про залишення позовної заяви без руху
08 грудня 2025 року м. Київ № 320/58833/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним пункт спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.12.2010 року, що оформлене протоколом №45 та затверджене Головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , в частині відмови в зміні дати зарахування на квартирний облік з урахуванням дати первинної постановки на облік в Західному регіональному управлінні полковник юстиції ОСОБА_3 ( з 15.10.1992);
- зобов'язати житлову комісію та керівництво Адміністрації Державної прикордонної служби України прийняти спільне рішення, яким зберегти полковнику юстиції ОСОБА_1 попередній час перебування на квартирному обліку у Західному регіональному управлінні полковник юстиції ОСОБА_3 шляхом зміни дати зарахування на квартирний (житловий) облік на первинну дату, а саме: з дати «листопад 2010 року» на дату « 15 жовтня 1992 року», з внесенням відповідних змін до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями для постійного проживання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що з серпня 1986 по теперішній час проходить військову службу, а саме: з жовтня 1992 року по серпень 2003 року проходив службу в Прикордонних військах країни, а в подальшому - в Адміністрації Держприкордонслужби. Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Прикордонних військ України був поставлений на квартирний облік у 1993 році.
Позивач пояснив, що при зарахуванні його на квартирний облік за останнім місцем служби у листопаді 2010 року, час постановки на квартирну чергу, а саме 15 жовтня 1992 року Житловою комісією Адміністрації Держприкордонслужби не був врахований.
Позивач стверджує, що у 2025 році, намагаючись в досудовому порядку відновити свої порушені права, звернувся з рапортом про збереження йому попереднього часу перебування на квартирному обліку шляхом зміни дати зарахування на квартирний (житловий) облік на первинну дату, а саме: з дати «листопад 2010 року» на дату « 15 жовтня 1992 року». Проте, рішенням від 28.02.2025 у задоволені рапорту відмовлено.
Позивач зазначив, що протягом всього часу намагався в досудовому порядку вирішити питання та відновити свої порушені житлові права, а також, що порушення його житлових прав з боку відповідача мають постійний та довготривалий характер.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд наголошує на тому, що право громадян на звернення до суду не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/6231/17, від 17.04.2018 у справі №438/769/13-а, від 24.04.2018 у справі №357/18214/14, від 26.06.2018 у справі №663/1012/16-а, від 10.07.2018 у справі №820/4856/17, від 28.08.2018 у справі №826/11545/17, від 09.11.2018 у справі №334/3536/17, від 27.11.2018 у справі №537/2348/16-а, від 27.11.2018 у справі №305/2056/15-а, від 20.12.2018 у справі №756/513/17, від 20.12.2018 у справі №712/7831/16-а, від 22.01.2019 у справі №201/9987/17, від 07.02.2019 у справі №802/497/16-а, від 14.05.2019 у справі №826/26174/15, від 21.12.2019 у справі №826/12776/15 та від 05.05.2022 у справі №240/10663/20, від 26.12.2024 у справі №500/7713/23, тощо.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи спростовує дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у такої особи можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2024 у справі №500/7713/23.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Предметом позову у цій справі є оскарження позивачем пункту спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.12.2010 року, що оформлене протоколом №45 та затверджене Головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , в частині відмови в зміні дати зарахування на квартирний облік з урахуванням дати первинної постановки на облік в Західному регіональному управлінні полковник юстиції Сергія Лагути ( з 15.10.1992).
При цьому, звертаючись до суду з означеною позовною заявою 26.11.2025 (майже через 15 років), позивач стверджує, що у 2025 році, намагаючись в досудовому порядку відновити свої порушені права, звернувся з рапортом про збереження йому попереднього часу перебування на квартирному обліку шляхом зміни дати зарахування на квартирний (житловий) облік на первинну дату, а саме: з дати «листопад 2010 року» на дату « 15 жовтня 1992 року». Проте, рішенням від 28.02.2025 у задоволені рапорту відмовлено.
Позивач зазначив, що протягом всього часу намагався в досудовому порядку вирішити питання та відновити свої порушені житлові права, а також, що порушення його житлових прав з боку відповідача мають постійний та довготривалий характер.
Однак, суд зазначає про відсутність в матеріалах адміністративного позову жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем протягом 15 років активних дій, направлених на зміну дати його зарахування на квартирний облік.
При цьому, на переконання суду, отримання позивачем у березні 2025 року витягу з протоколу №32 від 28.02.2025 про відмову у задоволенні його рапорту про зміну дати зарахування на квартирний облік не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення свого права на перебування на квартирному обліку в оскаржуваній частині.
Таким чином, звернувшись 26.11.2025 до суду з даним позовом, позивач пропустив строк звернення до суду з позовною заявою.
При цьому матеріали справи не містять заяви про поновлення строку звернення до суду.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи вказане, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву залишити без руху.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачам, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.