Іменем України
09 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1906/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
30.09.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та про його виключення з військового обліку.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , де пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якої був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що внесено відповідні записи до військово-облікового документу.
Позивачем згенеровано військово-обліковий документ у додатку «РЕЗЕРВ +» та встановлено невідповідність зазначеної в ньому інформації дійсним обставинам справи, зокрема відсутність інформації щодо виключення позивача з військового обліку за результатами медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому, згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виправлення інформації, однак листом від 18.09.2025 №ЩТ/1642 відповідач повідомив, що позивача автоматично, рішенням вищого штабу, зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відносно позивача не виносилася, Національною поліцією не доставлявся.
Вважаючи бездіяльність відповідача, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач надав відзив, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає. В обґрунтування відзиву зазначено таке.
Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України (далі - Закон) "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VII Держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок), яким реалізовано механізм автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України.
Відповідно до п.17 вищезазначеного Порядку взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 13 і 14 цього Порядку, здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстроване/не задеклароване, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.
Крім того, відповідно до абз.2 п. 7 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 Генеральний штаб Збройних Сил встановлює особливості ведення військового обліку територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 , автоматично, рішенням вищого штабу, зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 (шляхом внесення даних в електронну систему Єдиного державного реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг»).
Водночас Постановою КМУ № 932 від 16 серпня 2024 р вказано: Міністерству оборони протягом 10 робочих днів з дня отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років забезпечити внесення записів або змін до записів в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.4 ст.37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ОСОБА_1 рекомендовано встати на військовий облік за місцем фактичного проживання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 рішень щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік не приймалося. На теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_2 не має сформованої облікової документації (медичної документації, висновків ВЛК та інше) на громадянина ОСОБА_1 , прийняття будь яких рішень не є можливим, копій наданих документів не достатньо.
Дані матеріали військового обліку, на підставі яких можливе прийняття рішення про виключення громадянина з військового обліку, можливо перебувають в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_7 .
З метою врегулювання питання виключення з військового обліку ОСОБА_1 рекомендовано встати на військовий облік за місцем фактичного проживання, що відповідає вимогам ч.3 ст.33, ч.4 ст.37, п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за якими повинні діяти громадяни України, а саме будучи військовозобов'язаними громадяни України повинні стати на військовий облік за місцем фактичного проживання, де можливо вирішити питання про виключення військового обліку за сформованими матеріалами військового обліку.
Наданих копій документів ОСОБА_1 не достатньо для вирішення питання про виключення з військового обліку (оскільки вони взагалі не є документами).
Водночас приписи Постанови КМУ № 932 від 16 серпня 2024 р. не надають повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 приймати рішення про виключення громадян, узятих на військовий облік у ході її виконання.
У відповідності до вимог частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 20.11.2025 визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву ІНФОРМАЦІЯ_8 та продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлений судом строк на подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 20.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залучення співвідповідачів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується документами на імя позивача.
Згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 25.08.2018 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 07.06.2006; з 25.06.2018 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_10 за ст.37 п.6 п.п.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 440726, ОСОБА_1 на підставі акта огляду МСЕК № 61/722 встановлено третю групу інвалідності з 01.05.2016, причина інвалідності - інвалідність з дитинства.
Зі скріншоту застосунку «Резерв+», наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , звання рекрут, дата уточнення даних 20.02.2025, адреса проживання: АДРЕСА_1 .
15.09.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив протягом п'яти днів внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісті достовірну інформацію та персональні дані щодо: виключення ОСОБА_1 з військового обліку 25.06.2018 ІНФОРМАЦІЯ_4 за станом здоров'я за ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; проходження ОСОБА_1 25.06.2018 медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 47 «а» гр. І Наказу МО України № 402 від 14.08.2008; змінити категорію військового обліку з «військовозобов'язаний» на «невійськовозобов'язаний». До заяви позивачем долучено копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 ; електронний військово-обліковий документ Резерв+, копію паспорту та РНОКПП.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.09.2025 № ЩТ/1642 повідомлено ОСОБА_1 про автоматичне, рішенням вищого штабу, зарахування позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 . Роз'яснено, що за приписами ч.3 ст.33, ч.4 ст.37 , п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено порядок, за яким повинні діяти громадяни України, а саме будучи військовозобов'язаними стати на військовий облік за місцем фактичного проживання в України. Одночасно позивачу повідомлено, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 не виносилась, Національною поліцією не доставлявся.
Вважаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання спірних правовідносин передбачено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації. На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні та мобілізація триває.
