08 грудня 2025 року м. Київ № 640/301/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПОЛІГРАН» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПОЛІГРАН» (далі - позивач, ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПОЛІГРАН») з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 №326568 на суму 51 000,00 грн, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті;
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 №326569 на суму 17 000,00 грн, винесену Державною службою України і безпеки.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних постанов, вказавши, що чек (квитанція), на підставі якої відповідачем складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не може бути належним та допустимим доказом який підтверджує факт зважування транспортного засобу позивача вимірювальною технікою, яка була встановлена належним чином та перебувала в робочому стані. Вважає, що надана довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не є належним доказом здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки не містить відомостей про ваговий комплекс, який застосовувався при здійсненні такого контролю.
Окрім того, на думку позивача, відсутність затвердженої методики проведення габаритно-вагового контролю свідчить про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
Позивачем наголошено на тому, що зважування автомобіля ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПОЛІГРАН» відбувалося в динамічному режимі, тобто в русі, у зв'язку з чим, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, такі результати не можна вважати достовірними.
Разом з тим, позивачем вказано, що в порушення вимог Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) він не повідомлявся про час та місце розгляду справи про порушення законодавства та про застосування до нього адміністративно-господарських санкцій дізнався тільки після застосування стягнення з нього штрафу.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу №640/301/23 було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначено про правомірність оскаржуваних постанов, посилаючись на те, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Камаз (номерний знак НОМЕР_1 ) було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 25,150 т при нормативно допустимому - 16 т. Вказано, що зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення. Зауважено, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Разом з тим, відповідачем наголошено на тому, що під час проведення перевірки позивачем в порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» була відсутня індивідуально-контрольна книжка водія ОСОБА_1 , що свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт та є наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому вважає, що ним правомірно було винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарского штрафу.
За посиланням відповідача, повідомленням від 05.01.2022 позивача викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 18.01.2022, однак свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача не може бути підставою для скасування оскаржуваних постанов.
Таким чином, на переконання відповідача, оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПОЛІГРАН» (код ЄДРПОУ 44312272) здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є надання послуг з перевезення вантажів.
Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 27.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ревою Н.І., р.н. 948, в користуванні позивача перебуває автомобіль марки Камаз, модель 6520 (спеціальний вантажний бетонозмішувач), державний номерний знак НОМЕР_1 .
Так, 13.12.2021 інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку від 09.12.2021 №000304, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснювали внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки був зупинений транспортний засіб марки Камаз номерний знак НОМЕР_1 , який перебував на праві користування у позивача.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Камаз, номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 25,150 т при нормативно допустимому - 16 т. Окрім того, станом на момент проведення перевірки встановлено відсутність індивідуально-контрольної книжки.
У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.12.2021 №0058735.
За результатами рейдової перевірки вказаного транспортного засобу посадовими особами відповідача складено Акт проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.12.2021 №292712, яким зафіксовано порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення вантажних перевезень, про що свідчить ТТН №44677 від 13.12.2021, навантаження на здвоєну вісь становить 25,150 т при допустимих 16 т, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством вагових норм на 57,19 % під час перевезення вантажу, на момент перевірки відсутня індивідуально-контрольна книжка водія (вищевказаний т.з. тахографом не обладнаний), відповідальність за що передбачена абзацом 17, 13 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами розгляду питання щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 №326569 на суму 17000,00 грн (порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») та 18.01.2022 №326568 на суму 51000,00 грн (порушення абзацу 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Не погоджуючись із постановами відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частинами першою, четвертою статті 48 Закону №2344-III закріплено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, пунктом 2 якого регламентовано, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, передбачено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Наведеними правовими нормами визначено повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Між тим, обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні або внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.
Як встановлено судом, у досліджуваній ситуації фахівцями контролюючого органу установлено перевезення вантажу дорогою загального користування місцевого значення з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу.
Під час розгляду даної справи до суду не подано відповідного дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують допустимі.
