05 грудня 2025 року м. Київ справа №320/58612/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної
служби у м. Києві та Київській області
про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області замінити ОСОБА_1 паспорт громадянина України, виданого у формі ID картки за № НОМЕР_1 від 08.04.2024, виданої органом 3247 та оформити паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, без передачі будь-яких даних до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УЗНР), без використання будь-яких засобів ЄДДР;
- зобов'язати Управління ДМС у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_1 згідно з положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, а саме виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано відмовлено йому у видачі паспорта у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ без надання згоди на обробку персональних даних.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що чинним законодавством чітко встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється виключно у формі картки, а тому будь-які законні підстави для видачі паспорта громадянина України у формі книжки відсутні, у зв'язку з чим, уповноважений орган при відмові у видачі такого паспорту діяв на підставі та в межах визначених чинним законодавством.
Крім того зазначив, що на момент судового провадження позивач добровільно здійснила обмін паспорту книжечки на паспорт громадянина України у формі картки та була документована останнім.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
25.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
29.12.2024, 30.12.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримала позовні вимоги та просила у їх задоволенні.
Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
22.01.2024 позивач звернулася до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки у зв'язку із наміром змінити прізвище на дошлюбне.
Листом від 19.02.2024 № Н-739-24/8010.5/473-24 відповідач повідомив, що до заяви не надано відповідного рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання територіального підрозділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Разом з тим, 12.12.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких остання зазначила, що відповідно до Свідоцтва про зміну прізвища, виданого Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 21 від 03.04.2024, прізвище позивача з ОСОБА_2 було змінене на ОСОБА_3 .
На виконання вимог законодавства щодо обміну паспорту, позивачем в місячний термін було подано заяву-анкету від 04.04.2024 № 10390060 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру для оформлення паспорту громадянина України у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта.
Отже, позивач добровільно здійснила обмін паспорту книжечки на паспорт громадянина України у формі картки та була документована останнім (№ 010477370 від 08.04.2024). Попередній паспорт громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_2 , виданий 13.12.2000 Городищенським РВ УМВС України в Черкаській області було вилучено при обміні на паспорт у формі картки.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом а) пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Згідно частинами першою, другою, четвертою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 21 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ) визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 12, 16 Положення № 2503-ХІІ видача та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Обмін паспорта провадиться у разі, зокрема, зміни (переміни) прізвища, імена або по батькові.
Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, паспорт, що підлягає обміну, дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові подаються документи, що підтверджують ці обставини (пункт 17 Положення № 2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 1-4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок №302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку № 302 передбачено, що обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв'язку із зміною написання латинськими літерами складових імені «прізвище», «ім'я» у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов'язаних із процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема, щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що останній особисто звертався до міграційної служби із заявою-анкетою, в якій просив внести про себе інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру України у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України у вигляді ID-картки та надала згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до безконтактного електронного носія. За результатами здійснених перевірок прийнято позитивне рішення про оформлення паспорта громадянина України за заявою-анкетою, виготовлений засобами Реєстру паспорт громадянина України від 08.04.2024 № 010477370, отриманий позивачем особисто. Зазначено також, що при оформленні паспорта громадянина України сформовано унікальний номер запису в реєстрі 19660919-01987.
Отже, позивачем вже надалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з чим позивачу були присвоєно та сформовано унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та взято відбитки пальців.
Внесення інформації щодо позивача, наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв'язку із цим, жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.
При цьому, законна і добровільна видача позивачці паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», а позивачка фактично має право на поновлення або виправлення інформації, проте ніяк не вилучення її, у зв'язку з переконаннями щодо присвоєння унікального номера.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що використання позивачкою права на отримання паспорта громадянина України вигляді ID-картки № НОМЕР_1 з присвоєнням УНЗР 19660919-01987 жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.
У цій справі позивачка просила суд зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт у формі книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, однак ця вимога позивачки не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливості оформлення паспорта у формі паперової книжечки зразка 1994 року замість виданого та чинного до 08.04.2034 позивачці паспорта (ID-картки) із застосуванням засобів ЄДДР.
Щодо посилань позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд звертає увагу на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є :
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт.
Крім того, за обставинами цієї зразкової справи позивач звернувся із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, без зняття біометричної інформації та без внесення відомостей про неї до Єдиного державного демографічного реєстру; така заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді УНЗР, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Разом з тим, згідно встановлених судом обставин цієї справи, відносно позивача вже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за його заявою, у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та йому було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.
При цьому, при прийнятті рішення по зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання особи, що унеможливлювало внесення до Єдиного державного демографічного реєстру про таку особу.
Отже, спірні правовідносини у справі, що розглядається, з огляду на різні підстави позову та фактичні обставини, не відповідають ознакам типової справи, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, тому викладені у вказаній постанові правові висновки не можуть бути застосовані при розгляді цієї справи.
Таким чином, встановлення факту самостійного звернення позивача із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки фактично вказує про відсутність підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503-ХІІ у зв'язку із необхідністю обміну паспорту громадянина України через зміну прізвища, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.12.2022 у справі № 160/1/21 та від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VI. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.