про відмову в забезпеченні позову
08 грудня 2025 року м. Київ № 320/60663/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись із заявою про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування окремих пунктів наказу,
До Київського окружного адміністративного суду (через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування окремих пунктів наказу, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 №4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 08.12.2025 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву позивача про забезпечення позову шляхом:
- заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов'язаних із нібито надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи;
- зупинення проведення відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат Позивачу, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
- зупинення проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 13 листопада 2025 року №613/20/23468, у частині, що стосується виплати позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн. за період з червня 2023 по серпень 2025 роки, до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
- заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення позивача коштів, пов?язаних з надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. за період червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану позивача, - ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи.
В обґрунтування заходів забезпечення позову представником позивача зазначено про те, що протягом у вересні 2025 року позивач був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу ВЧ НОМЕР_1 , який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони, за які йому було нараховано та виплачено додаткову винагороду з розрахунку 50 000 грн пропорційно дням участі, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям, під час дії воєнного стану» (далі по тексту також - Постанова №168).
Позивач пояснив, що за результатами проведеної, зокрема, відносно нього службової перевірки встановлено здійснення йому переплати додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року та видано спірний наказ, яким визначено нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (замість належних 50 000 грн) та визначено утримати з грошового забезпечення позивача надмірно нараховані та виплачені (на думку відповідача) кошти, нараховані та виплачені як додаткова грошова винагорода із розрахунку 50 000 грн пропорційно дням участі.
На думку позивача, вказана вище службова перевірка створює реальну загрозу масового і безпідставного утримання коштів, які були йому виплачені правомірно на підставі Постанови №168 та Наказу МОУ №260.
Позивач стверджує, що у подальшому, у випадку задоволення позовних вимог, виконання такого судового рішення буде ускладнене, оскільки повернення коштів залежатиме від фінансових процедур, перерозподілу бюджетних асигнувань та внутрішніх обмежень військово-фінансової системи.
Позивач пояснив, що службові перевірки були проведені на підставі листів-роз'яснень, які не є нормативно-правовими актами та не можуть встановлювати чи змінювати правові норми, визначені Постановою №168 та Порядком №260.
Щодо співмірності обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначив, що призупинення службових перевірок відносно нього на період розгляду справи не перешкоджає діяльності відповідача в цілому, та є способом захисту від надмірного та необґрунтованого втручання в майнове становище позивача.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд звертає увагу, що сама лише незгода із рішенням, діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Окрім того, ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Окрім того, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною та достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2021у справі №120/2337/20-а.
Окрім того, в заяві позивачем не зазначено які саме дії, направлені на відновлення прав, доведеться вживати в разі невжиття заходів забезпечення позову, не обґрунтував складність вчинення цих дій, а також не підтвердив необхідність несення значних витрат, пов'язаних з відновленням прав.
Суд звертає увагу позивача на те, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на його припущеннях.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Виходячи з аналізу матеріалів заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу, заявником до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову (вх. від 08.12.2025 №74014) у справі №320/60663/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.