08 грудня 2025 року м. Київ справа №320/53070/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач - 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №932390176039 від 02.10.2025 року відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 10.02.91 року по 12.08.2025 рік та призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком згідно Закону України "«Про державну службу»" від 16.12.93 року № 3723-ХІІ, Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року на підставі заяви від 24.09.2025 року з 24 вересня 2025 року.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідач протиправно не призначив пенсію за віком позивачу згідно Закону України "«Про державну службу»" від 16.12.93 року № 3723-ХІІ, та не врахував до стажу державної служби позивача періоди роботи з 10.02.91 року по 12.08.2025 рік.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/53070/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 адміністративну справу №320/53070/25 прийнято до провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
24 вересня 2025 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №8 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою (вхідний №5582 від 24.09.2025) про проведення перерахунку пенсії, а саме - про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
До заяви позивач додав такі документи для підтвердження права на перерахунок пенсії:
довідку Головного управління ДПС у Київській області про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №92/10-36-10-02-16 від 23.09.2025;
довідку того ж органу про інші складові заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд №93/10-36-10-02-16 від 23.09.2025;
трудову книжку НОМЕР_2 ;
диплом про освіту;
військовий квиток.
Після реєстрації заяви, відповідно до принципу екстериторіальності, її розгляд було передано до відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
02 жовтня 2025 року зазначеним відділом було прийнято рішення №932390176039, яке позивач отримав через електронний кабінет на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Вказаним рішенням позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії та переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У рішенні зазначено, що згідно з даними трудової книжки позивач працював у податкових органах з 10.02.1991, і йому послідовно присвоювались спеціальні та персональні звання податкової служби. Періоди роботи на посадах, за якими присвоювались спеціальні звання, не були зараховані до стажу державної служби.
За розрахунком відповідача, стаж державної служби позивача становить 4 роки 9 місяців 6 днів, а станом на 01.05.2016 він не обіймав посади державної служби. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного стажу роботи на посадах державної служби та, відповідно, відсутність підстав для переходу на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».
Позивач із рішенням №932390176039 від 02.10.2025 не погодився та звернувся до суду, вказуючи на необґрунтованість висновків відповідача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
01 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-VIII, згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 , страховий стаж позивача складається з роботи на різних посадах державної служби, зокрема:
02.09.1987 - економіст Овруцького райфінвідділу;
15.01.1988 - старший ревізор-інспектор Овруцького райфінвідділу;
09.08.1989 - переведений до податкової інспекції на посаду податкового ревізора-інспектора, інспекція м. Васильків;
10.02.1991 - зарахований на посаду старшого податкового інспектора Державної податкової;
06.11.1992 - присвоєно звання «Інспектор податкової служби III рангу»;
04.01.1993 - старший податковий інспектор відділу оподаткування колективних, індивідуальних і приватних підприємств ДПІ м. Васильків;
14.02.1994 - головний державний податковий інспектор-ревізор відділу аудиту юридичних осіб ДПІ м. Васильків;
28.02.1994 - прийняв присягу державного службовця;
22.01.1996 - присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби I рангу»;
26.11.1996 - переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА Васильківського району;
19.03.1997 - переведений на аналогічну посаду у Васильківській ДПІ;
05.02.1998 - Васильківська ДПА перейменована у Васильківську ОДПІ;
13.06.2000 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу документальних перевірок Васильківської ОДПІ;
01.12.2006 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання-юридичних осіб;
24.03.2008 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу проведення податкового аудиту платників податків;
16.09.2009 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу перевірок платників податків;
08.02.2010 - заступник начальника відділу перевірок платників податків;
08.12.2010 - присвоєно персональне звання «Радник податкової служби III рангу»;
21.02.2012 - тимчасово переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб;
01.03.2012 - начальник відділу податкового контролю фізичних осіб;
25.05.2012 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу податкового контролю фізичних осіб;
27.06.2013 - головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів фізичних осіб; присвоєно 13 ранг державного службовця;
11.12.2013 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи III рангу»;
24.12.2014 - переведений у зв'язку з реорганізацією Васильківської ОДПІ;
13.05.2015 - начальник відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб;
29.04.2016 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу»;
01.07.2016 - головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Києво-Святошинської ОДПІ;
24.03.2017 - заступник начальника відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб;
30.08.2019 - заступник начальника відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб; присвоєно 5 ранг державного службовця;
15.09.2020 - 12.01.2021 - заступник начальника відділу перевірок податкових агентів;
12.07.2022 - начальник відділу позапланових перевірок з інших податків;
11.11.2022 - присвоєно 4 ранг державного службовця;
12.08.2025 - припинено державну службу та звільнено у зв'язку з виходом на пенсію.
Відповідно, страховий стаж позивача становить 41 рік 7 місяців 13 днів.
В той же час у рішенні №932390176039 від 02.10.2025 року відповідач не зазначив підстав для неврахування періоду роботи позивача з 10.02.1991 по 12.08.2025.
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 було затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 283), який діяв до набрання чинності Законом України № 889-VIII. Зазначеним Порядком визначено перелік посад і рангів, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників та спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, органів внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції та її територіальних органів.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 283 документом, що підтверджує стаж державної служби, є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.
