09 грудня 2025 рокусправа № 380/20522/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (79000, м. Львів, вул. Валова, 20, ЄДРПОУ 26256659) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , у якій просить суд:
- зобов'язати власника квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 відновити частину пам'ятки архітектури, а саме: пофарбувати частину головного фасаду на якій здійснено самовільне клаптикове пофарбування у відповідності до автентичного кольору головного фасаду та погодженого у встановленому порядку паспорта опорядження фасаду в будинку АДРЕСА_3 за рахунок коштів відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.07.2025 до Офісу охорони культурної спадщини надійшло повідомлення від ЛКП «Княже місто» №4-3101-37514 щодо самовільного пофарбування цоколя будинку АДРЕСА_3 власником квартири АДРЕСА_4 а якої є ОСОБА_1 . Вказаний будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 5138-Лв), включеною до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на підставі рішення №130 від 26.02.1980 та наказу МКІП №14 від 18.01.2021. Згідно з даними Державного реєстру речових прав, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2005. Офісом охорони культурної спадщини 22.07.2025 винесено припис №0004-вих-106555 про усунення порушень, яким власника зобов'язано до 25.08.2025 привести пофарбовану ділянку фасаду у відповідність до автентичного кольору та погодженого паспорта опорядження фасаду. Відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», приписи органу охорони культурної спадщини є обов'язковими до виконання. 05.09.2025 начальником юридичного відділу проведено візуальне обстеження будинку №7, яким встановлено невиконання вимог припису та збереження наслідків самовільного пофарбування. За результатами складено Акт візуального обстеження, яким зафіксовано порушення ст. 24, 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», що полягають у невиконанні припису та самовільному втручанні в зовнішній вигляд пам'ятки без погодженої документації. У зв'язку із цим Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради звернувся з цим позовом до суду.
Конверт з копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
7 липня 2025 року до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради надійшло повідомлення від ЛКП «Княже місто» №4-3101-37514 про звернення на Гарячу лінію міста Львова у Facebook щодо пофарбування цоколя будинку АДРЕСА_3 в неналежний колір. Встановлено, що зазначені роботи виконані власником квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_1 .
На підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради №130 від 26.02.1980 та наказу Міністерства культури та інформаційної політики України №14 від 18.01.2021 будинок АДРЕСА_3 є житловою каменицею XIX ст. та належить до пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний №5138-Лв), внесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав (довідка №442928649 від 10.09.2025), квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом.
22 липня 2025 року Офісом охорони культурної спадщини винесено припис №0004-вих-106555, яким власника зобов'язано до 25 серпня 2025 року усунути порушення шляхом пофарбування частини фасаду, де здійснено самовільне втручання, відповідно до автентичного кольору та погодженого паспорта опорядження фасаду.
Відповідно до Акту візуального обстеження від 5 вересня 2025 року начальником юридичного відділу Офісу охорони культурної спадщини проведено візуальне обстеження будинку №7, яким встановлено, що вимоги припису не виконано, а самовільне пофарбування цоколя залишилося невиправленим.
З метою захисту об'єкта культурної спадщини, не усуненням порушень законодавства про охорону культурної спадщини, позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про відновлення пам'ятки архітектури.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст.66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (ч.3 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення дотримання режиму використання пам'яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.
Згідно із ч.1 ст.22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Згідно з частинами 1,2 ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам'ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам'ятки), покладається обов'язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти.
Згідно з ч.3 ст.47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; ст. 319 цього ж Кодексу - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частина 5 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
При цьому, в силу ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно з ч. 2 ст. 139 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2025 № 52 “Про затвердження Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради та його структури» затверджено Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (додаток 1); ухвалено вважати рішення виконавчого комітету від 29.03.2024 № 483 “Про затвердження Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури“ таким, що втратило чинність.
Згідно з п.1.1 зазначеного Положення Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (надалі - офіс) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, утвореним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні“
Основними завданнями офісу є: забезпечення виконання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини“, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади; виконання функції замовника, укладення з цією метою договорів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини, інших будівельних робіт у межах історичного ареалу м. Львова та заходів щодо охорони культурної спадщини; надання висновку щодо відповідних програм та проєктів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт в історичному ареалі м. Львова; інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження пам'яток, що знаходяться на території Львівської міської територіальної громади; організація та проведення заходів, спрямованих на популяризацію та залучення мешканців Львівської міської територіальної громади до практик охорони, збереження, управління та використання культурної спадщини; участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини; організація та координація робіт щодо виявлення, паспортизації, ведення обліку та інвентаризації пам'яток культурної спадщини.
Тобто, спеціально уповноваженим органом культурної спадщини, що здійснює управління у сфері охорони культурної спадщини є Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради.
Як було встановлено судом, за результатами проведеного обстеження культурної спадщини (пам'ятки культурної спадщини), а саме: житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Поповича, 7, який є пам'яткою архітектури, видано припис від 22.07.2025 №0004-вих-106555 про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини.
Докази оскарження зазначеного припису відсутні.
У зв'язку з виявленими порушеннями начальником юридичного відділу управління охорони та використання об'єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради 05.09.2025 складено Акт візуального обстеження будинку на вул. Поповича, 7 у м. Львові, в якому відображено недотримання вимог ст. 24, 27, Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: не виконано вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 22.07.2025 №0004-вих-106555, яким було надано строк на пофарбування частини головного фасаду на якій здійснено самовільне клаптикове пофарбування у відповідності до автентичного кольору головного фасаду та погодженого у встановленому порядку паспорта опорядження фасаду квартири №2а в будинку №7 на вул. Поповича.
Докази відновлення попереднього стану пам'ятки архітектури відповідач не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд у Львівському окружному адміністративному суді даної справи.
Більше того, відповідачем не було подано суду жодних пояснень та доказів, які б спростовували викладене.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не надав.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача відновити частину пам'ятки архітектури у цьому випадку є обґрунтованими.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України такі не підлягають стягненню, оскільки в цій справі не залучалися свідки та не проводились експертизи.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (79000, м. Львів, вул. Валова, 20, ЄДРПОУ 26256659) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 відновити частину пам'ятки архітектури, а саме: пофарбувати частину головного фасаду на якій здійснено самовільне клаптикове пофарбування у відповідності до автентичного кольору головного фасаду та погодженого у встановленому порядку паспорта опорядження фасаду в будинку АДРЕСА_3 за власний рахунок коштів.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович