про повернення позовної заяви
08 грудня 2025 року м. Київ № 320/8541/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
- документів і матеріалів на підтвердження обставин протиправності дій (рішень) відповідача - Управління соціального захисту Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, що виявились у відмові здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а у разі їх відсутності - позовної заяви, приведеної у відповідність вимогам частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення відповідача у справі) з урахуванням наведених вище висновків суду, а також копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для її направлення відповідачу.
На виконання ухвали суду від 21 липня 2021 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Зі змісту відповідної заяви судом встановлено, що обов'язок доводити правомірність рішень покладається на відповідача, позивач не заперечує змінити відповідача на належного.
Розглянувши відповідну заяву суд зазначає наступне.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 30- 32 рішення у справі “Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (див. рішення у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це “право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах “Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та “Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду, однак обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються,
Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі “Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі “Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі “Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, №93, п. 59).
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).
У контексті наведеного, позовна заява не містить ні обґрунтувань, ні доказів наявності спірних правовідносин саме з Управлінням соціального захисту Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області.
В той же час, в матеріалах справи наявний лист Управління соціального захисту Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо спірного питання.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, оскільки саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійсненні судочинства за його позовною заявою.
Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її особистих правовідносинах з певним суб'єктом владних повноважень.
Тому позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб'єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на суб'єктивне право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, обставини чи факти (події життя), з якими позивач пов'язує порушення свого суб'єктивного права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
З аналізу матеріалів позовної заяви, відсутні будь-які спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Управлінням соціального захисту Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області.
Відтак, суд вважає, що позивачем не усунені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою суду спосіб.
Більше того, як встановлено судом, відповідно до даних програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивачем подано аналогічну позовну заяву до Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області з тим самим предметом та за однакових підстав, якій присвоєно № 320/10983/21.
У зазначеній справі 31 грудня 2021 року винесене рішення, яким позов задоволений, зобов'язано Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
За таких обставин подання однакових позовів до різних державних органів стосовно отримання однієї і тієї ж виплати є зловживанням процесуальними правами позивачем.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Тому, оскільки у встановлений судом спосіб та строк недоліки позовної заяви не усунені, з клопотанням про продовження строку для їх усунення позивач до суду не звертався, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 94, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
2. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.