08 грудня 2025 року м. Київ справа №320/9573/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД МАРКЕТ КОМПАНІ» до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУД МАРКЕТ КОМПАНІ» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №098493 від 15 листопада 2024 року, якою до ТОВ «ФУД МАРКЕТ КОМПАНІ» було застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
В обґрунтування вимог позову позивач, описуючи зміст спірних відносин, зазначає, що постанова про застосування стосовно нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн є неправомірною та такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки відповідачем було порушено порядок розгляду справи про застосування штрафних санкцій та не враховано те, що позивач не порушив вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки під час перевірки водієм позивача ОСОБА_1 надавалася на перевірку індивідуальна контрольна книжка водія, що підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників Укртрансбезпеки, а висновки щодо наявності порушення законодавства про автомобільний транспорт не відповідають дійсним обставинам справи. Так, позивач пояснив, що 15.11.2024 в.о. заступника начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті винесено Постанову №098493 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Підставою для винесення спірної постанови є Акт №АР 050741 від 16.09.2024, який був складений старшим державним інспектором Відділу держаного нагляду (контролю) у Сумській області Кот Ю.Д. про те, що 16.09.2024 о 14 год. 15 хв. проведена перевірка транспортного засобу HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_1 , в результаті чого виявлено порушення позивачем при перевірці вантажу згідно ТТН №Р41056 від 15.09.2024, а саме: відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа, чим, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 цього ж Закону. Також позивач зазначив, що відповідачем 25.10.2024 було спрямовано позивачу запрошення на розгляд справи на 12.11.2024 з 08:00 до 12:00 години за адресою: просп. Берестейський, 57, м. Київ, 03113. Представник позивача 11.12.2024 подав відповідачу заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представнику необхідно було ознайомитись з матеріалами справи, зокрема, з відеозаписом складання Акту №АР 050741 від 16.09.2024. Відповідач 12.11.2024 надав доступ до відеофіксації складання зазначеного документу за відповідним посиланням. Проте, позивач стверджує, що на відеофайлі відсутній звук, як і відсутній запис складання Акту №АР 050741 від 16.09.2024. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, оскільки відповідач не відправив позивачу повідомлення про розгляд справи на 15.11.2024.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/9573/25 передана 26.02.2025 до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 адміністративну справу №320/9573/25 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, зокрема, що в даному випадку перевізник не забезпечив водія документами, а саме: протоколом перевірки та адаптації тахографа на автомобіль повною масою понад 3500 кг (24 000 кг) (транспортний засіб не обладнаний тахографом), на підставі яких виконуються вантажні перевезення фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами. До таких осіб застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Щодо твердження позивача, що на нього не поширюється дія пункту 6.1 Положення про робочий час і відпочинок водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340, оскільки ним здійснюються лише внутрішні перевезення відповідач зазначив, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн (що відповідає спірному випадку) повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами згідно чинного законодавства. Крім того, відповідач пояснив, що у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, з моменту скоєння правопорушення. Щодо твердження позивача, що на відео перевірки відсутній звук, зазначає, що при перегляді відео потрібно використовувати програмне забезпечення «VSPayer».
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) в період з 16.09.2024 по 22.09.2024 Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області та направлення на перевірку №НР000821 від 13.09.2024, 16.09.2024 о 14 год. 15 хв. була здійснена рейдова перевірка транспортного засобу HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_2 , місце перевірки транспортного засобу - місто Суми.
Зупинений транспортний засіб перебував під керуванням водія ОСОБА_1 та на праві власності належить ТОВ «ФУД МАРКЕТ КОМПАНІ» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданий ТСЦ 8046.
За результатами перевірки старшим державним інспектором Відділу держаного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Кот Ю.Д. складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР050741 від 16.09.2024, яким встановлено порушення: «при перевезенні вантажу згідно ТТН №Р41056 від 15.09.2024 на момент перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність, за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначено: «з актом ознайомлений, копію акту отримав».
Акт №АР050741 від 16.09.2024 підписаний водієм позивача - ОСОБА_1 .
За результатами розгляду Акту №АР 050741 від 16.09.2024, що відбувся 15.11.2024 у Відділі державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, в. о. заступника начальника відділу Дмитром Радченком винесено Постанову № 098493 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача у сумі 17 000,00 грн за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, відповідальність, за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу необґрунтованою, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III ) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із частинами 17, 18, 19, 20 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 1567).
П. 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 (чинним на момент виникнення спірних відносин), у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пунктів 25, 26, 27 у редакції на час виникнення спірних відносин, Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно да ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 №946/18241 (далі - Інструкція №385, у редакції, чинній під час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385:
адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування";
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР (994_016) функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий) (пункт 3.5 Інструкції №385).
Згідно з пунктом 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340 - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 1.1 Положення №340, це положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Відповідно до п. 1.3 Положення №340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення №340).
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (пункт 7.1 Положення №340).
При цьому, пунктом 1.4 Положення №340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Отже, з вищенаведених норм вбачається, що тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа, протокол перевірки та адаптації тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Наявність таких документів перевіряється під час здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у ході рейдових перевірок відповідно до пункту 15 Порядку №1567.
Судом встановлено, що у водія позивача ОСОБА_1 на момент рейдової перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.
Також, як вказано позивачем у позові, транспортний засіб HYUNDAI, номерний знак НОМЕР_2 не обладнаний тахографом, а тому водій в силу п. 6.3 Положення №340 мав при собі індивідуальну контрольну книжку водія, яка була надана на перевірку.
Зважаючи на те, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб марки HYUNDAI, модель HD 78, тип - спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон ізотермічний-С, номерний знак НОМЕР_2 , має повну масу 7800 кг, тобто понад 3,5 тонни, суд приходить до висновку, що згідно з вимогами пункту 6.1 Положення №340 такий транспортний засіб, в обов'язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов'язковою також була наявність документів, передбачених Інструкцією № 385, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Тому суд не приймає твердження позивача, що водій здійснював ведення індивідуальної контрольної книжки водія, оскільки виключень щодо критеріїв вказаних в п. 6.1 Положення №340 законодавством не передбачено, а індивідуальну контрольну книжку водія, яка передбачена п. 6.3 Положення № 340, водій зобов'язаний вести, якщо він керує транспортними засобами, які не визначені п. 6.1 Положення № 340.
Суд підкреслює, що під час здійснення визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом задля контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Приписи стосовно тахографу визначені законодавцем задля уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок, що в свою чергу створює безпечні умови на дорозі.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач є перевізником у розумінні п. 1.4 Інструкції 385 на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо доводів позивача про те, що позивач не був належним чином повідомленим про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та недотримання відповідачем приписів Порядку №1567 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 25-27 Порядку № 1567 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин),справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше, ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника, справа про порушення розглядається без її участі.
Судом встановлено, що супровідним листом Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби з безпеки на транспорті від 25.10.2024 №94506/30/24 позивача повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення був призначений на 12.11.2024 з 08:00 до 12:00.
Як зазначається сторонами, 11.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено відповідачем.
12.11.2024 представник позивача ознайомився з матеріалами справи.
Таким чином, відповідач в повній мірі виконав свій обов'язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, жодних заперечень чи пояснень від позивача, або його представника, не надходило.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
Крім того, у позові позивачем зазначено, що він не був повідомлений про розгляд справи саме на зазначену дату.
З даного приводу суд зазначає, що у позивача була можливість та достатньо часу надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення спірної постанови з моменту скоєння правопорушення, проте цим правом при розгляді відповідачем справи про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач не скористався.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 826/2239/16, аналізуючи законодавство про автомобільний транспорт, зокрема приписи Закону № 2344-ІІІ, Положення № 340, зробив висновок, що за відсутності документів, зокрема, адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ТОВ «ФУД МАРКЕТ КОМПАНІ» у спірних правовідносинах виконував перевезення вантажу без документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим відповідач правомірно застосував до позивача адміністративно - господарський штраф згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті №098493 від 15.11.2024 про застосування до ТОВ «ФУД МАРКЕТ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 39604160) адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -17 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Решта доводів позивача не мають вирішального значення та висновків суду по суті справи не змінюють, оскільки законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, визначена необхідність наявності як у перевізника так, і у водія документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, враховуючи докази позивача, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД МАРКЕТ КОМПАНІ» до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Розподіл суд витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.