про відмову в забезпеченні позову
08 грудня 2025 року м. Київ № 320/60255/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись із заявою про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ-1» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови
До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ-1» з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.11.2025 №1823.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 08.12.2025 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови НКРЕКП від 11.11.2025 №1823 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовною заявою ТОВ «ЕНЕРГІЯ-1» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови від 11.11.2025 №1823.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивачем зазначено про необхідність вжиття таких заходів з огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Вказано, що фактичне виконання оскаржуваної постанови означатиме сплату значного розміру штрафу у сумі 1 079 976,00 грн, який прямо впливає на фінансову стабільність товариства, що здійснює діяльність на балансуючому ринку електричної енергії в умовах воєнного стану та постійних обстрілів електричної інфраструктури, з високим рівнем ризиковості та необхідністю підтримання стабільної ліквідності для виконання зобов'язань перед учасниками ринку. Окрім того, наголошено, що у разі невиконання ТОВ «ЕНЕРГІЯ-1» вимог оскаржуваної постанови, НКРЕКП має право застосувати додаткові санкції шляхом проведення позапланової перевірки, накладення повторних штрафів, обмеження або зупинення дії ліцензії, що, на переконання заявника, призведе до зупинення роботи критичного підприємства в умовах воєнного стану.
Разом з тим, позивач як на підставу забезпечення позову посилається на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, оскільки під час розслідування НКРЕКП не забезпечила ТОВ «ЕНЕРГІЯ-1» повного доступу до всіх матеріалів, зокрема, до документів та даних, наданих диспетчером системи - НЕК «Укренерго», які є ключивими для розуміння причин активації пропозицій позивача на балансуючому ринку.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви ТОВ «ЕНЕРГІЯ-1» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.
Суд звертає увагу, що сама лише незгода із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Щодо доводів позивача про можливе застосування до нього додаткових санкцій у разі невжиття заходів забезпечення позову слід зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. За порушення договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб'єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України. Таким чином, суб'єкт господарювання покладає на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності, тому сам суб'єкт господарювання повинен усвідомлювати можливість настання негативних наслідків від її провадження у випадках, коли така діяльність відбувається поза вимогами закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2024 у справі №620/14305/23.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Окрім того, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
На переконання суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, позаяк зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.11.2025 №1823 означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2021у справі №120/2337/20-а.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Виходячи з аналізу матеріалів заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу, заявником до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ-1» про забезпечення адміністративного позову (вх. від 08.12.2025 №74066) у справі №320/60255/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.