09 грудня 2025 рокусправа № 380/15201/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі: Комісії з питань надання відстрочки від призову при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; далі - Позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ; далі - Відповідач) в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 , що викладене у Повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.07.2025 №11756;
зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняти рішення щодо надання відстрочки ОСОБА_1 на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою та доданими документами про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", оскільки батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи і він здійснює за ним догляд. Однак, у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відмовлено.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що позивачем не було доведено, що особи, які є членами сім'ї першого ступеня споріднення (зокрема батько, мати, чоловік, дружина, діти), неспроможні здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи.
20.08.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 04.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач звернувся до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про отримання відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Із поданої заяви позивача від 15.07.2025 року судом було встановлено, що позивач подав на розгляд комісії наступні документи: «Копії військово - облікового документа; 2. Паспорт; 3. Довідка про інвалідність батька; 4. Свідоцтво про народження; 5. Пенсійне посвідчення батька; 6. Заява ОСОБА_2 , про єдиного сина. 7. Паспорт ОСОБА_2 ». Відповідно до витягу з протоколу №28 від 16.07.2025 року, комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причини відмови відсутність усіх підтверджуючих документів а саме: для військовозобов?язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи І групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов?язаними та зобов?язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Тобто відсутність будь якої інформації, чому мати, не може здійснювати утримання.
Зазначене рішення відповідача стало предметом оскарження за цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд керується такими мотивами.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, згідно з п. 13 ч. 1ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Додатком 5 Порядку № 560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.
Так, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:
для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.07.2025 позивач звернувся з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням догляду за своїм батьком, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
До вказаної заяви було додано копії документів, а саме: «Копії військово - облікового документа; 2. Паспорт; 3. Довідка про інвалідність батька; 4. Свідоцтво про народження; 5. Пенсійне посвідчення батька; 6. Заява ОСОБА_2 , про єдиного сина. 7. Паспорт ОСОБА_2 ».
Згідно з письмовим повідомленням від 16.07.2025 року за № 11756 у наданні відстрочки позивачу відмовлено через відсутність усіх підтверджуючих документів, усіх підтверджуючих документів а саме: для військовозобов?язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи І групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов?язаними та зобов?язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Тобто відсутність будь якої інформації, чому мати, не може здійснювати утримання.
Позивач не погоджується із таким рішенням, вважаючи, що він є єдиною особою, яка має як законодавчий обов'язок, так і реальну можливість утримувати свого батька ОСОБА_2 . При цьому позивач наголошує, що його батько є особою з інвалідністю ІI групи, тоді як мати позивача є непрацездатною особою, яка сама потребує матеріальної допомоги.
Оцінюючи доводи позивача, суд звертає увагу на те, що за змістом положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, наявність одного із батьків з інвалідністю I чи II групи або ж одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
по-друге, відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю.
Тобто, лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач у відзиві вказує, що позивачем не було доведено, що особи, які є членами сім'ї першого ступеня споріднення (зокрема батько, мати, чоловік, дружина, діти) неспроможні здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи.
Так, за нормами частини 1-3 статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Суд зауважує, що батько позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, про що свідчить довідка до акта огляду медико - соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 364988..
Представник позивача у позовній заяві вказує, що мати позивача ОСОБА_3 є непрацездатною особою, та не може утримувати батька позивача, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 , яке видано Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області.
Стосовно даного твердження представника позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 75 Сімейного кодексу України, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, що мати (позивача) є непрацездатною особою та перебуває на обліку в Пенсійному фонду України.
Таким чином, враховуючи відсутність необхідних документів, передбачених Постановою № 560 та не підтвердження наданими документами факту відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати батька позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
За встановлених обставин справи та існуючого на час виникнення спірних правовідносин нормативного регулювання, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про те, що, звертаючись із заявою про надання відстрочки з підстав, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, позивач не довів, що він є єдиною працездатною особою, яка зобов'язана утримувати свого батька.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Згідно ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язати вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна