про забезпечення позову
08 грудня 2025 року м. Київ № 320/55725/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Чернігівської філії Товариста з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Чернігівської філії Товариста з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області
про визнання протиправною та скасування рішенняпостанови
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Чернігівської філії Товариста з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправною з моменту прийняття та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 10.10.2025 УЗС № 021 «Про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Чернігівської філії Товариста з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про забезпечення позову.
На адресу Київського окружного адміністративного суду повторно від ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Чернігівської філії Товариста з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" надійшла заява про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії Постанови ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 10.10.2025 УЗС№021 до набрання законної сили рішенням у справі, у зв'язку з наявністю реальної загрози непоправної шкоди позивачу в разі звернення постанови до примусового виконання;
- зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови від 10.10.2025 УЗС№021 в межах виконавчого провадження № 79718521.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що 02.12.2025 Шевченківським ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ відкрито виконавче провадження № 79718521 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області штрафу у розмірі 317945, 61 грн. Також постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.12.2025 стягнуто суму мінімальних витрат у сумі 200 грн. Крім того, державним виконавцем подано в банк платіжну інструкцію №23062 від 03.12.2025 на суму 349 940,17 грн із призначенням платежу - стягнення за ВП № 79718521. Отже, як вказує заявник, станом на дату подання заяви, фактично відбувається вчинення виконавчих дій Шевченківським ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ, щодо стягнення з позивача коштів за оскаржуваною Постановою від 10.10.2025 виконавчого збору та 200 грн витрат виконавчого провадження.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав, за захистом яких він має намір звернутись до суду.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - № 79718521.
З наданих до заяви про забезпечення позову позивачем документів вбачається, що 02.12.2025 Шевченківським ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ відкрито виконавче провадження № 79718521 по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на користь Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області штрафу у розмірі 317945,61 грн.
Також постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.12.2025 стягнуто суму мінімальних витрат у сумі 200 грн. Крім того, державним виконавцем подано в банк платіжну інструкцію № 23062 від 03.12.2025 на суму 349 940,17 грн із призначенням платежу - стягнення за ВП № 79718521
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
Статтею 10 Закону № 1404 встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону № 1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення відповідачем в рамках виконавчого провадження № 79718521 в примусовому порядку штрафу та виконавчого збору може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову.
Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої фінансової шкоди позивача, яка полягає у значних витратах позивача, у разі подальшого вчинення органом державної виконавчої служби заходів щодо примусового виконання постанови, про протиправність якого стверджує позивач та оскаржує його у даній справі.
При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити із дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у вищезазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі у вигляді можливого вжиття органом ДВС заходів, направлених на примусове виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 10.10.2025 УЗС № 021 «Про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів», правомірність прийняття якої оспорює позивач, що входить до предмета доказування у цій справі.
З огляду на те, що стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» суми штрафу, розміру мінімальних витрат може відбутись до прийняття рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат. Також позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.
Суд вважає, що обраний позивачем вид заходу забезпечення позову повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірним із позовними вимогами, і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. При цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови від 10.10.2025 УЗС № 021 в межах виконавчого провадження № 79718521, додані до неї документи та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача у цій частині та необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 34 Закон № 1404, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови від 10.10.2025 УЗС № 021 в межах виконавчого провадження № 79718521, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Щодо забезпечення позову у спосіб зупинення дії Постанови ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 10.10.2025 УЗС № 021 до набрання законної сили рішенням у справі, у зв'язку з наявністю реальної загрози непоправної шкоди позивачу в разі звернення постанови до примусового виконання, суд зазначає, що спірну постанову вже було звернуто до примусового виконання. Разом з тим, цією ухвалою судом забезпечено позов, шляхом зупинення дії стягнення на підставі виконавчого документа - постанови від 10.10.2025 УЗС № 021 в межах виконавчого провадження № 79718521.
Також, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову в частині зупинення дії Постанови ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 10.10.2025 УЗС№021 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 117, 160, 165 Кодексу адміністративного суд8очинства України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Чернігівської філії Товариста з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови від 10.10.2025 УЗС№021 в межах виконавчого провадження № 79718521 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/55725/25.
3. В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
5. Ухвалу направити сторонам для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Панова Г. В.