08 грудня 2025 рокусправа № 380/20137/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16 вересня 2025 року № 990 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 “Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 156/7.4-22/51 від 04 вересня 2025 року та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за № 155/7.4-22/51 від 04 вересня 2025 року, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 09 вересня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 09.09.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу». Однак, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі-Відповідач 1) від 16.09.2025 за №990 позивач отримав відмову у переході на пенсію згідно Закону України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю права. В оскаржуваному рішенні вказано, що посади на яких працював позивач в органах державної митної служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби та не підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Позивач вважає, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватись до стажу державної служби. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 13.10.2025 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що позивач 09.09.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.09.2025 № 990 позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» з огляду на наступне. З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «По державну службу» від 10.12.2005 №889, відповідно до якого втратив чинність Закон України «По державну службу» від 16.12.1993 №3723 (далі - Закон №3723), крім статті 37, яка застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень. За даними трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач обіймав посаду у Львівській митниці Держмитслужби України. 14.02.1995 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу». 03.07.2000 присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІ рангу». 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання « Радник митної служби ІІ рангу». Стаж на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців - відсутній, тому права на призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» позивач не має. Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб відповідно до Закону України «Про державну службу» затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
09.09.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо призначення/перерахунку пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу».
За принципом екстериторіальності заява була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.09.2025 року №990 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю стажу державної служби.
Оскільки посадовим особам митних органів згідно із статтею 573 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 із наступники змінами, присвоюється спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, періоди роботи ОСОБА_1 з дати присвоєння спеціального звання «інспектор митної служби» не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII).
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 11 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Так, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.
При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (пунктом 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі Порядок №283), та додатка до нього.
Також, у Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, суд зазначив наступне:
"Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби".
Так, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 10.09.1981 встановлено, що позивач у період з 22.04.1996 по 14.06.2011 працював в органах податкової та фіскальної служби, митної служби та екологічної інспекції, а саме:
- 02.11.1993 прийняв присягу державного службовця;
- 14.02.1995 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;
- 20.06.1997 присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3 рангу»;
- 03.07.2000 присвоєно персональне звання «Радник митної служби 2 рангу»;
- 05.06.2013 присвоєно 12 ранг державного службовця;
- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу»;
Стаж роботи позивача органах митної служби становить більше 20 років.
Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України (в редакції Закону від 11.07.2002 №92-IV) (далі МК України) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України «Про державну службу».
Згідно з частиною 1 статті 413 МК України у вказаній редакції, особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.
Відповідно до частин 1, 2 статті 569 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 №4495-VI) посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
Правове становище посадових осіб митної служби України визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 588 МК України (у редакції Закону від 13.03.2012 №4495-VI) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб в митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.
Частиною 1 статті 588 МК України (у редакції Закону №405-VII від 04.07.2013) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Крім того, частиною 17 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 (про що зазначено вище) та від 12.12.1991 (зокрема, частина 3 статті 154 МК України в редакції Закону №1970-XII).
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на цей час визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі Порядок №229), які діють з 01.05.2016, де закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
З огляду на вказане, суд критично оцінює посилання відповідача на положення пункту 17 частини 3 статті 3 Закону №889-VIII, відповідно до якого дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що нормами Митного кодексу України та статті 46 Закону№889-VIII (яка є спеціальною щодо статті 3 цього ж Закону) передбачено протилежне.
Отже, суд приходить до висновку, що посадові особи митної служби яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби зараховується до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII.
Судом встановлено, що позивач, звертаючись з заявою від 09.09.2025 про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу», додав до неї довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця, а саме:
довідку про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №156/7.4-22/51 від 04.09.2025 року;
довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №155/7.4-22/51 від 04.09.2025 року.
Варто зазначити, що постановою КМУ від 14.09.2016 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» визначено, що з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу», у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України “Про прокуратуру», “;Про судоустрій і статус суддів», виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 1 Порядку №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзаців 1-3 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
Оскільки станом на час розгляду даної справи існує прогалина щодо нормативного врегулювання перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, суд, враховуючи, що пенсійне забезпечення державних службовців, після прийняття Закону № 889-VIII, здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважає за можливе застосувати за аналогією положення вказаного закону до спірних правовідносин.
Згідно з частиною 3, 5 статті 45 Закону України № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З наведеного слідує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший Пенсійний фонд має враховувати не тільки документи, наявні в пенсійній справі, а й додатково подані документи.
За таких обставин, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №990 від 16.09.2025 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від “Про державну службу», зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести його з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно поданої заяви від 09.09.2025 та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 04.09.2025 №156/7.4-22/51 та №155/7.4-22/51, виданих Львівською митницею Державної митної служби України.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.09.2025 №990 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області перевести з 09.09.2025 ОСОБА_1 з пенсії по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно поданої заяви від 09.09.2025 та доданих до неї довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 04.09.2025 №156/7.4-22/51 та №155/7.4-22/51, виданих Львівською митницею Державної митної служби України.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Собороний, 158-Б, ЄДРПОУ: 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір на суму 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна