26 листопада 2025 рокусправа № 380/7939/25 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Лютої В.Р.,
представника позивача Бабій І.М.,
представника відповідача Лисої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3 (далі за текстом відповідач, ГУ НП у Львівській області), в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Шляховського Олександра від 25.03.2025 року за №1377 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Львівського РУП № 2 ГУНП»;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Шляховського Олександра від 28.03.2025 року за № 207 о/с «Про особовий склад»;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП з 29.03.2025 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.03.2025 року по день поновлення на роботі.
Ухвалою від 28.04.2025 суддя відкрила провадження у справі та призначила до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 21.07.2025 суд клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнив. Визнав поважними причини пропуску строку та поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою від 29.10.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 25.03.2025 року №1377 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Львівського РУП № 2 ГУНП» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.
Наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 28.03.2025 року №207 «Про особовий склад» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.).
З наказу №1377 від 25.03.2025 позивач дізнався, що підставою для прийняття такого стало порушення службової дисципліни з боку позивача, а саме відсутність на робочу місці протягом 38 робочих днів.
Позивач звертає увагу, що 28.04.2022 року на виконання Указу Президента України №69/2022 під час мобілізації на особливий період, ОСОБА_1 призначений на посаду водія відділення охорони органів військової контррозвідки СБУ НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_3 , зарахований до списків частини, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині).
Отож, відсутність позивача на роботі пов'язана зі службою в Збройних Силах України, що не може кваліфікуватися прогулом з відсутності поважних причин.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що у Львівське районне управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області (далі Львівське РУП № 1 ГУ НП у Львівській області) надійшли матеріали зареєстровані в відділі поліції № 3 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області, щодо можливого порушення службової дисципліни слідчим слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .
Зазначає, що у таких матеріалах містились рапорти та акти про відсутність на робочому місці слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області Кузьмінського Р.Я. Так, згідно з наказом Львівського ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області № 191 від 18.02.2025 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих поліцейських ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області. Під час службового розслідування, дисциплінарна комісія дішла висновку про те, що слідчий слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 був відсутній на службі в кількості 38 робочих днів, а саме: 27.01.2025, 28.01.2025, 29.01.2025, 30.01.2025, 31.01.2025, 03.02.2025, 04.02.2025, 05.02.2025, 06.02.2025, 07.02.2025, 10.02.2025, 11.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, 14.02.2025, 17.02.2025, 18.02.2025, 19.02.2025, 20.02.2025, 21.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025, 26.02.2025, 27.02.2025, 28.02.2025, 03.03.2025, 04.03.2025 05.03.2025, 06.03.2025, 07.03.2025, 08.03.2025, 10.03.2025, 11.03.2025, 12.03.2025, 13.03,2025, 14.03.2025, 17.03.2025, 18.03.2025, чим багаторазово здійснив прогул.
Отже, оскільки матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила позов задовольнити повністю з підстав викладених у позові.
У судовому засіданні представник відповідача щодо позову заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , проходив службу в поліції на посаді слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області.
Наказом ГУ НП у Львівській області від 15.04.2022 № 218 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП за власним бажанням на підставі рапорту від 13.01.2022 року. Вважаючи таке звільнення протиправним позивач звернуся з позовом до Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023, позовні вимоги задоволені повністю:
- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУНП у Львівській області від 15.04.2022 № 218 о/с “Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП з 15.04.2022;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП з 16.04.2022;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 92 469 грн 12 коп.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі № 380/7509/22 наказом ГУНП У Львівській області № 541 о/с від 07.11.2022 року «Про особовий склад» ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП з 16 квітня 2022 року.
Постановою Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 380/7509/22 скасовані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023. Справа № 380/7509/22 направлена на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №380/7509/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024, позовні вимоги задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУНП у Львівській області від 15.04.2022 № 218 о/с “Про особовий склад» про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП з 15.04.2022.
- поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП з 16.04.2022.
- стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.10.2022 по 24.11.2023 включно у сумі 190 235 грн 95 коп.
Рішення суду від 24.11.2023 у справі № 380/7509/22 набрало законної сили 26.03.2024.
25.11.2022 ГУ НП у Львівській області повторно звільнило ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до наказу № 582 о/с на підставі пункту 8 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (у зв'язку з переходом у встановленому порядку до інших міністерств, відомств (організацій)).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 року у справі №380/18451/22 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.11.2022 № 582 о/с «Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» у зв'язку з переходом у встановленому порядку до інших міністерств, відомств (організацій); поновлено ОСОБА_1 з 26.11.2022 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області; стягнуто з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
27.01.2025 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 ГУ НП у Львівській області видало наказ № 47 о/с «По особовому складу», яким поновлено ОСОБА_1 з 26.11.2022 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області.
Наказом ГУ НП у Львівській області від 25.03.2025 № 1377 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Львівського РУП № 2 ГУНП», за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 5, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 1.1 та підпункту 1.2 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування» та підпунктів 1-3 Додатку № 1 до наказу ГУНП у Львівській області від 25.11.2022 № 3343 «Правила внутрішнього розпорядку дня поліцейських та працівників поліції (окрім державних службовців) апарату ГУНП, територіальних (відокремлених та окремих підрозділів Головного управління Національної поліції у Львівські області», на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Закону України від 15.03.2018 2337-VIII (зі змінами) до ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення звільнення із служби в поліції.
28.03.2025 наказом ГУ НП у Львівській області від 28.03.2025 року № 207 о/с «Про особовий склад» відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Вважаючи таке звільнення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII).
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Суд наголошує на тому, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, на відміну від іншої служби/професії/особи, служба в поліції вимагає від поліцейського особливої обачності та неухильного виконання вимог Конституції України та Законів, що тісно пов'язується із захистом Держави, її громадян.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно зі статтями 14, 15, 19, 26 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Частиною першою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
При цьому частина друга цієї ж статті Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як, зокрема, звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд встановив, що наказом ГУ НП у Львівській області №1377 від 25.03.2025 «Про застосування стягнення до поліцейського Львівського РУП №2 ГУНП» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2 статті 1 та пункту 8 частини 3 статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 1.1 та підпункту 1.2 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 № 1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування» та підпунктів 1-3 Додатку № 1 до наказу ГУНП у Львівській області від 25.11.2022 № 3343 «Правила внутрішнього розпорядку дня поліцейських та працівників поліції (окрім державних службовців) апарату ГУНП, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів Головного управління Національної поліції у Львівській області», на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.
З констатуючої частини наказу №1377 від 25.03.2025 видно, що проведеним, на підставі наказів Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області від 18.02.2025 №191, від 04.03.2025 №231 службовим розслідуванням (висновок від 18.03.2024 установлено, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування знайшли своє документальне підтвердження та стали можливими унаслідок неналежного виконання обов'язків із сторони слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який будучи працівником поліції допустив грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, зокрема вимог пунктів 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України «Національну поліцію», пунктів 2, 5, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України , підпункту 1.1 та підпункту 1.2 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 №1470 «Про покращення службового дисципліни та забезпечення належного інформування» та підпунктів 1-3 Додатку №1 до наказу ГУ НП у Львівській області від 25.11.2022 №3343 Правила внутрішнього розпорядку дня поліцейських та працівників поліції (окрім державних службовців) апарату ГУНП, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів Головного управління Національної поліції у Львівській області, грубо не дотримався правил внутрішнього розпорядку та здійснив прогули в кількості 38 робочих днів, а саме: 27.01.2025, 28.01.2025, 29.01.2025, 30.01.2025, 31.01.2025, 03.02.2025, 04.02.2025, 05.02.2025, 06.02.2025, 07.02.2025, 10.02.2025, 11.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, 14.02.2025, 17.02.2025, 18.02.2025, 19.02.2025, 20.02.2025, 21.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025, 26.02.2025, 27.02.2025, 28.02.2025, 03.03.2025, 04.03.2025 05.03.2025, 06.03.2025, 07.03.2025, 08.03.2025, 10.03.2025, 11.03.2025, 12.03.2025, 13.03,2025, 14.03.2025, 17.03.2025, 18.03.2025.
Оцінюючи такі мотиви суб'єкта владних повноважень, суд враховує таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався і триває на час розгляду справи.
Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також шанування державних символів є обов'язком громадянина України. Виконання цього обов'язку здійснюється, зокрема, шляхом проходження військової служби.
Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 60 Закону № 580-VІІІ відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Статтею 119 КзПП України встановлено гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків. Відповідно до вимог частин другої, третьої цієї статті працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних відносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.
Нормами Закону № 580-VІІІ не врегульовано порядок збереження робочого місця за поліцейським, що призваний на військову службу під час мобілізації. Водночас, як було зазначено, статтею 39 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, розповсюджено гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що в умовах мобілізації за громадянами, призваними на військову службу, зберігається місце роботи та посада до завершення особливого періоду або до моменту їх фактичного звільнення.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №106 від 28.04.2022 призначений на посаду водія відділення охорони органів військової контрозвідки СБУ НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_3 , зарахований до списків частини та вважається таким, що 28.04.2022 прийняв справи та посаду та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно з витягом із командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №316 від 01.11.2023 ОСОБА_1 зарахований з 01.11.2023 до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 01.04.2025 №2375/486/158/ПС рядовий ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 .