Відповідно до частини дев'ятої статті 14 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, станом на 23.06.2018) на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, зокрема, організація і проведення медичного огляду допризовників, які викликаються на комісію, визначення їх придатності для військової служби; направлення для медичного огляду до призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних або Київської міської призовних комісій призовників, яких визнано непридатними до військової служби за станом здоров'я, та таких, що виявили незгоду з результатами медичного огляду; зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких:
- за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час;
- раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
виключення з військового обліку громадян, яких:
- за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
- раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно із частиною третьою статті 16 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, станом на 23.06.2018) на районні (міські) призовні комісії покладаються, зокрема надання відстрочки від призову або звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку.
Пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, станом на 23.06.2018) визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною першою статті 5 Закону № 1951-VIII визначено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно частини п'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Таким чином, за змістом вищенаведених норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Судом встановлено, що у тимчасовому посвідченні № 4/1298, виданому у зв'язку із заміною ОПК на ОСОБА_1 , наявний штамп ІНФОРМАЦІЯ_10 про виключення позивача з військового обліку за ст.37 п.6 п.п.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Також у п.7, 12 посвідчення містяться записи про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за ст.47а гр. ІІ розкладу хвороб наказу МО України № 402/2008.
При цьому, інформація щодо визнання позивача непридатним для проходження військової служби, відсутня у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 932), пунктом 5 якого визначено, що Перелік відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 16 до 25 років, які підлягають взяттю на військовий облік, формується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів з такої інформації:
1) відцифрований образ обличчя особи;
2) прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності);
3) дата народження;
4) місце народження;
5) стать;
6) місце проживання та місце перебування;
7) реквізити паспорта громадянина України або документа, що дає право громадянину України на виїзд за кордон (серія та/або номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії);
8) відомості про громадянство;
9) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
10) реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
11) відомості про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну;
12) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності (зокрема групу інвалідності, причину та строк, на який встановлено інвалідність, а також відомості, внесені відповідно до пунктів 4, 8, 8-1 і 18 цього Порядку).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 932 взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 13 і 14 цього Порядку, здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстроване/не задеклароване, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.
Взяття зазначених осіб на військовий облік здійснюється з формуванням військово-облікового документа в електронній формі.
З урахуванням вищевикладеного, станом на дату виключення позивача з військового обліку, тобто 25.06.2018, ІНФОРМАЦІЯ_11 був органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен був забезпечувати актуалізацію бази даних, зокрема, щодо ОСОБА_1 , відмітку про виключення з військового обліку якого проставлено у тимчасовому посвідченні саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , та який наразі не має статусу військовозобов'язаного, призовника, резервіста, проте перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд зауважує, що в ході реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, за рішенням оператора реєстру вищого штабу, ОСОБА_1 автоматично зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 , і рішень щодо позивача про взяття на військовий облік не приймалось.
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_2 наразі є органом ведення Реєстру, який уповноважений вносити відповідні відомості до Реєстру відповідно до частин 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII, а тому саме вказаний орган має право за наявності підстав внести відповідні відомості про позивача до Реєстру.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач звертався з заявою від 15.09.2025, в якій просив внести достовірну інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Додатком 1 до Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (в редакції, станом на 30.01.2018), є Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Стаття 47 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби включає: бронхіальна астма J45-J46, зокрема пункт а) тяжка персистуюча бронхіальна астма (непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку).
Виходячи з положень статей 72-75, 77 КАС України, належними та достатніми у своїй сукупності доказами для підтвердження обставин, на які посилається позивач, є як записи у військовому квитку, так і постанова ВЛК, на підставі якої зроблено відповідний запис.
Висновок ВЛК позивачем суду не надано через його відсутність, проте позивачем надано суду довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 440726, видану ОСОБА_1 на підставі акта огляду МСЕК № 61/722, відповідно до якої позивачу встановлено третю групу інвалідності з 01.05.2016, причина інвалідності - інвалідність з дитинства. Пункт 12 довідки містить висновок про умови та характер праці, зокрема: протипоказання важкої фізичної праці, впливу несприятливих метеофакторів, робота у запиленому приміщенні.
Отже, сукупністю доказів підтверджується виключення позивача з військового обліку 25.06.2018 на підставі п.3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тому ІНФОРМАЦІЯ_2 як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який забезпечує актуалізацію бази даних щодо ОСОБА_1 , зобов'язаний внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, що міститься у тимчасовому посвідченні № 4/1298.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних доказів, що з боку позивача було допущено будь-які порушення при подачі заяви для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно визнання не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Також відповідач не надав доказів, що позивачем було повідомлено свідомо неправдиві відомості та/або надані документи містили недостовірні дані та/або були підробленими, оскільки доказів наявності будь-яких кримінальних проваджень, відкритих за такими фактами, матеріали справи не містять.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип «юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 968,96 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, що міститься у тимчасовому посвідченні № 4/1298 від 25.06.2018.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення з військового обліку відповідно до інформації, що міститься у тимчасовому посвідченні № 4/1298 від 25.06.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян