 рокусправа № 380/18296/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бібрської міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Бібрської міської ради №6278 від 22.08.2025 "Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону та надання дозволу на розроблення відповідної документації".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішення сесії Бібрської міської ради №6278 від 22.08.2025 "Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону та надання дозволу на розроблення відповідної документації" є незаконним та порушує її права. Позивач вказує, що рішенням Бібрської міської ради № 4759 від 06.10.2023 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 4623310300:02:000:0205) в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Проект було виготовлено, однак Відповідач систематично не приймав рішення про його затвердження. Крім того, Позивач посилається на невиконане рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №380/2474/25, яким зобов'язано Бібрську міську раду повторно розглянути заяви Позивача про затвердження проекту землеустрою. Позивач наголошує, що з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності не підлягають продажу або передачі в користування на конкурентних засадах (земельних торгах) у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 10.09.2025 повернуто заяву про забезпечення позову без розгляду.
Ухвалою від 10.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№78450 від 30.09.2025) у якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування вказує, що Бібрська міська рада як власник землі наділена дискреційними повноваженнями щодо розпорядження комунальним майном. Крім того, Відповідач вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується майнових прав, а тому має розглядатися за правилами ЦПК України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив таке.
Рішенням Бібрської міської ради № 4759 від 06.10.2023 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Позивачем виготовлено проект землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4623310300:02:000:0205, цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби (код КВЦПЗ 01.08).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №380/2474/25 зобов'язано Бібрську міську раду повторно розглянути заяви ОСОБА_1 щодо затвердження вказаного проекту землеустрою.
22 серпня 2025 року Бібрська міська рада прийняла оскаржуване рішення № 6278, яким включила спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4623310300:02:000:0205) до переліку ділянок для продажу права оренди на земельних торгах.
Вважаючи протиправним оскаржуване рішення відповідача від 22.08.2025 року № 6278 та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, вона звернулася до суду із даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Щодо юрисдикції спору, суд зазначає таке.
Суд відхиляє доводи Бібрської міської ради про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала (зокрема, у постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц), що спори, які виникають на стадії надання дозволу на розробку документації із землеустрою або прийняття рішень органом місцевого самоврядування до моменту укладення цивільно-правових угод, є публічно-правовими.
У даній справі оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте на виконання владних управлінських функцій, договір оренди укладено не було, тому спір належить до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України /надалі - ЗК України/ визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон№280/97-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до п. 34 ч. 1 с. 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Частинами 1, 2, 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Нормами частини 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За визначенням статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі, для ведення особистого селянського господарства, на землі для сінокосіння і випасання худоби, землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування).
Судом встановлено, що рішенням Бібрської міської ради №4759 від 06.10.2023 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 0,30 га за межами м. Бібрка.
Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України (ЗК України), земельні ділянки комунальної власності підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Абзацом 16 частини 2 статті 134 ЗК України імперативно визначено: не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка має цільове призначення «для сінокосіння і випасання худоби». Включення такої ділянки до переліку лотів для аукціону прямо суперечить нормі ч. 2 ст. 134 ЗК України.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 135 ЗК України встановлено, що порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов'язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція) (ч. 2 ст. 135 ЗК України).
Організатором земельних торгів у разі продажу земельної ділянки є власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (абз. 9 ч. 2 ст 135 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЗК України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає, зокрема, виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру) (п. «а» ч. 1 ст. 136 ЗК України).
Суд вважає посилання Бібрської міської ради на дискреційні повноваження власника -безпідставними, оскільки дискреція органу влади закінчується там, де починається пряма заборона закону. Власник (територіальна громада в особі ради) не має права діяти у спосіб, що прямо заборонений законом.
Крім того, суд враховує, що включення спірної ділянки до аукціону під час чинності судового рішення у справі №380/2474/25, яке зобов'язує раду розглянути питання затвердження проекту землеустрою для ОСОБА_1 , свідчить про порушення принципу належного урядування та права Позивача на мирне володіння майном (законне очікування).
За таких обставин, оскаржуване рішення в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4623310300:02:000:0205, є протиправним та підлягає скасуванню.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зауважує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд висновує, що позов підлягає задоволенню повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бібрської міської ради (адреса: Львівська обл., м. Бібрка, вул. Тарнавського 22, ЄДРПОУ 04045183) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Бібрської міської ради №6278 від 22.08.2025 "Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону та надання дозволу на розроблення відповідної документації".
3.Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Бібрської міської ради (ЄДРПОУ 04045183) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна