про відмову в забезпеченні позову
08 грудня 2025 року м. Київ 320/58215/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач / ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.11.2025 року № 2/5428 яким ОСОБА_1 відмовлено у продовженні відстрочки від призову під час мобілізації.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2025 року, подану через адміністратора ЦНАП, з обов'язковим урахуванням усіх документів, що були подані ОСОБА_1 .
- заборонити ТЦК та СП вимагати від ОСОБА_1 повторного подання документів, які вже перебувають у розпорядженні ТЦК та були подані через ЦНАП.
- зобов'язати ТЦК та СП при повторному розгляді заяви забезпечити дотримання принципів законності, обґрунтованості, добросовісності, пропорційності та безперервності адміністративної процедури.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, поданої ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення (виклику) учасників справи.
04 грудня 2025 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, подану після відкриття провадження у справі, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1. Заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншим органам військового управління:
- вчиняти щодо ОСОБА_1 дії з примусової доставки до ТЦК та СП;
- складати та направляти до інших органів матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної або кримінальної відповідальності за нібито неприбуття за повісткою;
- здійснювати мобілізацію ОСОБА_1 до завершення розгляду цієї справи по суті та набрання законної сили рішенням суду.
2. Заборони використання службової відмітки в електронному документі «Резерв+» про «неприбуття за повісткою до ТЦК та СП» як підстави для застосування до ОСОБА_1 будь-яких примусових заходів до остаточного вирішення спору судом.
В обґрунтування заяви зазначено, що після подання позову та постановлення ухвали про відкриття провадження ситуація істотно змінилася. 27 листопада 2025 року в електронному мобілізаційному документі «Резерв+» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було внесено службову відмітку: «Причина звернення до Нацполіції: не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Дата звернення: 17.11.2025».
За посиланнями позивача, така відмітка створює для останнього реальну та безпосередню загрозу: необгрунтованого притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності за нібито порушення правил військового обліку; примусової доставки до ТЦК та СП; подальшої мобілізації всупереч моєму праву на відстрочку як батька трьох неповнолітніх дітей.
Як вважає ОСОБА_1 , у разі його примусової доставки до ТЦК, складення адміністративних матеріалів або мобілізації судовий захист стане формальним та неефективним, а шкода його правам буде фактично невідворотною.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2025 заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Повно та всебічно оцінюючи доводи та аргументи, які зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 153 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 р. у справі № 320/3957/20): розумності вимог заявника щодо забезпечення позову; обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття запропонованих заходів позивач посилається на настання нових обставин, а саме: « 27.11.2025 в електронному мобілізаційному документі «Резерв+» щодо мене, ОСОБА_1 , 1988 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_5 було внесено службову відмітку: «Причина звернення до Нацполіції: не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Дата звернення: 17.11.2025».
ОСОБА_1 , вважає, що настання вищезазначених обставин свідчать про можливість його примусової доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як наслідок складення адміністративних матеріалів або мобілізацію, що істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в цій адміністративній справі.
Суд критично оцінює викладені в заяві твердження, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними або якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Варто зазначити, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Верховний Суд у постанові від 14 січня 2025 (справа №280/9045/24) та постанові від 20 лютого 2025 року (справа №280/9044/24) сформував правову позицію відповідно до якої для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Суд наголошує, що долучені до заяви про забезпечення позову документи жодним чином не підтверджують ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на які останній посилається в заяві про забезпечення позову.
Так, ОСОБА_1 , не було надано жодних доказів на підтвердження вжиття ІНФОРМАЦІЯ_1 заходів щодо вручення повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направлення заявника для проходження військової служби до військової частини, тощо.
При цьому, долучений до заяви про забезпечення позову, скріншот з мобільного додатку «Резерв +» жодним чином не підтверджує обставини, на якій посилається позивач, як такі, що зумовлюють необхідність вжиття запропонованих заходів забезпечення позову.
Відтак, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №826/16509/18.
Поряд з цим, суд наголошує, що заборона вчиняти дії відповідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізованою у межах розгляду заяви про забезпечення позову.
Також, суд враховує, що запропоновані, ОСОБА_1 , заходи забезпечення позову не узгоджуються із предметом оскарження в адміністративній справі №320/58215/25, отже, в силу положень пункту 5 частини 3 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається їх вжиття.
Повно та всебічно оцінивши твердження, викладені в заяві про забезпечення позову, щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку, що такі підстави у заяві про забезпечення позову, та як наслідок, забезпечення позову у спосіб, який пропонує заявник - не підтверджені належними та допустимими доказами та є вочевидь неспівмірними із заявленими позовними вимогами і суперечить вимогам пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України.
Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.