Отже, ОСОБА_1 з 28.04.2022 мобілізований до Збройних Сил України та проходить військову службу дотепер.
Суд зауважує, щодо перебування позивача на військовій службі з 28.04.2022 відповідачу було достеменно відомо ще під час судового провадження у справі №380/18451/22. Додатково позивач надіслав керівнику ГУ НП у Львівські області Олександру Шляховському лист від 14.02.2025, в якому, серед іншого, повідомив, що й надалі перебуває на військовій службі. Зазначений лист, як пояснила представник відповідача у відзиві на позовну заяву, отримано ГУ НП у Львівській області 20.02.2025. Окрім цього, в ході проведення службового розслідування, з метою встановлення причини неприбуття ОСОБА_1 на службу, начальником сектору кадрового забезпечення Львівського районного управління поліції №2 здійснений телефонний дзвінок до ОСОБА_1 . У розмові ОСОБА_1 повідомив, що «на даний час проходить службу в Збройних Силах України, на запитання чи проходить службу за контрактом чи згідно загальної мобілізації надав відповідь, що згідно загальної мобілізації».
Отже, встановлені обставини свідчать про те, що як під час проведення службового розслідування так і станом на дату прийняття оскаржених наказів, ГУ НП у Львівській області було відомо про перебування позивача на військовій службі в складі Збройних Сил України.
Відтак, перебування позивача у складі Збройних Сил України під час проходження ним служби у поліції та виконання завдань із захисту України від збройної агресії російської федерації жодним чином не може свідчити про те, що у періоди 27.01.2025, 28.01.2025, 29.01.2025, 30.01.2025, 31.01.2025, 03.02.2025, 04.02.2025, 05.02.2025, 06.02.2025, 07.02.2025, 10.02.2025, 11.02.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, 14.02.2025, 17.02.2025, 18.02.2025, 19.02.2025, 20.02.2025, 21.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025, 26.02.2025, 27.02.2025, 28.02.2025, 03.03.2025, 04.03.2025 05.03.2025, 06.03.2025, 07.03.2025, 08.03.2025, 10.03.2025, 11.03.2025, 12.03.2025, 13.03,2025, 14.03.2025, 17.03.2025, 18.03.2025 ОСОБА_1 не перебував на службі у поліції з поважних причин.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що накази ГУ НП у Львівській області №1377 від 25.03.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Львівського РУП №2 ГУНП» № 207 о/с від 28.03.2025 «Про особовий склад» не відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України до такого роду рішень, а відтак такі слід визнати протиправними та скасувати.
Щодо поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП з 29.03.2025, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді, як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняній до займаної посаді.
Оскільки наказом ГУ НП у Львівській області № 207 о/с від 28.03.2025 «Про особовий склад» позивач звільнений зі служби в поліції з 28.03.2025, тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП з 29.03.2025.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Відповідно до зазначеної норми Закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП з 29.03.2025.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас, виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.20015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з наступними змінами та доповненнями.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, видно, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Відтак, норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 застосуванню у вказаній справі не підлягають.
Аналогічний висновок сформовано викладено в постанові Верховного Суду від 19.07.2018, справа № 805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.
Однак, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Як видно з виданої ГУНП у Львівській області довідки про доходи ОСОБА_1 за лютий - березень 2022 року, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за останні два повні місяці роботи позивача становить 28 415,45 грн ( у лютому 14 633,94 грн + у березні 13 781,51 грн). Середньоденний заробіток становить 28 415,45/59=481,62 грн.
При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд бере до уваги період з 28.03.2025 до дня ухвалення рішення у цій справі, тобто до 26.11.2025.
Цей період становить 243 календарних дні.
Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 243*481,61= 117031,23 грн.
При цьому середньомісячний заробіток позивача становить 14448,60 грн.
Ця сума, відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України, підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача та рішення в цій частині звертається до негайного виконання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 25.03.2025 за № 1377 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Львівського РУП № 2 ГУНП».
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.03.2025 року за № 207 о/с «Про особовий склад».
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП з 29.03.2025 року.
Рішення суду в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 117031 (сто сімнадцять тисяч тридцять одну) грн 23 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 14448,60 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн 60 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 08.12.2025.
Суддя Мричко Н.І.