08 грудня 2025 року м. Київ справа №640/21735/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
І. Зміст позовних вимог.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 09.11.2022 № 008017300016525.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 протиправно відмовлено у визнанні її особою без громадянства на підставі абзацу 2 частини третьої статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки ані прийняте рішення, ані супровідний лист не містять інформації, обставин або відомостей, які стали підставою для такої відмови. З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві зазначив, що рішення від 09.11.2022 № 008017300016525 про відмову у визнанні особою без громадянства ОСОБА_1 є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню. При цьому відповідач зазначив, що виходячи із свідоцтва про народження позивачки установлено її належність до громадянства Республіки Білорусь, оскільки відповідно до актового запису про народження від 12.01.1993 № 02 місцем проживання батьків зазначено Республіку Білорусь.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 14.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 19.01.2023 № 03-19/4049/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи № 640/21735/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
25.10.2024, 15.09.2025 до суду надійшли клопотання позивача про пришвидшення розгляду справи та долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Городня, Чернігівська обл.) 16.11.2022 звернулась до відповідача із заявою про визнання особою без громадянства. В поясненнях до заяви зазначено, що позивач разом з матір'ю в 2001 році виїхали на постійне проживання в Республіку Білорусь. У 2006 році позивачка прибула з Республіки Білорусь на територію України в неповнолітньому віці по свідоцтву про народження разом з невстановленими особами, з якими проживала декілька місяців, після чого втекла від них та проживала в різних місцях.
Згідно з даними обліків Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено запис про народження позивачки від 12.01.1993 № 02, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Городянського районного управління юстиції Чернігівської області. У зазначеному актовому записі внесені відомості про матір позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 ; батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Підставами для внесення даних про батька дитини було свідоцтво про шлюб, оформлене відділом РАЦС Світлогорського райвиконкому Гомельської області (актовий запис від 04.07.1991 № 78).
Разом з тим, за словами позивачки, мати була документована паспортом СРСР, про рідного батька відомості відсутні.
Рішенням Державної міграційної служби України від 09.11.2022 № 008017300016525 ОСОБА_1 відмовлено у визнанні особою без громадянства на підставі абзацу 2 частини третьої статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, представник позивачка звернулася із вказаним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).
У відповідності до пункту 15 частини першої статті 1 Закону №3773-VI, особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Відповідно до частин двадцять третьої, двадцять четвертої статті 4 Закону №3773-VI особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Особи, яких визнано особами без громадянства в порядку, встановленому цим Законом, та які отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах, на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Відповідно до статті 6-1 Закону № 3773-VI заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.
Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, має право на співбесіду з уповноваженими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов'язана співпрацювати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, з'являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.
Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів.
Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців.
Під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім'ї.
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясовуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Залежно від результатів розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясовуються обставини, що можуть свідчити про належність особи до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення перевірки належності до громадянства України. Залежно від результатів такої перевірки розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, приймає рішення про відмову у визнанні особою без громадянства зокрема у разі, якщо:
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;
особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами країни проживання до того, як вона була допущена у цю країну, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.
Після прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави відмови відповідно до цього Закону та роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржено особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законним представником до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства.
У разі якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подовжує строк дії її довідки про звернення за визнанням особою без громадянства на час до остаточного розгляду її заяви.
У разі якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, не скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у неї довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, повертає їй оригінали документів, поданих разом із заявою про визнання особою без громадянства (за наявності), та вирішує питання про добровільне або примусове повернення чи примусове видворення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 317 затверджено Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства (далі - Порядок № 317, у редакції, чинній на дату звернення позивача із заявою про визнання його особою без громадянства).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 317 право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 317 разом із заявою про визнання особою без громадянства особа подає документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави, строк дії якого закінчився (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві (документи, що підтверджують факт народження особи, перебування її у шлюбі, наявність дітей, навчання в освітньому закладі України або іншої держави, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, документи про роботу, отримання на території України медичної допомоги, про місце проживання, про право власності на житло або інші об'єкти нерухомості в Україні, довідки, видані органами місцевого самоврядування або державними органами, довідки з посольств іноземних держав або місць попереднього постійного та довгострокового проживання особи, а також з держав, громадянство яких мають члени її сім'ї, тощо).
У разі коли документи подаються законним представником особи, разом з ними подається документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.
У разі відсутності у особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зазначених документів та/або документів з фотокарткою (для особи, яка досягла 18-річного віку) за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві, та/або впізнати особу за фотокарткою.
Перелік таких осіб надається особою, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, або встановлюється працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС за результатами розгляду поданих особою документів із урахуванням її місця проживання, навчання, родинних та соціальних зв'язків тощо.
Опитування осіб повинно бути проведене територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати подання заяви про визнання особою без громадянства.
Персональні дані особи, що опитується, підтверджуються документами, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, або паспортним документом іноземця або особи без громадянства. Опитаними можуть бути тільки ті іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України.
Результати опитування особи щодо підтвердження фактів, викладених в заяві про визнання особою без громадянства, письмово фіксуються працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС у вигляді пояснення, засвідчуються підписом особи, що була опитана, та працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС та зберігаються у справі про визнання особою без громадянства. Під час опитування працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС можуть задаватися особі уточнюючі питання, які мають істотне значення для вирішення питання щодо визнання особою без громадянства.
За результатами свідчень кожної особи, яка брала участь у впізнанні особи за фотокарткою, складається окремий акт впізнання особи за формою згідно з додатком 2, який враховується під час ідентифікації та/або встановлення особи.
Згідно з пунктом 25 Порядку № 317, у ході перевірки поданих документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС формує матеріали справи у паперовій формі, перевіряє справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у межах своїх повноважень з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, здійснює ідентифікацію особи на підставі даних, отриманих з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру та відомчої інформаційної системи ДМС.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, не пізніше ніж протягом тижня з дати подання такої заяви проводить перевірку заявника за даними обліку територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, у тому числі щодо належності до громадянства України, шляхом надсилання відповідних запитів. Відповідь на такі запити повинна надаватися територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного запиту.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, надсилає не пізніше ніж протягом двох тижнів з дати подання такої заяви відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки, Адміністрації Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи Служби безпеки проводять відповідно до своїх повноважень у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яких не може бути визнано особами без громадянства у зв'язку з наявністю підстав, визначених частиною третьою статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Строк перевірки може бути продовжений, але не більш як на один місяць.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС отримує інформацію про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, від Адміністрації Держприкордонслужби у межах її повноважень.
У відповідності до пункту 26 Порядку № 317, під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства працівник територіального органу/територіального підрозділу, структурного підрозділу ДМС вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, держав або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї.
У разі необхідності отримання більш детальної інформації про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС може ініціювати перевірку відомостей, викладених у такій заяві, шляхом відвідування заявника за місцем проживання та опитування осіб, які можуть підтвердити або спростувати інформацію, надану заявником.
У разі коли особою надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, до органів видачі таких довідок надсилаються запити щодо підтвердження факту видачі цих довідок.
У разі коли особою не надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання та/або з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається відповідний запит дипломатичним представництвам або консульським установам (далі - іноземні представництва) цих держав із проханням надати відповідь на запит протягом одного місяця.
У разі неотримання відповіді на такий запит від іноземних представництв протягом двох місяців повторний запит до іноземного представництва надсилається працівником структурного підрозділу ДМС. У разі неотримання відповіді на повторний запит протягом двох місяців з моменту його надсилання працівником структурного підрозділу ДМС надсилається запит іноземному представництву втретє.
У разі коли після третього такого запиту не надходить відповіді від іноземного представництва, то особа не вважається громадянином цієї держави.
Відповідно до пунктів 27, 29, 30 Порядку № 317 перевірка інформації про дату в'їзду на територію України заявника проводиться з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які надається протягом місяця з дня надходження таких запитів.
У разі необхідності одержання відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть такі відомості одержуються в установленому законодавством порядку.
У разі необхідності підтвердження інших відомостей про заявника або дійсності поданих ним документів надсилаються запити відповідним державним органам або їх територіальним органам/територіальним підрозділам, які надають відповідь протягом місяця з дня надходження таких запитів.
Після вжиття заходів, передбачених пунктами 20-28 цього Порядку, які належать до компетенції працівників територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, після отримання відповідей на запити до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки та Адміністрації Держприкордонслужби справа про визнання особою без громадянства із доданими аудіофайлами співбесід надсилається для подальшого розгляду структурному підрозділу ДМС. При цьому справа структурному підрозділу ДМС повинна бути надіслана не пізніше ніж через три місяці з дати приймання документів. Якщо у зазначений строк відповіді на запити не отримані, справа надсилається без таких відповідей, які потім надсилаються структурному підрозділу ДМС окремо.