Пункт 5 Порядку № 283 передбачає, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії державного службовця.
Порядок № 283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку із затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 229).
Спеціальним законом, який визначав статус, функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (чинний до 19.11.2012; далі - Закон № 509-XII).
Згідно зі статтею 6 Закону № 509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України та фінансуються з державного бюджету.
Частина п'ята статті 15 Закону № 509-XII визначає, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки встановлюються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що ним не регулюється - Законом України «Про державну службу».
Частина четверта статті 15 Закону № 509-XII встановлювала обмеження для службових осіб державних податкових інспекцій, у тому числі заборону займатися підприємницькою діяльністю чи працювати за сумісництвом, що повністю кореспондується із вимогами статті 12 Закону № 3723-XII «Про державну службу». Таким чином, правовий статус посадових осіб податкових органів відповідав статусу державних службовців.
Частини сьома та восьма статті 15 Закону № 509-XII передбачали, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації та що їм присвоюються спеціальні звання, зокрема: державний радник податкової служби різних рангів, радник податкової служби різних рангів, інспектор податкової служби І-III рангу.
Законом України № 5083-VI від 05.07.2012 було внесено зміни до Податкового кодексу України, якими Кодекс доповнено статтею 344. Відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів (крім податкової міліції) здійснюється на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», а період їх роботи у таких органах зараховується до стажу державної служби.
Правовий висновок про те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, неодноразово підтверджений Верховним Судом України, зокрема у постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, а також Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.
Так само Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 вказав, що твердження органів Пенсійного фонду про неналежність посадових осіб контролюючих органів до державної служби є безпідставними, що повністю спростовується нормами статті 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.
Отже, період служби позивача в органах державної податкової служби є періодом державної служби та підлягає обов'язковому включенню до стажу державної служби, що дає право на відповідне пенсійне забезпечення.
Враховуюче вищезазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення №932390176039 від 02.10.2025 року відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 у період з 10.02.1991 року по 12.08.2025 року проходив службу в органах державної податкової служби на посадах, віднесених законодавством до категорії посад державної служби, що підтверджується даними трудової книжки та відповідними кадровими документами. Вказаний період відповідачем не зарахований до стажу державної служби, що суперечить вимогам статті 344 Податкового кодексу України, Порядку № 283 та усталеній судовій практиці Верховного Суду.
Незарахування зазначених періодів позбавило позивача можливості реалізувати право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», попри те, що 24.09.2025 позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву про призначення пенсії державного службовця з 24 вересня 2025 року. Однак орган Пенсійного фонду безпідставно не врахував надані документи, не зарахував відповідні періоди державної служби та не призначив пенсію, чим фактично порушив вимоги законодавства та права позивача.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обов'язку зарахувати позивачу стаж державної служби за період з 10.02.1991 по 12.08.2025.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та Закону України № 889-VIII, виходячи з поданої 24.09.2025 заяви, з датою призначення пенсії - з 24 вересня 2025 року, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що відповідно до принципу розподілу влад та за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи уповноважені діяти виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом. Здійснення перерахунку пенсії, визначення її розміру, застосування відповідних показників і надбавок належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.
Суд, здійснюючи контроль за законністю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, не може підміняти собою відповідний орган державної влади та виконувати його функції щодо оцінки документів, проведення розрахунків чи визначення конкретного розміру пенсії. Зазначені дії належать до дискреційних повноважень Пенсійного фонду України, який самостійно оцінює подані документи, встановлює наявність або відсутність підстав для перерахунку та визначає розмір пенсійної виплати відповідно до чинного законодавства.
Правова позиція щодо неприпустимості втручання суду в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою суд не має права брати на себе функції адміністративного органу і замість нього ухвалювати рішення, що ґрунтуються на спеціальних розрахунках, оцінці документів чи визначенні розміру пенсійних виплат.
У зв'язку з цим вимога позивача про зобов'язання відповідача безпосередньо призначити пенсію пенсії не може бути задоволена судом, оскільки така вимога виходить за межі судових повноважень і фактично спрямована на підміну функцій Пенсійного фонду.
Таким чином належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду, у тому числі щодо обов'язкового зарахування стажу державної служби за період з 10.02.1991 по 12.08.2025.
Саме такий спосіб захисту забезпечує відновлення порушеного права без виходу суду за межі своїх повноважень і відповідає статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка забороняє суду втручатися у дискреційні повноваження органів державної влади поза межами контролю за їх законністю.
Під час повторного розгляду заяви відповідач зобов'язаний надати оцінку усім поданим документам, визначити підстави та порядок перерахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства, а також прийняти відповідне мотивоване рішення у визначений законом строк.
Суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень і ухвалювати замість нього рішення, яке є результатом адміністративної процедури, що включає оцінку доказів, перевірку достовірності документів та здійснення розрахунків, передбачених спеціальним законодавством.
Судове рішення може лише усувати порушення, допущені органом влади, та визначати спосіб їх належного виправлення, але не підміняти собою адміністративний орган у реалізації його компетенції.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п9 . ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №932390176039 від 02.10.2025 року відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 10.02.91 року по 12.08.2025 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.09.2025 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України "«Про державну службу»" від 16.12.93 року № 3723-ХІІ, Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.