09 грудня 2025 року м. Київ № 320/35512/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської митниці
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 травня 2024 року №UA10000020241;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 травня 2024 року №UA10000020242.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) від 01.08.2024р. відкрито провадження у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024р. справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024р. прийнято справу №320/35512/24 до провадження судді Жукової Є.О., суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою витребувано від відповідача: матеріали проведеної перевірки позивача; обґрунтований та вмотивований розрахунок спірного податкового повідомлення - рішення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст.94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає наступне. З акту перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, вбачається, що перевіркою встановлено порушення частини 1 статті 257 Митного кодексу України у результаті чого занижено податкове зобов'язання, а також вимоги пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість. Такого висновку митний орган дійшов порівнюючи та перевіряючи автентичність копій документів, отриманих від митних органів Федеративної Республіки Німеччина. Вказані висновки позивач вважає необґрунтованими, з урахуванням того, що документи митних органів ФРН не є виключними, беззаперечними та визначальними доказами по справі, оскільки в Акті від 11.02.2022р. жодним чином не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі документам, отриманих від митних органів ФРН, ніж тим, що подані позивачем для митного оформлення на митниці. Більше того, на думку позивача, податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на достовірних та достатніх доказах, оскільки виходячи з положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не є основним документом, що підтверджує митну вартість товару. Також позивач зазначає, що матеріали перевірки не містять доказів того, що подані до митного оформлення про імпорті декларантом інвойси чи інші товаросупровідні документи є підробленими чи одержані незаконним шляхом, або містять неправдиві відомості. Крім того, позивач звертає увагу суду, на наявність преюдиційного фактору, який може враховуватися при вирішені даного спору, а саме, наявність рішення Галицького районного суду м. Львова, яке набрало законної сили у справі № 461/8634/21.
Київська митниця, 16.08.2024р. надала відзив на позов, відповідно до якого із заявленими вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Вказує, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару, позивачем надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні товару занижено митну вартість на суму 289 109,56 грн., вказані обставини і стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
30.08.2024р. представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до тексту якого зазначено, що згідно з текстом офіційної відповіді Генеральної митної дирекції Німеччини автомобіль відправлявся позивачу за вищою ціною ніж та, яка вказана у митній декларації.
02.09.2024р. представником позивача подано додаткові пояснення, які просить долучити до матеріалів справи.
25.09.2024р. представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що відповідач неправомірно не бере до уваги інші документи, які були надані до митного оформлення, і якими митна вартість товару встановлена на тому рівні, що був заявлений позивачем при митному оформленні; відповідач жодним чином не спростовує той факт, що подані позивачем до митного оформлення інші товаросупровідні документи не містили жодних ознак підробки, неточності або суперечності; самі по собі документи митних органів Федеративної Республіки Німеччина не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару та його відправника; позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити за викладених у ньому підстав.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, додаткові пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.03.2021р. митним постом «Мостиська» Галицької митниці Держмитслужби здійснено пропуск на митну територію України товару «легковий автомобiль, марка MERCEDES-BENZ, модель S350, рiк виготовлення 2020р., модельний рiк 2021р., дата першої реєстрації 10.07.2020р., номер двигуна немає даних, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2925 см.куб., 210 Kw., тип двигуна - дизельний, кiлькiсть сидячих місць, включаючи водія, 5, колір чорний, призначений для використання по дорогах загального користування», який переміщувався згідно з митною декларацією типу IM40EE № UA209180/2021/010995 вiд 16.03.2021р.
Позивачем, 18.03.2021р. для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу в митному режимі «імпорт» до відділу митного оформлення №2 митного поста «Городок» Галицької митниці Держмитслужби подану електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209180/2021/11472, разом з товаросупровідними документами:
рахунок-фактура (kaufvertrag/rechung) №E177255-1 вiд 12.03.2021р.;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.07.2020р. та ZBI264277489 вiд 16.03.2021р., виданi компетентними органами Німеччини.
Згідно з рахунком-фактурою (kaufvertrag/rechung) № НОМЕР_3 12.03.2021р. німецькою компанією AS InternationalGmbH (Lutherstrabe 55, 45478 MulheimanderRuhr) автомобіль марки MERCEDES-BENZ S350, VIN НОМЕР_1 , було продано ОСОБА_1 за ціною 44 200 євро.
Від Львівської митниці до відповідача листом від 27.09.2021р. №7.4-1/20-06/7/7418 разом із листом Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України від 06.09.2021р. №20/20-02-01/7.4/3062 надано відповідь митних органів Федеративної Республіки Німеччини від 06.09.2021р. № Z46632021.UA.800100-DVIII.A.22 (лист Держмитслужби № 20/20-02-01/7.4/3062 від 06.09.2021) із додатком у вигляді витягу з електронної бази даних митних органів за номером експортної декларації (декларації країни відправлення) MRN:21DE9554463303439, стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснене митне оформлення товару «легковий автомобiль, марка MERCEDES-BENZ, модель S350, рiк виготовлення 2020р., модельний рiк 2021р., дата першої реєстрації 10.07.2020р., номер двигуна немає даних, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2925 см.куб., 210 Kw., тип двигуна - дизельний, кiлькiсть сидячих місць, включаючи водія, 5, колір чорний, призначений для використання по дорогах загального користування» за митною декларацією від 18.03.2021р. №UA209180/2021/11472.
