про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 грудня 2025 рокусправа № 465/7740/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.Желік, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вищої ради правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -
на розгляд Франківського районного суду м. Львова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вищої ради правосуддя, в якій просить:
- визнати дії держави Україна в особі уповноважених на виконання функції державу Голови Франківського районного суду м.Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни протиправними та такими що порушують Конституцію України під час військового стану. Адреса суду вул. Генерала Чупринки, 69, м. Львів, 79044 inbox@fk.lv.court.gov.ua;
- стягнути солідарно з осіб уповноважених на виконання функції держави осіб Голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни на користь людини з особливими потребами ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 400000.00 (чотириста тис.) грн. яка буде перерахована на рахунки ВСУ.
В обґрунтування позову вказав, що у провадженні Франківського районного суду м.Львова на розгляді судді Б. Б. Кушнір знаходиться справа №462/6356/25 за позовом ОСОБА_1 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Президента України Зеленського Володимира Олександровича, до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі в особі Залізничного районного суду м. Львова про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями судді. Повідомив, що справу розглядає суддя Б.Б.Кушнір. Вказав, що 08 серпня 2025р. відбулося чергове судове засідання у справі №462/6356/24. Станом на 01.09.2025р. жодної інформації в т.ч журналу судового засіданні, протоколу судового засідання в системі електронний суд не оприлюднено з невідомих причин. 20 серпня 2025р. В. Новицький , людина з особливими потребами звернувся до Голови Франківського районного суду м. Львова С. М. Мартьянової з інформаційним запитом №2 від 20 серпня 2025р. у якому просив надати важливу для нього інформацію та процесуальні документи у справі №462/6356/24, а саме: протокол судового засідання у справі №462/6356/24 від 08 серпня 2025 року з внесеною до нього інформацією, яка відповідає аудіо запису судового засідання, диск з аудіо записом судового засідання у справі №380/6356/24 від 08.08.2025. Зазначив, що представник ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю А. Тузова зверталась до Франківського районного суду м. Львова та намагалась отримати диск з аудіо записом судового засідання яке відбулося 08.08.2025р.у справі №462/6356/24, але їй було відмовлено у брутальній формі. на інформаційний запит ОСОБА_2 , в.о. голови суду М.Гулієвою було надано відписку за № 1/1393/2025 від 22.08.2025 з змісту якої можна дійти висновку що голова суду С.Мартьянова усунулась від керівництва діяльністю суду, за яку вона отримує додаткову плату за виконання адміністративних обов'язків, і не має жодного стосунку до того, що у Франківському районному суду під її керівництвом фабрикуються справи, приховується інформація у справі, не оприлюднюються процесуальні документи у спосіб визначений законом. Таким чином Франківський районний суд м. Львова під керівництвом голови суду С.Мартьянової перетворюється у кузню замовних корупційних судових рішень. Повідомив, що 20 серпня 2025 року позивач звернувся до Голови Франківського районного суду м. Львова С.М. Мартьянової з інформаційним запитом № 3 від 20 серпня 2025р. у якому просив надати важливу для нього інформацію та процесуальні документи у справі №462/6356/24, а саме: судові рішення постановлені суддею у справі №462/6356/24 від 08 серпня 2025р. постановлені суддею Б.Б.Кушнір, які засвідчені підписом судді та печаткою суду. Звернув увагу суду, на той факт, що протокол судового засідання від 08.08.2025р у справі №462/6356/24, уповноваженими на такі дії, особами Франківського районного суду м.Львова не оприлюднено у спосіб визначений законом. На інформаційний запит надано відповідь, що журнал судового засідання ,технічний запис судового засідання від 08.08.2025 прикріплено у комп'ютерній програмі Д-3 в системі «Електронний суд», що є абсолютно недостовірною інформацією, якою суддя Б.Б. Кущнір намагається приховати відсутність важливих процесуальних документів у справі №462/6356/24 у відкритому для В. Новицького доступі, що, на думку позивача, є належним і допустимим доказом корупційної діяльності Франківського районного суду м. Львова та систематичного постановлення у ньому замовних проплачених судових рішень. Тобто суддя Б.Б.Кушнір, з порушенням вимоги закону, відмовилась надіслати на електронну адресу ОСОБА_2 запитувану інформацію. Вважає, що суддя Франківського районного суду м.Львова Б.Б.Кушнір, умисно з метою постановлення неправосудного рішення, перешкоджає Позивачу ОСОБА_5 , людині з особливими потребами, доступ до матеріалів справи , доступ до правосуддя , приховує від Позивача інформацію у справі №462/6356/24 та процесуальні документи.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.09.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Ванівського Ю.М. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.09.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Чорного І.Я. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.09.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Мигаль Г.П. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19.09.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б.Б. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.09.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвої М.І. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.10.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.10.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Баран О.І. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.10.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.10.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Рудакова Д.І. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.10.2025 задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М. про самовідвід у розгляді справи №465/7740/25, та передано справу до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу справи в порядку ч.1 ст. 31 КАС України.
Розпорядженням Франківського районного суду м.Львова від 30.10.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вищої ради правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди передано за підсудністю на розгляд Залізничному районному суду м.Львова.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 12.11.2025 у справі № 465/7740/25 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вищої ради правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди передати за підсудністю на розгляд Львівському окружному адміністративному суду (м. Львів, вул. Чоловського, 2).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України згідно з яким публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Аналізуючи наведені вище норми права, суддя зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, а участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Як слідує з позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стало те, що у межах справи № 462/6356/24, яка розглядається Франківським районним судом м.Львова не надано позивачу процесуальні документи, а також відображено недостовірну інформацію у комп'ютерній програмі Д-3.
Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (у відповідній редакції - прим.) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Разом з цим, Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Крім того, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви (заяви, клопотання) та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу відносно суду (судді).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 320/3328/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 1340/4052/18.
Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Правова позиція з цього питання неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 липня 2021 року у справі № 240/533/21, від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20.
У постанові від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20 Верховний Суд зазначив, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Водночас дії суду, вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.
Отже, судді Франківського районного суду м. Львова не можуть бути відповідачами у справі щодо оскарження його дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ, заяв та клопотань.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії суддів Франківського районного суду м.Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, тобто позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, то такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухваленого або вчиненого після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних вимог ОСОБА_1 слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 1340/4052/18 та від 26 лютого 2020 року у справі № 280/1334/19.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за пунктом 1 частиною 1 статті 170 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно суд не роз'яснює, до якого суду слід звертатися з таким позовом, оскільки таку правову позицію висловлено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18.
За таких обставин, суддя доходить висновку, що у відкритті провадження у цій справі належить відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спір з приводу якого позивач звернувся до суду не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки при поданні позовної заяви позивач не сплачував судовий збір, підстави для його повернення у суду відсутні.
Крім того, слід роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суддя, -
відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдани Богданівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вищої ради правосуддя, про визнання протиправними діянь суб'єктів владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Суддя Желік О.М.