Працівник структурного підрозділу ДМС перевіряє у місячний строк правильність оформлення документів, що надійшли від територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні статусу особи без громадянства відповідно до частини третьої статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у разі потреби надсилає запит до МВС, Національної поліції, Служби безпеки, призначає співбесіду особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, а також проводить інші заходи, віднесені до його компетенції відповідно до пункту 26 цього Порядку.
МВС, Національна поліція, Служба безпеки проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, які не мають право на визнання особою без громадянства. Строк розгляду запитів може бути продовжений зазначеними органами, але не більш як на один місяць. Інформація про результати перевірки надсилається ДМС.
Відповідно до пункту 34 Порядку № 317 рішення про визнання особою без громадянства приймається уповноваженою особою ДМС за результатами ідентифікації та/або встановлення особи, перевірки поданих нею документів та відсутності підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, на підставі обґрунтованого висновку, складеного працівником структурного підрозділу ДМС
Згідно з пунктом 35 Порядку № 317 рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства оформляється за формою згідно з додатком 1 засобами відомчої інформаційної системи ДМС, підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ДМС, при цьому рішення у паперовій формі підписується уповноваженою особою ДМС, скріплюється печаткою ДМС та долучається до матеріалів справи про визнання особою без громадянства.
Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства після підписання уповноваженою особою ДМС сканується працівником структурного підрозділу ДМС із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про визнання особою без громадянства та надсилається особі з урахуванням вимог пункту 45 цього Порядку.
Пунктом 44 Порядку № 317 визначено, що уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства зокрема у разі, коли:
1) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
2) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв'язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;
3) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам ООН.
За таких підстав, суд дійшла висновку, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України. Заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи. За наслідком розгляду заяви приймається рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. При цьому, законодавець визначив вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, серед іншого у разі якщо, особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави.
Крім того, з аналізу норм абзацу другого частини третьої статті 6-1 Закону № 3773-VI та підпункту 1 пункту 44 Порядку № 317 можна зробити висновок, що ці дві умови, а саме: визнання громадянства особи компетентним органом відповідної держави; документування заявника відповідно до законодавства цієї держави, - мають виконуватися одночасно, оскільки у конструкції вказаної норми закону та підзаконного акту використовується сполучник «та».
Як встановлено з матерів справи, за результатами розгляду заяви позивачки про визнання її особою без громадянства, відповідачем прийнято рішення від 09.11.2022 № 008017300016525 про відмову у визнанні особою без громадянства ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства, затвердженого заступником директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 09.11.2022, відповідач посилається на належність батьків позивачки до громадянства Республіки Білорусь у зв'язку із зазначенням в актовому записі про народження позивача місця проживання батьків в Республіці Білорусь на момент реєстрації свого шлюбу та народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Інших мотивів (підстав) для прийняття спірного рішення відповідачем не зазначено.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути безумовною підставою для відмови у наданні позивачки статусу особи без громадянства, оскільки ані оскаржуване рішення ані лист не містить необхідні умови для відмови позивачці у визнанні особою без громадянства, а саме: визнання громадянства позивачки Республікою Білорусь та документування позивачку відповідно до законодавства цієї держави.
Крім того, відповідачем у зазначеному висновку від 09.11.2022 не викладено аналізу документам, зібраним суб'єктом владних повноважень в ході здійсненні перевірки заяви ОСОБА_1 .
Тобто, вказане, дає підстави дійти висновку про формальний підхід Державної міграційної служби України при розгляді заяви позивачки.
Доводи відповідача про наявність у позивача громадянства Республіки Білорусь суд вважає безпідставними, оскільки спірне рішення було вмотивоване висновком Державної міграційної служби, зробленим з припущення належності батьків позивача до громадянства Республіки Білорусь, оскільки такі мали місце проживання на території Республіки Білорусь станом на дату народження позивача.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що відповідачем юридична та фактичні обґрунтованість мотивів, покладених в основу оскаржуваного рішення щодо наявності умов, передбачених абзацом другим частини третьої статті 6-1 Закону № 3773-VI та підпункту 1 пункту 44 Порядку № 317, як підстави для відмови позивачу у визнанні його особою без громадянства, не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про протиправність та необґрунтованість рішення ДМС від 09.11.2022 № № 008017300016525 про відмову у визнанні особою без громадянства ОСОБА_1 та підстав для його скасування.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для належного захисту прав позивачки у спірних правовідносинах шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2022 про визнання особою без громадянства, з урахування правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Державної міграційної служби України, оскільки прийняте саме ним рішення призвело до виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 09.11.2022 № 008017300016525.
3. Зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2022 про визнання особою без громадянства з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП відсутній) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яності дві) гривні 40 копійок.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.