В митній декларації від 18.03.2021р. №UA209180/2021/11472 у додатку MRN:21DE955446330343E9 зазначено вартість товару 71 590 євро.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 336, пунктом 1 частини 3 статті 345, пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, зі змінами та доповненнями (далі - МК України), наказом Київської митниці від 01.02.2022р. № 51, ОСОБА_2 , головним державним інспектором відділу супроводження митного аудиту управління проведення митного аудиту Київської митниці, радником митної служби ІІІ рангу, керівником робочої групи, ОСОБА_3 , заступником начальника відділу супроводження митного аудиту управління проведення митного аудиту Київської митниці, радником митної служби ІІІ рангу, проведена документальна невиїзна перевірка дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів фізичною особою - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за митною декларацією від 18.03.2021р. №UA209180/2021/11472.
За результатами проведення перевірки, складено акт документальної невиїзної перевірки від 11.02.2022р. №8/22/7.8-19-01/2830517076, яким встановлено наступні порушення:
- частини 1 статті 257 МК України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 18.03.2021р. №UA209180/2021/11472 на загальну суму 90 346, 74 грн.;
- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податкове зобовязання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 18.03.2021р. №UA209180/2021/11472 на загальну суму 198 762, 82 грн.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:
від 21.05.2024р. №UA10000020242, яким до позивача застосовано податкове зобов'язання у розмірі 248 453,53 грн. (198 762,82 грн. сума податкового зобов'язання + 49 690,17 грн. сума штрафних санкцій);
від 21.05.2024р. № UA10000020241, яким до позивача застосовано податкове зобов'язання у розмірі 90 346,73 грн.
Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваних рішень та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання; визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Відповідно до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою, митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування, електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
В силу частини першої статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні(скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно із частиною першою статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу, визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Як передбачено пунктом другим частини другої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно з пунктом другим частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.
Згідно із статтею 352 Митного кодексу України, посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Частиною шостою статті 345 цього ж Кодексу, визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів.
Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів ґрунтується на підставі інформації, отриманої від митних органів Федеративної Республіки Німеччини, щодо ввезеного на митну територію України транспортного засобу.
Тобто, саме на підставі аналізу наданих митними органами ФРН, митної декларації MRN:21DE9554463303439, відповідно до якої вартість транспортного засобу становить - 71 590 євро та, з урахуванням наведеного, відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу у ФРН і не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб.
При цьому, суд враховує, що самі по собі документи митних органів Федеративної Республіки Німеччини не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами у даній справі.
Крім того, в акті перевірки жодним чином не обумовлено підстав надання відповідачем переваги в доказовій силі документам ФРН, ніж тим, що подані позивачем до митного оформлення на митниці.
Митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації від 18.03.2021р. №UA209180/2021/11472, в якій визначена митна вартість транспортного засобу.
Таке митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані.
Суд наголошує, що в досліджуваній справі рішення про коригування митної вартості в порядку ст.55 МК України, митницею не виносилось.
В акті перевірки посадові особи митниці жодним чином не обумовили підстав надання переваги в доказовій силі документам Федеративної Республіки Німеччини, аніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС.
При цьому суд бере до уваги, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2022 року у справі №461/8634/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 Митного кодексу України закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відсутність події і складу адміністративного правопорушення).
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 квітня 2022 року, постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2022 року у справі №461/8634/21 залишено без змін.
Постановою Галицького районного суду м. Львова встановлено, зокрема, що «в ході розгляду справи представниками Львівської митниці не надано доказів підробки, незаконності отримання товаросупровідних документів, поданих до митного контролю в Україні відсутні, адже вказані документи недійсними у встановленому Законом порядку не визнавалися, зокрема не надано доказів на спростування рахунку - фактури, згідно з яким німецькою компанією AS InternationalGmbH, автомобіль марки MERSEDES-BENZ S350, VIN НОМЕР_5 , було продано ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається з митної декларації № MRN:21DE9554463303439 від 15.03.2021р., яка на думку митного органу була підставою для експерту товару з території Євросоюзу, на такій відсутні обов'язкові реквізити електронного документа, зокрема електронний підпис, або підпис прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Отже, встановлені Галицьким районним судом м. Львова обставини також свідчать про безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства, підлягають врахуванню судом під час вирішення даного спору.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 21.05.2024р. №UA10000020242 та №UA10000020241 є протиправними та такими, що прийняті не у межах та спосіб визначений чинним законодавством України, а тому підлягають скасуванню.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» і доказів понесення ним інших витрат суду не надано, тому виходячи з положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення податкове повідомлення - рішення Київської митниці від 21 травня 2024 року №UA10000020241.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення податкове повідомлення - рішення Київської митниці від 21 травня 2024 року №UA10000020242.
4. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.