Згідно із товарно-транспортною накладною 13.12.2021 №44677, транспортним засобом з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні позивача, здійснювалось перевезення бетонної суміші БСГ С20/25 S4 F200 W6 (M 5) масою 17,83 т.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки транспортного засобу марки Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачем виявлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки під час здійснення вантажних перевезень, про що свідчить ТТН від 13.12.2021 №44677, навантаження на здвоєну вісь склало 25,150 т при нормативно допустимому - 16 т.
Згідно з Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від від 13.12.2021 №0058735 та довідки від 13.12.2021 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, місце проведення габаритно-вагового контролю м. Київ, вулиця Велика Кільцева дорога, повна маса автомобіля: нормативна 40 т, фактична 32,750 кг; осьові навантаження: нормативно допустиме - 11/16, фактичне 7,600/25,150 т.
Відповідно до Акта проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.12.2021 №292712, складеного за результатами перевірки транспортного засобу марки Камаз, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , що належить ТОВ «Полігран», навантаження на здвоєну вісь становить 25,150 т при допустимих 16 т, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством вагових норм на 57,19 % під час перевезення вантажу.
Як вказано позивачем, надана довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не є належним доказом здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки не містить відомостей про ваговий комплекс, який застосовувався при здійсненні такого контролю.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Тобто, з приписів Порядку №879 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 10.12.2013 №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі.
Тобто, нормами чинного законодавства України не передбачено обов'язкового зазначення у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю відомостей про ваговий комплекс, який застосовувався при здійсненні такого контролю.
Відображення цих даних в складених відповідачем документах законодавством не передбачено та не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що приписами пунктів 12-13 Порядку №879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 26.11.2021 №П/1090/8 (чинне до 26.11.2022).
За пунктом 20-3 Порядку №879, під час вимірювання габаритних параметрів, загальної маси, навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі враховуються вимоги опису до свідоцтва про затвердження типу засобу вимірювання, інструкції з експлуатації відповідного вагового обладнання та обов'язкові метрологічні вимоги, визначені законодавством параметрами, правилами, нормами та нормативами.
Тому, суд зазначає, що станом на 13.12.2021 (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.
Щодо посилань позивача на неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів з огляду на відсутність затвердженої методики проведення габаритно-вагового контролю, суд зазначає таке.
В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 і від 27 червня 2007 року №879» пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: «Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку». При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» виключено пункт 19 Порядку №879.
З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879 наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок.
Відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв'язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17 та від 21 вересня 2018 року у справі № 804/5296/17.
Разом з тим, суд звертає увагу, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
До того ж, пункт 12.5 Правил № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Таким чином, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.
Перевезення вантажу здійснювалось дорогою загального користування місцевого значення. Фактична маса транспортного засобу під час руху дорогою загального користування місцевого значення не повинна перевищувати 24 т.
Натомість, згідно з фактичними обставинами справи, у даному випадку здійснювалось перевезення дорогою загального користування місцевого значення насіння транспортним засобом, фактична маса якого перевищувала 24 т.
За виявлене порушення відповідальність передбачено абзацом 17 частини першої статті 60 Закону №2344-III, відповідно до якого за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм у спірних правовідносинах становить понад 30 відсотків (57,19 %), суд дійшов висновку, що спірну постанову від 18.01.2022 №326568 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000,00 грн винесено правомірно.
Стосовно прийнятої відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 №326569 на суму 17 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Саме до категорії інших документів відноситься у даному випадку індивідуально-контрольна книжка.
Відповідно до положень статті 49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов'язаний дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14.09.2010 за №811/18106 (далі - Положення №340) встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1 Положення №340 це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
У силу вимог пункту 1.3 Положенн №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Пунктом 6.1 Положення №340 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки позивачем в порушення вимог Закону №2344-III була відсутня індивідуально-контрольна книжка водія ОСОБА_1 , що свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що є наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III, а тому відповідачем правомірно було винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.01.2022 №326569 на суму 17 000,00 грн.
Згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб?єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку №1567.
Повідомленням від 05.01.2022 (0308301226394) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 18.01.2022.
Суд враховує доводи відповідача з приводу того, що він не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов'язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення.
Надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування. При цьому відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.
Таким чином позивачем не доведено обставин, за якими оскаржувані постанови про накладення адміністративно-господарчих штрафів є протиправними. Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.
Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ПОЛІГРАН» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.