09 грудня 2025 рокусправа № 380/23121/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43317547) про скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 79547398 від 13.11.2025 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/15820/22 про що повідомлено головного державного виконавця листом від 24.11.2023 № 1300-5308-8/170950. Виконавчий документ виконано до надходження постанови про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що державним виконавцем не було взято до уваги, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є державним органом, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення; державний виконавець не наділений повноваженнями щодо стягнення коштів з державного органу, а саме з Головного управління. На думку позивача, при винесені оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження з ГУ ПФУ у Львівській області, державним виконавцем в порушення ст. 1 Закону-1404 не було враховано всіх обставин, та не вжито всіх заходів щодо з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття такого рішення, як винесення постанов про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оскільки не було взято до уваги, що судове рішення виконано. Внаслідок цього вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 79547398 від 13.11.2025 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 28.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням вимог ст. 287 КАС України.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що приписами статті 27 Закону № 1404-VIII і положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень чітко визначено обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Оскільки на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 72688730, з примусового виконання виконавчого листа № 380/15820/22, виданого 02.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат, в межах якого 17.10.2025 державним виконавцем, керуючись вимогами п. 11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, та зумовлює виконання оскаржуваної постанови в порядку, передбаченому Законом.
17.10.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 72688730 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону, у зв'язку з чим настають наслідки, які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону - якщо виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуто, державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, які виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Вважає, що державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 795447398 від 13.11.2025 щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн., у повній відповідності до вимог законодавства, що регулює здійснення примусового виконання судових рішень та рішень інших органів. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі №380/15820/22 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати з 01.12.2019 року пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
02.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/15820/22 про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
20.09.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72688730 з примусового виконання виконавчого листа №380/15820/22, виданого 02.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом.
20.09.2023 в межах виконавчого провадження №72688730 головним державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн.
17.10.2025 головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №72688730 відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
13.11.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79547398 з примусового виконання постанови ВП №72688730 від 20.09.2023 про стягнення виконавчого збору з ГУ ПФУ у Львівській області у розмірі 26800,00 грн.
13.11.2025 головним державним виконавцем винесено постанову ВП № 795447398 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відкритого на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №72688730, виданої 20.09.2023.
Вважаючи протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження №79547398 від 13.11.2025 про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону №1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
За правилами ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Судом встановлено, що 02.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/15820/22 про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
20.09.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72688730 з примусового виконання виконавчого листа №380/15820/22, виданого 02.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом.
20.09.2023 в межах виконавчого провадження №72688730 головним державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн.
17.10.2025 головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №72688730 відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
13.11.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79547398 з примусового виконання постанови ВП №72688730 від 20.09.2023 про стягнення виконавчого збору з ГУ ПФУ у Львівській області у розмірі 26800,00 грн.
13.11.2025 головним державним виконавцем винесено постанову ВП № 795447398 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відкритого на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №72688730, виданої 20.09.2023.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені у ст. 40 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини першої якої у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. Постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24.10.2019 року у справі № 580/1328/19, від 01.04.2020 року у справі № 802/848/18-а, від 30.06.2020 року у справі № 823/1824/17, від 27.04.2023 року у справі № 640/26475/21.
Стаття 42 Закону № 1404-VIII регулює питання коштів виконавчого провадження, відповідно до частини першої якої такі складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно частини другої цієї статті витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802) (далі - Інструкція №512/5), відповідно до п. 8 розділу ІІІ якої стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції №512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI ) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Приписами ч. 1 ст. 3 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 7 зазначеного Закону встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Таким чином, у спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов'язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.06.2020 року у справі № 336/4615/17, від 09.07.2020 року у справі № 806/2179/16, від 16.09.2020 року у справі № 310/1512/17, від 07.10.2020 року у справі № 815/3815/17, від 09.12.2020 року у справі № 522/19758/18.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови діяв у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Водночас вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору - виконано.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович